Шановні, читачі. Вчора був важливий день в український і світовій історії - День пам'яті жертв Голодомору. Цю дату як і трагедію, яку вона відзначає неможливо оминути. По різним даним близько 7 мільйонів людей були замордовані голодом менш, ніж століття тому. Це величезна трагедія страшного XX століття. Мільйони знищенних життів, покалічених доль. За каденції президента Ющенка питання Голодомору було піднято на державний рівень. І це правильно. Бо це дійсно величезна трагедія. Трагедія на рівні Катинської, Хатинської, Волинської різанини, Бабиного Яру, таборів зниження на території Польщі і інших частин Європи. Це було правильно, що тодішній президент Ющенко підняв цю трагедію на державний і міжнародний рівень. Тоді це ще не всі усвідомлювали. Проте багато "істориків", що виконували роль п'ятої колони, не виконали головного - ґрунтовного дослідження і усвідомлення причин і наслідків цієї трагедії, її жертв і організаторів. Питання Голодомору, Голокосту, репресій тридцятих років, злочинів доби Української революції і Громадянської війни 1917 - 1922 років стали не морально-історичними проблемами, а політичними мемами задля набиття рейтингів того чи іншого електорату. Те ж саме стосується і Волинської різанини, і питання колаборації майже всіх європейських народів з нацистськими і їх союзницькими окупантами. Найвище досягнення держави - це усвідомити свою відповідальність в кровавих перепитіях XX століття і якомога більше оприлюднити факти кривавих сторінок історії. Без пропаганди тієї чи іншої сторони. Країна, яка не боїться своєї історії, хай навіть, кривавої і "неправильної", то є сильна країна і на неї дивляться як на сильну. Це є найбільше досягнення країни і її теперишнього покоління!

Друзі, сьогодні 11 листопада. І це непроста дата. Саме 11 листопада 1918 року дзвони Паризького Нотр-Даму сповістили закінчення Першої світової війни. Після тієї війни світ став виглядати інакше. З'явились на карті нові країни, багато народів отримали свої національні держави, імперії пішли в небуття (хоча і ненадовго). Крім того саме 11 листопада - День звільнення Херсона. І саме сьогодні пішли чутки про перші спроби новообраного Президента США "закінчити війну за 24 години". Совпадєніє? Нє думаю

Ну і трохи коментарів з приводу останніх висловлювань вже новообраного Президента США. До речі, в останнє Президент США був обраний після перерви, а не переобраний на другий термін аж у позаминулому столітті. Трамп заявив, що він прийшов закінчувати війни. Щож... Було б добре якби так і було. Його український колега теж у 2019 році на інаугурації казав, що прийшов закінчити війну. Так чи інакше окрім здачі Афганістану демократом Байденом саме республіканці формально закінчували війни за участю США. Республіканець Ейзенхауер закінчив Корейську війну, Ніксон і Форд В'єтнамську, Рейган і Буш-старший Афганську, Югославські війни і війну в Іраку закінчував вже Буш-молодший. Тож, я гадаю, що і українську і ізраїльську війни може закінчити героїзм обох армій цих країн і потужний дипломатичний вплив саме США як основного воєнного і дипломатичного союзника. І завершитись ці війни мають саме при Президентові-республіканці.

Шановні читачі. Буквально зараз пуйло з візитом в Монголії. І це враховуючи ордер на арешт від МКС. Росія послала "нахєр" всі міжнародні закони. Ще закріпила це ударами по Україні. Згадався старий анекдот, що якщо ви думаєте, що ваша робота не дає користі, згадайте, що є ще працівники ООН. Ба більше, вони ще й немаленьку зарплатню отримують. Різні джерела пишуть, що однією з причин червоної доріжки в Улан-Баторі для міжнародного терориста є тотальна енергетична залежність від росії. А між совістю і теплом країни завжди виберуть тепло. Це стосується також і західних партнерів України. Набагато легче висловити співчуття, аніж "підняти дупу" і збивати ворожі ракети. Тому перспективи, як на мене, дедалі не надто обнадійливі. До листопада точно. Сподіваюсь, що далі буде краще. Принаймні гірше нікуди.

Шановне панство, 10 місяців війни і майже 2,5 роки повномаштабної війни в Україні. Є в них багато спільного: це горе, смерті, розпач, відчай. Але є також і відмінності. Хотів би зосередитись на міжнародному фронті. Основними країнами, які забезпечують допомогу Україні, насамперед військову, є США, Британія і Німеччина як лідер ЄС. І ось цікава деталь. Президент України, міністр закордонних справ Кулеба по декілька разів вели перемовини із США і Німеччиною щодо постачання зброї великого радіуса дії. Втім Україна дуже довго виборювала право застосовувати її на території ворога, а ось у Ізраїля таких передумов немає. Якщо зброя постачається - вона постачається заздалегіть для застосування на ворожій території. Ось така неохочість зі сторони союзників надання наступального озброєння, це що?Недоопрацювання дипломатів? Обережність країн НАТО чи може просто мої перебільшення? Колись давно український гарант на своїй інавгурації казав, що Україна має стати Ізраїлем в обороні рідної землі. То ж якщо брати за приклад, то брати за приклад повністю. Адже кожен з нас президент, хіба ні? Вчіться як треба відстоювати свої інтереси і робіть краще. Вчіться вибирати таких союзників, щоб навіки, а не бігати то в москву, то в Брюсель. Я вітаю оперативне рішення українського Генштабу перевести бойові дії на територію рф. І чим більше буде зона охоплення Білгородської та Курської областей, тим сильніше Захід буде підтримувати Україну. А якщо Україна і до москви дійде, то Захід ще сперечатись буде хто більше надасть зброї. Історія не раз вже це доводила.

Шановні друзі!
Багато писав критики в бік Ізраїля за останні роки. Але остання субота вразила аж занадто. Перед цим декілька тижнів позаду, 8 липня рашисти вдарили по "Охматдиту". Після цього Ізраїль, можливо, і не голосніше за всіх кричав, що так робити не можна, проте ухвалив рішення прийняти на лікування діточок з "Охматдиту". Я ще тоді в фейсбуці сперечався з деякими особами і вітав таке рішення. А після атаки з Лівану на простих діточок, що грали в футбол жодної реакції ані від президента, ані від Верховної ради, ані, навіть, від простих публічних осіб України. Ба, навіть, на головному сайті новин ані слова про цю трагедію. І як людина об'єктивна і та, що вважає, що правду казати завжди легко і приємно, я вимушений засудити такі дії з української сторони. Як на мене, це ганьба!

Як я і казав, почалось.
До ворожки не ходи, якщо лідер країни каже, що в країні все під контролем, то не все. Хоч я і не прибічник обіцяти народу шашлики в травні, коли в лютому всі, хто може тікають з країни, проте дозволю собі повторити слова Президента іншої воюючої країни, яка потерпає, до речі, від того самого ірана. Армія працює, поліція працює, служба тилу працює, працює весь сектор оборони і безпеки. Всі лідери Ізраїля залишаються в країні. Всі країни-партнери під головуванням США незмінно на боці Ізраїлю. Всі і кожен на своєму місці. Ми разом і ми переможемо!

Не надто здивований, що одним із перших прилетіло питання про конфліктність між репатріантами з України та рф і чи багато серед останніх вати.
Якщо коротко, то є. І вата також є. Тепер більш детально.
За моїми спостереженнями відношення репатріантів з рф і України до подій останніх двох років можно поділити на три типи.
Перший - цілковита підтримка України. В основному це або репатріанти з України, або навіть, з рф, проте у них в рф ( чи навіть ще тодішньому срср) вже нікого не залишилось, їх нічого не тримає в рашці і тому маючи здоровий ґлузд вони підтримують Україну.
Тип другий: мені по*іг. Типу то не моя справа. Я хоч і маю відношення до рф чи України, проте не моє це діло туди лізти.
І третій варіант - невиліковний діагноз "путінізм головного мозку". Такі теж є.
Щодо відсоткового відношення, то в моєму оточенні останніх немає, хоча вони все ж таки існують. Щодо перших двох типів, то десь наполовину. Тенденція така, що чим більше часу репатріант звикає до Ізраїля і відповідно абсорбується  живучи там, тим меншає його відчуття турботи за Україну. На рахунок третіх немає про що говорити. Хворим людям неможливо пояснити, що вони хворі.

Ну що..Все відміняється? Фонарики, налік і їжу вже не треба набирати? Без паніки, все іде по плану? Трохи більше двох років тому я теж таке десь чув

Доброго вечора всім добрим людям! Незважаючи на війну, життя продовжується і є багато про що ще розповісти. Але оскільки я з самого початку казав, що канал вільний для будь-якого обговорення то готовий вдатись до думки громади з приводу того про що розповідати. Це можуть бути різні теми: відпочинок, традиції, медицина, політика, міжнародні відносини, транспорт, спорт, питання війни і миру, музеї, культура чи її відсутність та багато чого іншого. Є можливість писати або у оглядовому майданчику, або у особистих повідомленнях. Навіть на перший погляд дурні питання теж приймаються. Всім щасти!