«Вони не пройшли твій шлях і в цьому твоя перевага!»

💔🫂

Відчуваю як вам тяжко зараз. Я ваш друг і ось вам моє дружнє голосове🫂

Мені теж дуже важко зараз і ці слова потрібні кожному♥️

П.С. Якщо ви хочете голосові з моїми віршами, то закидайте реакціями голосове, щоб я зрозуміла, що вам цього хочеться 🫂

Та хто тобі, друже, сказав, що ти тут нічого не вартий?
Давай розберемо по сенсам, деталям, картам
Крізь що ти пройшов і що ти насправді прожив
І скільки твоя душа в собі генерує сил.

Давай розберемо все й не будем рівняти долі,
Тебе течія несе, ти сам собі в полі воїн
Ти сам собі зірка з неба і сам собі сонця схід,
Я знаю, самотньо, друже і ти відчуваєш гніт.

Згадай своє перше кохання і те, як воно пішло.
Ти жить не хотів, я знаю, але подивися— зміг!
Цей світ не побачив кінця і все це давно пройшло,
Тебе це уже не бентежить і більш не збиває з ніг.

Згадай свою першу поразку і татове «ти— ніхто!»
Тоді, я напевне знаю, ти чути цього не хотів.
Але вже змінились карти і ти відчуваєш тепло,
А раптом його немає, спитай у бездомних котів.

Згадай як ти вірив у справу, згадай як горів думками,
Згадай як життя лукавить, тримає свою дистанцію.
Тоді, памʼятаєш, друже, ти захотів до мами
Зібрав свої речі в блокнот, побачив знайому станцію.

Згадай як ходив голодний і як розбивав копілку
Тобі, вже, мабуть, не соромно бачити власну спрагу.
Ти, не дивися, друже, як інші злітають стрімко,
Вони не пройшли твій шлях і в цьому твоя перевага.

Згадай як в чужому місті ти спав на густому вокзалі,
Тобі було соромно людям дивитись в байдужі очі.
А зараз ти в теплій квартирі смієшся в просторій залі
І вже не боїшся зими, холодної зимньої ночі.

Сила твоя безмежна! Життя поважає сміливих!
Благаю, згадай нарешті, ким ти насправді є.
Тож посміхнися, друже, скоро ти станеш щасливим,
Цей світ народився для тебе і все безсумнівно
твоє.

24.11.24

Я шукаю тебе по старинним книжкам,
І гукаю з вікна комуналки.
Я нікому ніколи своє не віддам,—
Цей урок я засвоїла змалку.

14.11.24

Осінь стискає плечі, обом нам гірко.
Холод збиває з ніг і калічить душу.
Я роздрукую спогад собі на плівку
Щоб не забути те, що забути мушу.

Ця темнота без жалю розсікає мене.
Майбутнє вже тяжко хворе.
Я безхребетна.
Жити із думкою, що скоро цей біль мине,
Але він дедалі більше ламає ребра.

І час не злікує. Час викликає нудоту.
Згорають мости і падають,падають. Власне,
Скажу що це осінь. Спихну на неясну погоду.
Щоб люди не бачили яка я
насправді
Нещасна.

14.11.24

🔴5 хвилин вашої уваги можуть зіграти важливу роль в моєму житті. Я час від часу подаюсь на великі літературні премії і зараз мені потрібно зібрати відгуки/рецензії тощо про мою діяльність та творчість.

Заповніть будь ласка гугл форму https://forms.gle/887grosFwRPJureE7 з декількома запитаннями про мою творчість. Все анонімно.

Це важливо для мене🫂

Сутність людська викликає нудоту, свербить.
Пальці збиває до крові «синдром людини».
Совість спʼяніла брехнею і міцно спить,
Я все без неї рахую до ранку хвилини.

Стати на горло, зламати комусь хребет,
Ближніх тримати цупко в своїх руках.
Двуликість нечесній людині— мед,
Двуликість же чесній людині— страх.

Кидати гіркі слова і плювати в спину,
Сірою плямою жити в своїй війні
Ти вже дізнався про власний «синдром людини»?
О!Люди! боюсь, що це ще
живе
У
мені.

12.11.24