«Уважне вивчення російської літератури, російської церкви, адміністрації та незгідних течій її думки повинно скінчитися вердиктом, що нинішня Росія не має права подавати свій голос у жодному питанні, що стосується майбутнього людства, бо від самого початку її буття імперативною умовою її існування стало брутальне знищення гідності, істини, чесності — всього правдивого, що властиве людській натурі» (Джозеф Конрад. Самодержавство і війна (1905), пер. Петра Таращука).

В автобіографічній «Особовій справі» Джозеф Конрад пише, що вперше побачив море підлітком, у Венеції, мандруючи зі своїм учителем. Та насправді це мало би статися раніше: 1867 року в Одесі, яку дев’ятирічний Конрад відвідав з дядьком Тадеушем Бобровським. Певно, для Джозефа Конрада це таки був рік зустрічі з доленосною для нього стихією. Бо 1867-го він також вперше знайомиться з мариністикою в літературі, читаючи «Трудівників моря» Гюґо в перекладі свого батька.
Його морська кар’єра розпочнеться за сім років у Марселі.

Один з найкращих романів Конрада «Лорд Джим» з'являється в другому сезоні «Добрих передвісників». На честь Конрадового героя там називають Гавриїла, в якого начисто стерся з пам’яті один дуже важливий епізод. Так само, як у Джима з роману. Пропоную вважати це книжковою рекомендацією від Ніла Ґеймана.

«Говорити в цей час про книжки, історії, видання здається майже злочинною легковажністю. Ця війна навідує мою неспокійну подушку, як нічне жахіття. Я почуваюсь пригніченим навіть уві сні, і мить пробудження не приносить полегшення», — пише Джозеф Конрад у листі 28 січня 1915 року.
Початок Першої світової для письменника збігся з першим днем на Батьківщині після майже 20-річної перерви. 28 липня 1914 року він із сім’єю прибуває до Кракова, потім Конради зупиняються в родичів у Закопаному, й лише у жовтні не без проблем дістаються додому.
Дружина Конрада Джессі писала, що війна нагадала Конрадові трагічні події його дитинства й «довгий час перед смертю він відчував поклик рідного краю».

«Ніколи раніше я не зустрічав такої по-чоловічому проникливої і при цьому такої по-жіночому чутливої людини», — згадує своє знайомство із Джозефом Конрадом Едвард Ґарнетт — старший рецензент видавництва «T. Fisher Unwin», яке опублікувало перший роман письменника «Олмейрова примха». Він став Конрадовим літературним порадником і другом на все життя.

Сьогодні день народження Джозефа Конрада, польського шляхтича і британського підданого, моряка і письменника, блискучого трагіка, романтика і модерніста.
Цей канал буде присвячено йому й усьому довкола нього. Тут буде про літературу і море, гонорари і дедлайни, натхнення і кризи, про його друзів, агентів, редакторів, родину, літературних вчителів і наступників, про Британію, Польщу та Україну і, зрештою, про сучасну рецепцію його творчості.