Підсвідомо ми настільки егоцентричні, що не вважаємо себе такими.

«Прогулянки з Богом» Т. Келлер

#Келлер #цитати #егоїзм

Ми читаємо Єремію. Знаємо його, як одного з найбільш глибоких людей СЗ, одного з тих, хто найбільше переймався долею свого народу, знаємо його як великого пророка. Але це все вже після його смерті…
Хто Єремія за життя? Невдаха. Нелюд. Дивак. Той, кого не сприймало суспільство, не сприймала релігійна еліта, не сприймав політичний бомонд. Людина неймовірної самотності. Він не був успішним, хоча його пороцтва справдились за його життя. До нього не дослухались, рідко хотіли почути чесну «експертизу», він не був «лідером думки». Єремія віддано служив Богу, але прожив нещасливе, за нашими мірками, життя. Він бачив на власні очі найбільшу історичну трагедію свого народу. Помер серед біженців, які пішли, не послухавши його слова.

Але разом з тим. Це той, хто сповіщав Божу волю до кінця. У сучасному світі багатоголосся, соцмереж та погоні за популярністю нам складно бодай трохи бути Єреміями — бути на своєму місці, роблячи те, що треба до кінця, очікуючи лиш однієї оцінки — оцінки Бога.

#думки #Єремія

Війна поволі сунула триколорним некрозом. По собі залишала спалені села, дощенту зруйновані міста і понівечені тіла. Попереджала про себе звуками вибухів, наскоками fpv та керованих ракет, запахом сажі, який приносив зустрічний вітер. Смерть щедро засівала вогнем на осколками. Вичікувала. Раптово нагадувала про себе ударом дрона, звуком міномету, чекала кулею у ближньому бою. Часто навідувалась десь далі крилатими ракетами чи ненависним силуетом шахедів, залишаючи руйнування, біль, невпевненість у завтра.

Подумалось. Можливо уривок з колись чогось...

#рефлексії #війна

Євангеліє Різдва приходить до кожного по-своєму. До простолюду в лиці пастухів воно приходить через надприроднє зʼявлення Ангелів, незвичний містичний досвід. До мудреців через неймовірну радість наукового відкриття. Бог прийшов до людей в Ісусі в ясла, але до кожного в життя Він приходить інакше, Він використовує творчий підхід, Він — Творець.

#Різдво #думки

Послухав В. Хорєва із конференції для українців (взагалі дивно, що він там робить). Людина, яка себе позиціонує, як історик чи журналіст не є ані істориком, ані журналістом, а просто пропагандистом, таким собі Соловйовим МСЦ.

Цікаво ще чому він взагалі нічого не говорить про проблеми своєї країни?#враження

Закінчилось заняття з групою вивчення Біблії для нецерковних людей. Всі вийшли, а одна жінка ще на збирається.

— Как всєгда послєдняя.
— Та ж не проблема, я нікуди не спішу сьогодні.
— Мєня муж називал «тормоз комунізма». Я вообщє-то бистая, но нікуда нє спєшу.

Думаю, що от треба десь так навчитись: швидко, але нікуди не спішити…

😉😄

#враження

Стою біля магазину, чекаю молодь. Сьогодні маємо йти відвідувати поранених захисників. Оглядаюся й бачу Сергія і його друга. Вони мене ще раніш помітили. Підходжу. Вітаємось. Бачу повʼязку на лівому оці Сергія.
— Щось робили з оком?
— Ага, сьогодні операція. Виймали імплант і ставили пластину, щоб підняти око, коли загоїться знову поставлять імплант.
До початку повномасштабки Сергій був патрульним поліцейським у Харкові. Коли почалось повномасштабне вторгнення пішов із своєю табельною зброєю у військкомат. Спочатку не хотіли брати, потім таки мобілізували. Майже рік у війську. У жовтні 23 отримав поранення. Перший тиждень без свідомості. Харківські лікарі не давали жодних шансів. Але диво таки сталось. І вже рік він лікується у одному із шпиталів Києва. Попереду ще багато операцій і курс реабілітації.
Показує своє фото до поранення.
— Ого — кажу, — не впізнав би вас. Скільки у вазі втратили?
— Близько 30 кілограм. Організм досі не може повноцінно відновитись.
Розповідає про чудеса на фронті. Друг Сергія з Франика. 120 міна прилетіла за 80 см. до нього, а він живий, хоча тяжко поранений. Розказують інші схожі випадки. Плавно переходимо до новин.
— Я майже не читаю новин, — сумно посміхається Сергій. — Я погано бачу, прочитую кілька новин в телеграмі і все пливе перед очима. Не можу більше. Ходив сьогодні до лікарки, щоб дала мені рецепт на окуляри, бо у мене до війни були для читання. Але каже, що треба тиждень-другий зачекати, щоб після операції стабілізувалось око.
Відкриває «YouVesion». Там послання до Ефесян…великим шрифтом.
— Вау. Вже до Ефесян? Ще минулої середи був 8 розділ Дій.
— Так — вже задоволено посміхається.
Сергій почав читати Біблію нещодавно. Після того, як його зневіреного відвідала християнська молодь. Після побаченого, після довгих місяців складного лікування та й розуміння не менш простого майбутнього було одне запитання: «А де Бог під час війни?». Поспілкувались. Після того почав читати. Багато читати. І це якщо не брати до уваги його зір.
Хлопцям треба йти. Прощаємось. Спостерігаю, як вони поволі йдуть із третім товаришем у візочку. Скільки бачив їх останнім часом, то Сергій постійно із своїм другом. У обох щелепно-лицева травма. Мені вони стають метафорою поствоєнної Украіни: зранені, але не здолані Схід та Захід разом. Думаю й про те, що часто ми, здорові християни не маємо жаги до Слова Божого, а чоловік читає не завдяки а всупереч, він хоче більше дізнатись про Христа. Ще також про мій народ — нам потрібен Ісус.

#враження #війна