в борні духовній тьотя люся
зміцніла наче той сенсей
штрикає голкою у ляльку
і промовляє всім добра

Щастя миті одної простеньке.
Наливаєш холодного чаю.
Акуратно, і склянка не тенькне.
Як мені перестати кричати?
Як мені перестати кричати?
Як мені перестати кричати?
Я не плачу і навіть не гуглю
“як повіки під ранок склепити”.
Кожень день наростає, мов гуркіт,
а тоді ударяє у спину.
Я пливу, як гаряче повітря,
як невчасне недовге цвітіння,
Пізнє сонце висмикує вістря
із моєї слабенької тіні.
Варіантів тепер небагато:
це прикмета і місця, і часу.
Я танцюю. А в голову гатить:
Як мені перестати кричати?
Як мені перестати кричати?
Як мені перестати кричати?
Як мені перестати?

Черлений червень – карта у колоді.
Вишнева масть, шалені блискавиці.
Намет небес промокнув, трохи вицвів,
гуде, немов відлуннями – колодязь.
Чіпляй відро надтріснуте від часу,
Черпай грозу, господарю громівні,
неси до хати, поки ми самі в ній,
і сонце за широкими плечами.
Два подихи – спекотний, крижаний.
І спів багатократної луни.

коли я помру, то люди напишуть таке
чому вона не виїхала з цієї країни ну це ж було очевидно
що вона робила на тій вулиці, в тому домі, на тій планеті конченій
тепер через неї застрелять собаку переможуть бацилу якась людина зовсім молода піде в тюрму
доки будемо це терпіти
і це
і це
і оте
а могла би жити проте їла картоплю фрі
подивіться всі на її некрасивий труп і запам'ятайте що вмерла вона від ліні спідниці короткої надто м'якого духу дурості власної зніміть рожеві окуляри панове
смерть у нас для простих людей
а депутати чомусь живі
я лише сподіваюся, що хтось сумуватиме за мною
яка я була
чого прагнула
чого не дописала ту книгу
не приїхала в гості
хоча б один
і обіцяю з того світу не читати коментарі

Принагідно нагадую: у мене тут ще й книга є, якщо ви її ще не купили. https://komorabooks.com/product/perehid/

ЗАМАЛЬОВКА
Каже, не знецінюю твій досвід,
каже, навіть в тінь твою не стану…
З берегів віддаленого ставу
вітерець приносить – і не досить
запахів лілеї і намулу,
і води, що рве усі загати.
Скльки там лишилось – небагато,
і ніщо цього не потамує.
Каже, вільний вихід, вільний виліт,
каже, все це буде так далеко…
В гнізда повертаються лелеки,
І весна над ними тихо квилить:
он летять, змагаються з кривою,
прилетять – а прихистку немає.
Каже, я тебе не обіймаю –
нащо двічі входити у воду.
Вітерець приносить – і не досить
запаху міцних зелених яблук.
Пам’ятаєш, каже, ми боялись,
ми іще тоді чогось боялись…
Пам’ять – шкірка яблука на дотик,
Луска риби – на тобі, небоже…
Що нас, каже, досі трохи живить?
по воді розходяться крижини,
і немає схожих…

**
Першою не знайомитися.
Не дзвонити.
Не спати з ним на першому побаченні,
На другому,
На третьому,
Узагалі не спати, порядні дівчатка ночують удома.
Що за гріх,
Що за примха –
Кохати цього чоловіка так сильно,
Щоб заснути з ним поруч.
Йому ж немає коли.
Тобі ж немає коли.
Світ палає і кришиться,
Мов печиво, яке ти тисячу разів не спечеш.
Його б і не шкода: він стільки разів вас зраджував.
Та ви не маєте іншого, ось біда.
Кохати цього шаленого чоловіка,
Що не вміє себе берегти,
Народити від нього дитину,
Плакати за ним,
Не проводжати його.
(Вони скажуть, що ти вимахуєшся в інтернеті, а сама).
Тримати за руку, коли хлопці, ви ж у курсі, не плачуть.
Не тримати, бо воно йому надто болить, треба бути самому.
Кричати у небо.
Бути.
Бо світ кришиться, мов печиво,
Світ зраджує вас, мов слизьке зраджує ноги,
Лише кохання
Більше за страх.

Світ перетворюється на гарбуз.
Сраний пластиковий гарбуз.
По знижці на Геловін у найближчому дешевому супермаркеті.
«Всі сторони будуть співпрацювати, щоб якнайкраще виконати свої зобов’язання.
…всім сторонам слід дотримуватися стриманості..
Не кричіть, коли вас ґвалтують: це може порушити стандарти спільноти».
…десять відсотків кешбеку.
Знижка при купівлі трьох.
Лампочка всередині не працює.
«Вам ніхто нічого не винен, подорослішайте вже, нарешті.
Подивіться на себе: диплом за сало,
Недоплачені податки за третій квартал.
Матюкаєтеся.
Ще наш сенатор вважає, що у вас надто здоровий колір обличчя.
Такі можуть битися без зброї, ви ж битиметеся, aren’t you?”
Ще там проблема з вимикачем,
Китай, ви розумієте.
Ми любимо, щоб атмосферу забруднювали подалі від нас,
А темні хмари на обрії можна відретушувати за допомогою
Ліцензійного Фотошопа.
Ми ж законослухняні люди.
Ви точно певні, що це повітря у нас спільне? Гм.
Підсумуємо: сраний гарбуз, дешево, багато, яскраво, не вмикається, бруднить пальці, димить, попри несправні контакти може вдарити током.
Але у нас немає іншого світу,
І трьох по акції немає,
Бо трьох не завезено, вибачте за незручності.
Повернення неможливе.
Біда.

Засаднить моє місто садном – і все, минуло.
Що не день, то приходить хвиля, мене обнулює,
І лишає натомість небо, якесь понуре
І яскраву весну, що не радує, та триває.
То у серці моєму рана ніяк не гоїться,
Моя пустка, моя важка і неспинна гойдалка,
Наскрізний безкінечний вітер шумить неголосно,
Та затишшя ніде по-справжньому не буває.
І ніколи не склеїти небо моє пощерблене,
Хай би всі ви подохли, виродки, хай пощезли би,
Поки біль мій триває – є я, чого ж іще мені,
Чи не надто розкішна думка про те, як треба.
Поки біль мій триває, поки у серці тріщина,
Поки можна лишатися спраглими і невтішними,
поки я відчуваю горе – у них не вийшло і
Цей полумисок недощерблений
Все ще –
Небо.

віддай борги кричить сусідка
і цей гармидер прибери
я ваших цих діалектизмів
не розумію я пішов