Tilia by Marc Antoine Barrois

глибока архетипна темрява, блукання у нічному теплі, вмитому крижаним дощем. в'янучий цвіт липи. яблуко з Райського Саду. чорні гадюки. вощина.
закриті очі і погляд всередину себе. палаючі щоки, холодні пальці ніг.

часом хочеться отак жити
вільно, у Парижі, понад Сеною, з маленьким столиком, Господи, і скільки ж у ньому вишуканості

найщиріше я нині хотіла б липень, лежати у твоїх обіймах на другому поверсі дачі, аби у вікно зазирали зорі і плуталися у павутинні яблуневих гілок.

пахнуло б, мабуть, прохолодною літньою ніччю, п'янкими матіолами і від тебе - злегка недорогим вином bolgrad, з червоним градієнтом на етикетці: суха попід Сонцем малина і пізні чорниці, які де-не-де лишилися на кущах у лісі.
спостерігати, як світло свічок і місячного серпика зливається у серпанок, облизуючи дерев'яні стіни, черепицю сараю і нашу шкіру.

золотий вік людства
мені більше нічого не треба