"Зрілість не завжди приходить з віком."
©Джон Максвел (Мистецтво спілкування)

"Людина ніколи не відчує своєї значимості в ваших очах, якщо в глибині душі ви вважаєте її нікчемою." ©Лес Гіблін

Закони власності очима немовлят:
(©Майкл Ернандес)

1. Якщо мені щось подобається - це моє;
2. Якщо щось є в моїй руці - це моє;
3. Якщо я можу щось забрати у тебе - це моє;
4. Якщо це колись було моїм, то і залишиться моїм;
5. Якщо це моє, то воно ніколи не буде твоїм;
6. Всі деталі, з яких я щось складаю чи будую - мої;
7. Якщо річ схожа на мою - значить вона моя;
8. Все, що я побачив першим - моє;
9. Якщо я можу щось побачити, значить це моє;
10. Все, що я вважаю своїм, належить мені;
11. Якщо я щось захотів - це моє;
12. Якщо мені щось потрібно - воно моє;
13. Якщо я кажу, що це моє, значить це моє;
14. Якщо ви не забороняєте мені гратися з цим, значить це моє;
15. Якщо ви говорите, що я можу з цим погратися, значить це моє;
16. Якщо мене засмучує, коли ви забирає це в мене, значить це моє;
17. Якщо я граюся з цим краще, ніж ти, значить це моє;
18. Якщо я граюся цим довго, значить це моє;
19. Якщо ти чимось грався і випустив з рук - це моє;
20. Якщо це зламане - воно твоє. Ні, почекай. Всі частини всеодно мої;

"Їм треба допомогти зрозуміти, що вони не є центром всесвіту" ©Джон Максвел

Якщо для когось я можу стати такою людиною - пишіть (@ta_vershy), буду радий бути корисним.

А якщо він може дати і підтримку і пораду в мудрому балансі, це взагалі сила. Свого часу я мав таку людину і це надзвичайно приємно та значимо.

Думаю, кожній людині потрібен наставник. Особливо в періоди емоційної хиткості. Будь це закоханість чи тривога.

Ми як правило, прагнемо підтримки і це справді потрібно. Але мудра порада на життєвих шляхах - справді цінна річ. І я думаю, пошук наставника - одне з ключових завдань для кожного.

Життя з метою - прекрасне.

Якщо добре думаєш про людину, то навіть крізь суворе лице будуть посміхатися очі.

Це моє рішення!

Пані та панове!?

В контексті допомоги військовим, християни очевидно згадують текст:

"А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя,
4 щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно." (Мт 6:3-4)

Прекрасні слова.
Тут Ісус засудив поведінку, при якій люди намагалися похвалитися і заслужити собі славу через добрі справи. Безумовно, то є зло. Хоча, очевидно, таке було і в ті часи.

І кілька моментів щодо благодійності, які хотів би сказати, якими керуюсь:

1️⃣. В сучасних умовах афер і шахраїв, прозора звітність обов'язкова. І сам би не давав гроші тим, хто взяв і не відзвітуватися, куди пішло. Тільки довірені особи мають отримувати кошти для волонтерства. Треба сказати, кілька разів прогорів на цьому і кількасот моїх грошей годують шахраїв;

2️⃣. Коли звітуєш про волонтерство тим, хто дав на це гроші, ніяк не підкреслюєш свою заслугу. Звісно, якщо це не робити цілеспрямовано. Це можливість зробити приємно спонсору і разом порадіти принесеній користі.

3️⃣. Є різниця, коли жертвуєш свої гроші і коли зібрані. Про свої можна і не казати, за них ніхто не хвилюється. А за чужі треба відзвітувати, щоб люди знали, що все пішло на користь.

Приблизно так, панове. Сьогодні потреба в чесних волонтерах велика і маєм робити більше.