**В останній час, невпевнений і грізний,
Шукайте Бога серцем ви завжди,
Шукайте Бога у молитві слізно,
Лиш Він подасть живої вам води,

Лиш тільки Він втамує серця спрагу,
І хліба дасть утомленій душі.
Шукайте Бога, і віддайте славу
За те, що Він назустріч вам спішить.

Лиш тільки Він візьме на Свої руки,
І пронесе крізь води і вогонь,
Лиш з Ним душа не знатиме розлуки,
І тільки з Ним пізнаєте любов.

До Бога линьте в помислах невпинно,
До Нього принесіть свої гріхи,
Бо тільки Він дає душі прозріння,
Коли Йому говоримо “прости”.

Не віддаляйтеся від Нього й на хвилину,
Не ставте перешкод своїм життям.
Без Нього ви, як без гнізда пташина,
І як покинуте, без матері, дитя.

Без Бога на землі ви одинокі,
Без Бога в світі важко так прожить.
Зробіть до Нього перші свої кроки,
І у щоденному житті Його знайдіть.

Не зупиняйтесь на своїх дорогах,
І вірте, що земна біль промине,
Лиш тільки серцем ви шукайте Бога,
І неодмінно Він до вас прийде.

Бо тільки в Нім спокій душі знайдете
В останній час, непевний і важкий.
Любов'ю обіймає Він планету,
І грішну землю любить Бог Святий.

Тому ідіть, спішіть в серцях до Нього,
Він темряву розвіє назавжди.
Шукайте бога, – і знайдете Бога,
І Він подасть живої вам води.**@poemss_christian

@poemss_christian **Бувало до Бога ми кликали все:
" Тебе не залишу, Господь мій!
Я душу свою покладу за Тебе..."
" Ти, тричі на день, відречешся..."

Можливо ж таке, мій Господь дорогий?
Коли Тобі вірно стараюсь
Служить я всім серцем, всією душею.
Скажи мені, чим відрікаюсь?

Ось тяжко тобі і долина прийшла
Душі біль торкнулась і тіла.
Втомилася ти в цьому світі страждать
І смерті у смутку просила.

Здавалося б що тут такого, Господь?
Я просто вже хочу до Тебе.
А просто мене затомила вже плоть.
Додому скоріше уже би...

А Я доручив тобі труд на землі,
Де душі скорботнії гинуть.
Ти кидаєш труд, що довірив тобі,
Не будь ти слугою лінивим.

А не цілий день ще трудилася ти,
Покинуть роботу бажаєш.
А лиш, до кінця, йшов по цій Я землі,
Відкрить щоб обителі раю.

А то є зречення твоє від труда.
Апостоли не відрікались.
А в болях, скорботах пройшли до кінця.
І душі нові все спасались.

Бо кожен непослух щоденний ось твій
І є від Мене відрікання.
І ось кажеш ти: " Ти пробач мені все,
Положення це я поправлю"

Своїм тільки"я" не поправиш ніяк,
А знов будеш ти спотикатись.
І ворог вже знов буде тобі шептать,
Як сили Моєї зрікатись.

Скажи лиш: "Без Тебе, Господь, не пройду.
Не поворушу і рукою"
І Я не залишу, лиш Я проведу
І душу твою заспокою.

Лише в твоїй немочі сила Моя.
Я Сам поведу як потрібно.
Життя тобі дав, бережу його Я.
Трудись й нагороду отримай.

Л. Шпак**@muzyka_virshi

@muzyka_virshi Когда приходим мы к Иисусу в покаянии,
Спаситель Сам даёт нам в руки Книгу книг.
Читайте Библию! Исследуйте Писание,
Чтоб голос Божий в глубину души проник.

Читайте Библию от самого начала –
До строк последних, ничего не пропустив.
Не допускайте дня, чтоб Библия молчала.
Запоминайте полюбившийся вам  стих.

Читайте Библию... Читайте на рассвете
Иль поздним вечером, или в полночный час.
Страницы Ветхого и Нового Заветов
Пусть станут близкими, желанными для вас.


Читайте Библию – живое Слово Божье!
Оно научит вас, как свято в мире жить,
Как выбор делать между истиной и ложью,
Как милосердным быть и как врагов любить.

Читайте Библию: её святые строки
Помогут вам идти и в самый трудный день.
Когда вам тяжело, когда вы одиноки –
Спешите к Библии, под благостную сень.

Читайте Библию, когда из глаз рекою
Вдруг слёзы потекут, и дрогнет мир души.
Читайте Библию – она вас успокоит
И стон мучительных страданий заглушит.


Читайте Библию вдвоём: вы и Дух Божий –
Необъяснимые Он Тайны изъяснит.
И сколько б ни было у вас вопросов сложных,
На них ответит Бог вам в шелесте страниц.

Читайте Библию! Как в зеркале чудесном,
Себя вы сможете увидеть без прикрас,
Вас будет Словом очищать Отец Небесный
И совершенство Сына Своего вам даст.

Читайте Библию!  Не расставайтесь с нею:
Душе уставшей даст всегда она приют.
Читайте с трепетом, склонив свои колени,
Пусть никогда глаза читать не устают.

Читайте Библию! И диавольские стрелы
Погаснут в воздухе, не долетев до вас.
И что бы диавол, злобствуя, ни делал,
Защитой будут вам библейские слова.

Читайте Библию! И сладость слов Господних
Вам драгоценней будет прелестей земных.
И если мало вы прочли вчера – сегодня
Намного более прочтите строк живых.

Читайте Библию! Священные страницы...
Читайте так, как всякий алчущий ест хлеб,
Как всякий жаждущий спешит к ручью напиться.
Другой такой нет больше Книги на земле.

Читайте Библию: она приблизит к Богу,
И вера ваша станет скоро возрастать.
Чтоб волю Божью понимать, читайте много,
Чрез Слово вечное вкушайте благодать.

Читайте Библию, чтоб вам не заблудиться,
Чтоб вас никто не смог от Господа увлечь.
Чтоб вам хождению по духу научиться,
Читайте Библию – живого Бога речь...

Любовь Фёдоровна Васенина**@poemss_christian

@muzyka_virshi **Бувають висоти, бувають долини,
Буває, що слабну і віра тремтить,
Та навіть, тоді, у найважчі хвилини,
Я знаю, що поруч Господь мій стоїть.

Здається, кінець, програна битва,
Та ніжний чийсь голос говорить мені:
«Дитя, помолися, і щира молитва,
Дарує і радість, і силу тобі.»

Буває, що сум, ніби хвиля, охопить,
На серці тягар, немов камінь, лежить,
І я вже не я… Й посміхнутись не можу,
Так гірко в душі буває в цю мить.

І я просто плачу… Не знаю, як далі?
І сльози біжать по щоках в тишині,
Та раптом чийсь дотик ніжний й ласкавий,
І голос до болю знайомий мені.

«Дитя, не сумуй, а лише радій,
Дорога земна - це не вічна дорога,
За Мною іди по дорозі отій,
І ти ввійдеш в славу нетлінного Бога.»

І я замовкаю… І плач мій стихає,
Здається, що небо схилилось в цю мить,
Я тихо молюся… І Бог мій зціляє
Поранене серце, вже більш не болить.

Буває, що я… Падаю часто
І сил вже немає, щоб далі іти,
Як той подорожній, що десь у пустині,
Я прагну напитись живої води.

Коли мені важко буває, порою,
Ісус мій зі мною завжди, в кожну мить,
Він любить! Він милує! Він все прощає!
О, як же Я можу Його не любить?

Бувають висоти, вони не долини,
Тоді у душі моїй радість бренить,
І хочеться просто весь світ обійняти,
Любов, як вогонь, у серці горить.

Буває, стою просто вражена з того,
Що робить Господь у моєму житті,
Як дивно мені Він виходить на зустріч,
І як Він веде по дорозі земній.

Буває, так часто, я думаю: «Боже,
Пробач за невдячне серце моє,
Твоїх бо я милостей є недостойна,
А ти мене любиш! Так сильно, мене…»

Коли я молюся, схиляється небо,
Як плачу, Ісус мої сльози втирає,
А як знемагаю Він приходить до мене,
І сил додає і мене підіймає.

Бувають в житті і висоти й долини,
Та Божа любов є велика завжди,
Він поруч зі мною, Його я дитина,
З Ним впевнено йду до своєї мети.

Господь, Тобі слава, Тобі лиш Одному,
Я хочу завжди прославляти Тебе,
І дякувать щиро Тобі знову і знову
За те, що так сильно Ти любиш мене.**@poemss_christian

@muzyka_virshi **Хтось скаже: «доля... так було призначено»,
А хтось болюче вразить: «заслужив!», -
Коли болить не нас, ми рідко плачемо
І співчувати часом не спішим.

Коли душа у самоту загорнеться
І холодом враз в душу сум війне,
Блисне сльоза і стрімко вниз покотиться,
І щось у грудях гірко запече,

І там десь в глибині душі сховається
Нестерпна думка в пошуку причин.
Коли пекучий біль до нас торкається -
Себе, чомусь, судити не спішим.

Коли болить не нас, ми рідко плачемо,
І вирок свій виносимо часом,
Чомусь так легко долю інших важимо,
Коли ж до нас торкнеться біль, чи сум, -

На все тоді по іншому ми дивимось,
Як в чашу болю нам життя наллє , -
Так легко із чужим ми горем миримось,
Так важко горе прийняти своє.

Коли від болю, часом, серце томиться,
Випробування, мов важкий тягар,
Й здається, що от-от душа надломиться,
То співчуття тоді мов цінний дар.

Чиємусь горю може й не зарадимо,
Та біль душі лікують і слова,
А слова доброго усі ми, часом, прагнемо,
Та спрагло ждем краплиночку тепла.

А ви поплачте з тими, кому плачеться,
Візьміть тягар і навпіл розділіть.
Аби душі від горя не зламатися,
Ви біль її в молитві понесіть.

Як бережно душі треба торкатися,
Щоб не завдати їй ще більших ран.
Ви не спішіть в біді ближніх цуратися,
Бо ж треба буде співчуття і вам.

Як легко із чужим ми горем миримось,
Як важко горе прийняти своє, -
Тоді на все по іншому ми дивимось,
Як в чашу болю нам життя  наллє.

Не поспішайте долю інших важити - 
Нам із собою лад би навести,
Не завжди в силі в горі ми зарадити,
Та в силі іншим болю не нести.

Коли болить не нас, ми рідко плачемо,
Та той, хто знає розпачу ціну,
Чужу біду сприймає по-інакшому 
Й несе її в молитві, як свою.

Хтось скаже: «доля Господом призначена»,
Хтось скаже: «покарання за гріхи».
Не поспішайте долю інших важити,
Спішіть тягар в молитві понести!**@poemss_christin

@muzyka_virshi **Любов порою наче не любов,
Про неї в світі сказано багато,
Вона - у силі спільних молитов ,
Вона , частіше  , будні а не свято.. 

Не схожа на роман земний вона,
На вигадану повість про стосунки ,
Любов- це не троянда сто одна ,
Любов- це не коштовні подарунки... 

Любов- не серенади під вікном ,
Не мрії про якісь рожеві замки ,
Любов- накрити ближнього крилом ,
Зібрати його серденько з уламків ... 

Не просто пити каву запашну ,
А й чашу болю навпіл розділити ,
Пройти пустелю висохлу, страшну ,
І джерело води у ній відкрити... 

Любов- це не прогулянки
удвох ,
Коли з- під хмари місяць визирає,
Це поступати так , як хоче Бог ,
Це дарувати іншим частку Раю. 

Любов- не в діамантах, не в грошах,
Це точно не краса, не розум й слава...
Любов- це йти , порою, по ножах ,
Лишаючи кривавий слід позаду... 

Любов- це не присвячувать вірші ,
А це простити навіть непростиме...
До хворого вставати уночі ,
Це знати: хтось в біді тебе нестиме... 

Хтось не осудить , ніжно обійме,
А в горі буде дихати за тебе,
Розбиту, бідну , зранену прийме ,
Й захоче зі собою взяти в Небо ... 

Любов- не поцілунків милий жест,
Любов- це не похвальних слів багато...
Це на Голгофі дерев'яний хрест,
Це без вини Христос висить розп'ятий... 

Любов- це відректися свого " я",
Поставити когось ще вище себе,
Любов- це єдність, злагода , сім'я,
Це щастя те , яким цінити треба ... 

Любов - це проявляти доброту ,
За зроблене віддачі не чекати...
Коли хтось впав , вину покрити ту ,
Любов - це сльози ближньому втирати...

Герої ми , коли у нас в житті,
Складається все просто на " відмінно",
А ти любити спробуй і тоді ,
Коли прийдуть такі нежданні зміни... 

Коли хвороба крила обітне,
Коли твоя подруга постаріє,
Чи ,може ,в кут  невдача зажене...
Об айсберг розіб'ються світлі мрії... 

В такі моменти- ще сильніш люби,
Плети руками їй невмілі коси...
А ти йому із м'яти чай роби ,
Хай кожен день лиш радощі приносить... 

І навіть в час  , коли вже сивина ,
Попроситься лягти обом на скроні ,
Любов хай буде чиста і міцна ,
А головне: долоня  у долоні...
Н. Луцик- Мартинюк**@poemss_christian

@muzyka_virshi

@muzyka_virshi ​Кто сказал, что сильные не плачут?
Плачут так, что слабым и не снилось.
Просто от любимых слёзы прячут,
Чтобы тем страдать не приходилось.
Выстояв в жестоком поединке,
Выдержав удары кулаками
Боли, лжи, предательства на ринге,
Плачут, зажимая рот руками.
Плачут в своём собственном укрытье.
Плачут, когда нет идущих мимо,
Чтобы снова в череде событий
Встать и не отдать свой крест любимым.
Но, взвалив на собственные плечи,
Эту ношу снова выбирая,
Стать ещё решительней и крепче,
С каждым шагом силу подтверждая.
Кто сказал, что сильные не плачут?
Плачут, но не с жалобой на ближних.
Плачут от таких молитв горячих,
От которых эхо в небе слышно.
Плачут на подъёмах и на спусках,
От падений с резкого обрыва
И когда нужна перезагрузка
После величайшего прорыва.
А порой в момент неподходящий
От внезапной дорогой потери
Ищут выход чувствам настоящим
Снова в тайне за закрытой дверью…
Слёзы сильных. Слёзы дерзновенья.
Слёзы сокрушенья и восторга.
Слёзы эти – редкие мгновенья.
Сильные относятся к ним строго.
Потому старательно их прячут.
Кто-то чуткий между строк уловит…
Если вдруг увидишь: сильный плачет,
Знай, что Бог к рывку его готовит.@poemss_christian

@muzyka_virshi **ТИ ВЧИВ МЕНЕ ХОДИТИ ПО ВОДІ...

Ти вчив мене ходити по воді,
А я завжди дивилася на хвилі.
Себе сама бажала зберегти,
А Ти хотів щоб я жила по вірі.

І хвилі відчаю,страху і безнадій
Мене не раз хотіли потопити...
Та Ти спішив змінити хід подій
Продовжував мене й тоді любити.

Ти вів мене так часто крізь вогонь.
Ні, не для того щоби спопелити!
А щоб відчула там тепло долонь
І щоб по вірі далі могла жити.

Життя по вірі... це нелегкий шлях..
Це дні і ночі у сльозах,в молитві.
Це твердо знати,що на небесах
Є Батько,він підтримає у битві...

О скільки їх було,смертельних битв!
Коли не мала більш надії жити...
Та в них пізнала всю красу молитв
І вчилась з Татом просто говорити...

Життя по вірі вище всіх тривог.
Це впевненість у тому,що не бачиш.
Це завжди тісний з Богом діалог
Навіть коли ночами гірко плачеш...

Не сильна я... Ти знаєш це Господь!
Так часто падаю,боюсь і плачу.
Та дякую,що любиш і ведеш
Що я для Тебе так багато значу!

Щаслива бути донькою Царя!
З Тобою я пройду крізь буревії.
Тримай мене за руку як дитя
І проведи вузьким шляхом по вірі...

Дзюба Олена**@poemss_christian