Роцкерний Адопт 😞😞😞

Ну й ще 4 замовлення зробив за цей тиждень, але не покажу бєбєбє

Життє вашого ліл бро зараз 😐

От я усе життя говнився на режим та те, як люди взагалі можуть по ньому жити, це ж дико не зручно, я ж сова і люблю робити щось вночі

А потім почав його дотримуватися і так класно жити стало 😣 хащрзащрпз

От прокидаєся о 7 ранку, проживаєш пів дня, а ще навіть не вечір (я був вахуї)

Та й дні стали ну типу.. Довшими, u know?? Це так круто, режим одобрено

Блін, рєбят, я не розумію як деякі виживають без кондєя в літку, справді ???

Типу
Така ж дика спека ходить, а хтось сидить не в 21°С вдома, А В 39°С ААААААА ~~Я вже на 29°С вмираю, до речі~~

F усім, тримайтеся будь ласка ?

Блііін огооо афігеть, постів не було 6 днів ???

Вибачте бубласка, то все через скетчі ?

Тьома — наймиліший невротик, якого тільки можна знайти. Але не зовсім той, за кого себе видає, бо він навіть не Артем ?
Є своя хата та свій хлопець у ній

Гліб — той самий хлопець Тьоми, різом із тим найгарніший man у світі. Якось його відпиздили за сережку, хоча він пацан чіткий, просто задньопривідний

Їх життя змінюють певні обставини, на які вони ніяк не можуть вплинути, проте хлопчики тримаються, не розкисають і продовжують жити та будувати плани на майбутнє (не вийде)

#Панельки

Ваш улюблений Шторм нарешті робить щось у форматі майже коміксної сторінки ✍️

Шторм: робить звіт про проходження практики Також Шторм: блін, а якщо я створю персонажів з іменами Джин і Тоні, то їх шип можна бути назвати Джин-Тонік ? Я без жартів тепер хочу створити таких персів..

Шторм: робить звіт про проходження практики

Також Шторм: блін, а якщо я створю персонажів з іменами Джин і Тоні, то їх шип можна бути назвати Джин-Тонік ?

~~Я без жартів тепер хочу створити таких персів..~~

Сидів зараз, рефлексував, що ж я загубив у своїх нових роботах, в порівнянні зі старими

Зрозумів, що загубив себе
Й не тільки в роботах ?

Стиль покращився, лінії стали впевненішими, але це все не те.. У старих роботах я відчуваю крихітку маленького Шторма, який сидів, малював ці незавершені, каряві картинки, витрачав на них свої ментальні емоції

Тепер у середнені я не відчуваю емоцій. Я вкладаю у картинки ідею, а не себе

Але не все загублено. На деяких картинках з Маревом (які переважно прості та швидкі, або рікової давності), я відчуваю маленьке відлуння себе. Сподіваюся, коли мені стане трішки полегше, я зможу повернути зірочку до своїх робіт