​​Mind запропонував огляд подій на ринку в минулому році. Згадали, здається, все, і виклики року, і проколи і навіть интригу. Але жодним словом не згадали ситуацію навколо лідера цього ринку. Ані раптове зняття з нього арешту, ані появу потенційних покупців в особі провідних американських компаній, ані плани виведення на біржу в Штатах.

На здивовану репліку зреагувала авторка, намагаючись пояснити свою логіку. Як це зазвичай буває, під час діалогу спливли факти, на які в неї не знайшлися відповіді. Наприклад, чому видання не написало про зняття арешту хоча б у стрічці новин? Адже про зняття арешту з lifecell видання повідомляло.

Чергова таємниця 😎

​​Колишній президент Kyivstar, нинішній голова наглядової ради Національного авіаційного університету (НАУ) Петро Чернишов поділився з громадою позитивною, як йому здавалося, новиною, підписанням угоди щодо створення в НАУ Huawei Excellence Center. Громада негайно дала йому зворотній зв'язок, ретельно переповівши все, що чула, читала та думає про Huawei.

Попри дуже помірну, обмежену користь всього, що думає, чує та читає з цього приводу громада, проблема негативного сприйняття китайських компаній нікуди не поділася. Напередодні російського вторгнення в публічну площину вийшла ініційована мною адвокаційна компанія, спрямована на остаточне врегулювання "китайського питання". Нажаль, війна не дала довести справу до кінця, тож питання, за великим рахунком, залишилось відкрите.

Перебіг подій в світі та в Україні не залишає надій на те, що все якось розсмокчеться, тож варто лише почекати. "Китайське питання" провокує багато потужних емоцій, тож може бути інструменталізоване в будь-який момент та у будь-який спосіб.

Як тільки в ОП почали публічно розмірковувати над доцільністю навіть не націоналізації, а конфіскації Київстар, найбільш ймовірною я вважав версію протиправних зазіхань на власність акціонерів компанії, а саме рейд. Тобто, кінцевою метою атаки я бачив розкрадання активів компанії, в першу чергу високоліквідних як от залишки коштів на корпоративних рахунках. Пізніше аналогічну версію висловив екс-керівник Київстар Петро Чернишов і це зробило її для мене ледь не єдино можливою.

Останні новини висувають на передній план іншу версію. Як і раніше, мова йде про спробу реалізувати приватні інтереси у протиправний спосіб. Але, на відміну від початкової версії, у геть інший спосіб. Тепер замість привласнення активів мова йде про т.зв. інсайдерську торгівлю.

Люди, які мають доступ до інформації про будь-які зміни в ситуації навколо Київстар, а тим більше мають на неї безпосередній вплив, спроможні без проблем отримати з цього зиск. Варто нагадати, що події навколо "Київстар" вже мали серйозний вплив на вартість акцій Veon. За словами СЕО VEON Каана Терзіоглу, після новини про арешт корпоративних прав "Київстару" акції групи обвалилися приблизно на 30%.

Інсайдерська торгівля є прикладною дисципліною, яка має в наших краях давні традиції. Зараз немає сенсу виписувати всі можливі комбінації. Обмежусь констатацією того, що події навколо Київстар мають характерні ознаки такого штибу протиправних дій. А також великого ризику конфлікту в трикутнику, який складатимуть потенційні покупці VEON, деякі з чинних акціонерів та менеджмент групи. Приблизно так, як це вже було в історії VimpelCom Ltd.

У зв'язку із цим хочу побажати панові Помпео не повторити помилок Хантера Байдена. Україна - країна з давніми сільськогосподарськими традиціями. Багато соковитих груш, що низенько висять, спокушаючи втомленого мандрівника, мають малопомітний з боку недолік - під ними в густій траві ховаються неабиякі купи гімна.

Довга дорога по граблях, частина п'ята

Час нині суворий, голодний. В органах влади вештається маса людей, які гостро відчувають, що життя недодало їм ніштяків. Ми повертаємося до того, що деякі (ах, тільки деякі, свят-свят!) владні інституції і люди, які їх наповнюють, за своїм складом є хтось хижаками, хтось мародерами, а хтось паразитами.

Усіх їх можна охарактеризувати як носіїв кримінального мислення. Вони розглядають операторський бізнес як свою здобич, законний трофей і активно шукають можливість нав'язати йому участь у різного роду «схемах», маючи на меті вилучення адміністративної ренти.

Маючи необмежені, за великим рахунком, можливості для шантажу окремих співробітників і цілих організацій, навколодержавні ОЗУ (організовані злочинні угруповання) створюють одразу кілька проблем.

Одна з них на поверхні, це проблема вилучення фінансових ресурсів. Інша проблема обумовлена появою всередині компаній свого роду агентури цих самих ОЗУ. Йдеться про співробітників, які забезпечують функціонування «схем», виступаючи в ролі контролерів, координаторів і тому подібних довірених осіб. За великим рахунком, має місце відкат до повсякденних практик ведення бізнесу на пострадянському просторі 90-х років минулого століття. Цей предмет погано описаний, але міцно запам'ятався залученим у нього людям.

Агентів можуть впроваджувати в організацію, приводячи за руку, а можуть нав'язувати цю роль співробітникам на місцях. Зрозуміло, «куратори» обіцяють агентам свою протекцію в разі конфлікту з інтересами керівництва та акціонерів. У важких випадках люди всередині компаній починають думати, що у них є чи то індульгенція, чи то карт-бланш і поводяться відповідно.

Співробітники опиняються затиснутими між двох вогнів. З одного боку, їм викручують руки, примушуючи до співпраці, люди й організації, що володіють неілюзорною владою, мало чим обмеженою. З іншого боку, ОЗУ обіцяють прикрити, допомогти і посприяти в комунікації з керівництвом. Не маючи досвіду такого роду «наїздів», люди поводяться по-різному. Часто поступка протиправним вимогам здається їм меншим злом. Роблячи такий вибір, вони ставлять під загрозу вже себе особисто.

З одного боку, виклики воєнного часу залишають мало місця для організації «годівель», нехай навіть дуже шанованих, конкретно авторитетних людей та організацій. З іншого боку, носії кримінального мислення готові обіцяти що завгодно, за потреби вони все одно здадуть і зрадять тих, кого вважають нижчими за себе.

Будь-які обіцянки, які роблять бізнесу й окремим співробітникам представники влади, апріорі нікчемні просто через відсутність будь-якої відповідальності для наділених владою осіб.

Взаємодія з державними ОЗУ нічим не відрізняється від ОЗУ недержавних. Оптимальний спосіб мислення і поведінки в таких ситуаціях відомий із тих самих 90-х і зводиться до сакраментального «не вір, не бійся, не проси».

На жаль, сьогодні в Україні демонтовано чи не всі механізми захисту прав і свобод громадян. Навіть із дуже непростими людьми може статися і періодично відбувається будь-що, як це трапилося, наприклад, із Денисом Кірєєвим.

Тому з важким почуттям дивлюся я на те, що відбувається, але вдіяти нічого, напевно, не можу. Хіба що звернути увагу й озвучити, проговорити найважливіші моменти в надії, що це може допомогти комусь із колег ухвалити найбільш вдале рішення.

Довга дорога по граблях, частина четверта

На сьогодні від імені української держави всю одразу сферу телекомунікації, включно з ринком мобільного зв'язку, курують люди, які націлені на вилучення з цієї сфери максимального обсягу ресурсів. Як для вирішення поточних завдань держави, так і для реалізації приватних інтересів невстановленого кола осіб.

Ті масштабні інвестиції, про які з помпою заявляють компанії, неминуче сприймаються цими людьми як подарунок долі, що підлягає якнайшвидшому «освоєнню». Треба розуміти природу будь-якого великого бізнесу - не є проблемою створити механізми більш-менш прихованого вилучення інвестованих у нього коштів. Фігурально висловлюючись, зробити свій «вріз» у трубу з фінансовими потоками.

Наприкінці 90-х і першій половині нульових, на етапі «бурі й натиску» в операторських компаніях, скоріше навіть у двох найбільших із них, була актуальною проблема наявності всередині корпоративних організмів значного сектора тіньових відносин. Висловлюючись простою мовою, на етапі бурхливого зростання в компаніях сформувалися корупційні вертикалі. Одна з них, як правило, мала місце в технічній дирекції, яка багато і швидко будувала, маючи завданням чи то обігнати, чи то відірватися від найближчого конкурента. Друга корупційна вертикаль пронизувала маркетинг, який ледь не цілодобово виділяв найсолодший нектар нескінченних тендерів на телевізійну рекламу і виробництво маркетингових матеріалів в обсягах, що вражали уяву.

Нарешті, третій стовп тіньових відносин був пов'язаний із контент-послугами. Про нього я знаю напевно, оскільки працював у кількох компаніях і знаю цей риночок зсередини. Кожного божого місяця кожен із провайдерів «першої руки» заносив операторам готівку. Мінімальні оцінки, які я зустрічав, починалися з 20 тис. доларів на місяць для одного провайдера. Чув і про набагато більші цифри, але не можу їх ні спростувати, ні підтвердити. У будь-якому разі йшлося про мільйони доларів на рік тільки на контент-послугах. У разі технічних дирекцій і маркетингу йшлося про суми, більші на порядок.

Згодом тіньова активність зійшла нанівець. По-перше, за рахунок того, що змінилося зовнішнє середовище. Етап стрімкого зростання наввипередки залишився позаду. По-друге, свої плоди принесли зусилля акціонерів у частині впровадження комплаєнсу. Нарешті, від душі насмоктавшись, пішли на спокій або підвищення люди, на яких замикалися корупційні потоки. Однак тепер проблема тіньових відносин знову актуалізується.

Треба розуміти, що за своєю природою оператор мобільного зв'язку дуже вдалий як пилосос, що збирає «по копієчці» з мільйонних абонбаз вельми пристойні потоки. Колись це були контент-послуги, потім у моду увійшли послуги фінансові, завтра це можуть бути «збори на дрони» та інші «донати для ЗСУ». А може бути і не завтра, а просто сьогодні, зараз. Сигнали надходять, скажімо так, нехороші й доволі давно, щонайменше з осені минулого року.

Довга дорога по граблях, частина третя

У сюжеті з черговим "ексклюзивним" податком проявилися ще дві застарілі проблеми, характерні для операторів мобільного зв'язку. Одну з них можна сформулювати як суто споживацьке, якщо не сказати сильніше, ставлення до операторів з боку влади. Українська держава сприймає їх як дійних корів, великих, тупуватих і, найголовніше, беззахисних.

У цьому є велика частка істини. При всіх своїх розмірах, ресурсах і потенційному впливі, що обумовлений приналежністю до великих і найбільших міжнародних транснаціональних компаній, оператори "великої трійки" за своєю природою є саме травоїдними. Великими, навіть вражаючими, з красивими розлогими рогами і міцними копитами, але тим не менш сумирними і геть позбавленими агресивності. Вразливими, а часто й беззахисними для зухвалих хижаків.

Своєю чергою деякі інституції та окремі особи, яким українська держава делегує нагляд і, якщо можна так сказати, випасання учасників ринку, типологічно є саме хижаками. За великим рахунком у своїх відносинах з учасниками ринку мобільного зв'язку українська держава схильна поводитися в тій манері, яка викликає асоціації з відомою теорією «стаціонарного бандита».

Загалом це не є чимось особливим, у такому ключі пройшли останні років тридцять життя в Україні. Біда в тому, що стаціонарний бандит на очах перетворюється на бандита кочового. Зважаючи на надзвичайні обставини, він може не тільки стригти й доїти пасомих, а й пустити їх на м'ясо.

З проблемою нерівноправних стосунків тісно пов'язана друга, така ж хронічна. Та функція системи корпоративного управління мобільних операторів, яку зараз прийнято позначати як Public Affairs, досить давно не відповідає викликам часу. Щонайменше останні років 10, з моменту звільнення Ігоря Литовченка з посади генерального директора «Київстар».

У певному сенсі має місце криза Public Affairs операторських компаній. Як типовий прояв цієї кризи можна навести історію з мораторієм на підвищення фіскального навантаження, який начебто містив меморандум про взаєморозуміння, з великою помпою підписаний у 2019 році між «великою трійкою» та урядом.

Меморандум начебто зафіксував взаєморозуміння, що оператори ударно інвестують у будівництво загальнонаціональних 4G-мереж, а держава всіляко їм сприяє. Серед іншого їм було обіцяно чотирирічний мораторій на індексацію ставок плати за РЧР. Галасу було дуже багато, на підписанні був присутній особисто Володимир Зеленський, "кричали женщины ура и в воздух чепчики бросали", а за півроку сталася чергова прикра несподіванка.

Поданий Кабміном законопроект №5600 містив норму про чергове підвищення цих самих ставок. Вибухнув невеликий скандал, під час якого відомий Данило Гетьманцев публічно обурювався жадібністю операторів і категорично стверджував, що ніякого мораторію їм ніхто не обіцяв.

Деякі подробиці тієї історії можна подивитися тут, поки ж зафіксую характерність цієї історії. Вона цілком типова для ринку мобільного зв'язку, взяти хоча б постійне зловживання довірою операторів як фундамент державної політики управління спектром останніх десяти років.

Вважаю, що відповідальність за цю кризу лежить не стільки на менеджменті, скільки на акціонерах в особі керуючих компаній. Саме вони, по-перше, задають межі можливого для менеджменту. По-друге, саме вони узгоджують ресурси для Public Affairs і, по-третє, людей, які займаються цією сферою.

Україна не Європа і ті підходи, яких навчає традиційна бізнес-освіта, мають обмежену придатність у наших краях. Тут ми підійшли, нарешті, до тих самих грабель, на які я натякнув два місяці тому.

​​Гостро про давнішню чи то проблему, чи то родзинку вітчизняного ринку телекомунікацій - активне використання ФОП як внутрішнього офшору.

NV

Чому держава має прибрати ФОП з ринку фіксованого доступу до інтернету

Через збільшення військових потреб дефіцит бюджету лише на цей рік становить майже $5 млрд (близько 200 млрд грн), заявив наприкінці травня міністр фінансів Сергій Марченко. Аби покрити цей розрив, уряд планував підвищити військовий збір та податок на додану…

​​На алогічну ситуацію із Укртауер, яку я згадував, звернули увагу. Або суд вчергове схибив, банально забувши згадати один з активів, або в ОП ведуть якусь гру. В будь-якому випадку французам не позаздриш. Якщо, звичайно, в них нема якихось прихованих мотивів.

Telegram

Mediasat

Суд не зняв арешт з компанії UkrTower, яку разом з lifecell прагне придбати французький мільярдер - https://mediasat.info/uk/2024/04/22/sud-ne-znyav-aresht-z-kompaniyi-ukrtower-yaku-razom-z-lifecell-pragne-prydbaty-franczuzkyj-milyarder/