У Книголав цієї ночі -45% на увесь асортимент, окрім інших акцій, передзамовлень та комплектів.

Іноді видавництва питають які книги українською читачі хотіли б бачити. І от в коментарях завжди багато просять книг які вже є українською.. у вільному доступі.. купуйнехочу.

Цікаво що ці люди навіть найменший рух не зробили - не ввели у пошук таку свою бажану книгу.

Не збагнути мені такого.

Місіму точно буду брати, бо іншого вибору немає?Я звісно не знавець але здається цю Сі у прізвищі всі захейтели та хіба Фоліо то зупиняло?

А Музіля маю від Жупанського.

Музіль із Терлесом у мене вже був але від неіснуючого вже видавництва Юніверс. Ще 2001 року!

Ця книжечка маленька, тоненька і головне у мʼякий палітурці. Так не хотілось її читати, бо після того виглядала б вона жахливо.

Тому Ще одну сторінку мене врятували, тепер їх буде дві у бібіліотеці?

Текст ідентичний, перекладач той самий - Юрій Прохасько (брат Тараса). Єдина відмінність, у Юніверс є аналіз тексту від Дмитра Затонського (літературознавець).

​​І останнє, що забула опублікувати на тему Бодлера. У Комобук є книга «Паризький сплін», до якої увійшли однойменна прозова збірка автора. Вона є умовним продовженням віршової збірки «Квіти зла», а ще в ній зібрані есеі Вальтера Беньяміна, які аналізують творчість письменника і допомагають читачеві глибше зануритись у тексти.

«Паризький сплін» вперше була опублікована 1869 року, вже після смерті Бодлера. Зробила це його сестра.

Книга включає вісім історій. Читати їх можна у будь якому порядку, між собою вони не повʼязані, ні початку ні кінця не мають і загалом стиль написання можна охарактеризувати як потік свідомості.

Спліном автор називає особливий стан душі, який є сумішшю меланхолії, люті, відчаю, душевної пустки, викликаний розчаруванням у світі і собі. Погодьтесь це дуже цікаво.

«Та між пантерами, шакалами, вовками,
Серед потвор, які плазують, і ричать,
І жалять нас на смерть, немов холодна гадь,
В звіринці людських вад, що володіють нами,
Є найпотворніше, найзліше
Страховидло!
Воно ні повзати не вміє, ні
ревти,
Та, позіхаючи, ковтнуло б три світи,
бо жити вже йому и самому остогидло.
Це лютий Сплін, Хандра, що
бачить плахи й страти,
Покурює кальян, не відаючи
сну;
Читачу, чи знаєш ти потвору
цю жахну;
О лицемірний мій, на мене
схожий, брате!»

Сторінка першого видання «Квіти зла» із нотатками автора та ілюстрація із книги.

?Одного разу Крістіан Бейл в образі Патріка Бейтмана пішов на вечерю з письменником "Американського психопата" Бретом Істоном Еллісом.
Еллісу стало настільки незручно, що йому довелося попросити Бейла припинити гру.
❤️Geek Journal - Новини кіно та серіалів