Чи не найголовніший модник українського письменства Іван Франко першим почав носити вишиванку під піджак, започаткувавши тренд.

Вишиваних сорочок у письменника «було завжди під достатком, – розповідала донька Анна. – Це були майже все дарунки його приятелів і приятельок... Була і сорочка від Олени Пчілки». Письменник любив одягати вишиванку і в будні, і в свята. «Майже завжди носив вишивану сорочку», – писав Петро Франко. «Святковий одяг Франка завжди був темно-синій і до нього вишивана сорочка», – свідчив Михайло Яцків.

З Днем вишиванки, любі друзі! Єднаймося 💙💛
#lit_meme #література #франко

#lit_meme #література

Світ ловив його, та не спіймав
#lit_meme #література #сковорода

#lit_meme #література #шевченко

Все саме так
#lit_meme #література #франко

З Днем піхоти!
#lit_meme #література

#lit_meme #література #сковорода

#lit_meme #література

«Але тепер уже годі було розібрати, де людина, а де свиня»

«Колгосп тварин» — це препарування Радянського Союзу, демонстрація найтемніших його вад через образи тварин. Свині відіграють роль післяреволюційної влади, собаки — виконавців НКВС, крук — церкви, а всі інші — суспільства. Пропаганда, зміна наративів, репресії — розквіт червоного терору в усій «красі».

Починається історія із вигнання людей з колгоспу. Революція, віра у світле майбутнє і щедрі обіцянки від свиней, що прийшли до влади, як найрозумніші. Та дуже скоро їхні прокламації про загальні блага починають сипатись, оголюючи сліпе прагнення до влади і панування над іншими.

Особливу увагу Орвелл приділяє пам'яті. З плином часу тварини забувають, як було ДО та що їм обіцяли. Ніцше у роботі «По той бік добра і зла» писав: «Благословенні ті, хто забувають, бо не пам'ятають власних помилок». От тільки в «Колгоспі тварин» помилкою є саме забуття.

Якщо ви ще не відкрили для себе Орвелла, почніть знайомство з «Колгоспу тварин»

#рецензія #книга #орвелл