Любі друзі, подруги, небінарні та інші ідентичності 🙂 Це врешті сталося, я подумав, що не дарма може стільки писав, і створив канал зі своїми віршами (переважно там твори 2022-2023 роки, але є й більш ранні).

Вірші другої половини 2023-2024 року я додаватиму поступово, як відгоригую цю частину. Якщо раптом ви хотіли б читати мої вірші послідовно, а не ситуативно, і загалом вони вам цікаві — підписуйтеся 🙂 https://t.me/queer_levenya Якщо раптом хочете підтримати автора кавою (дуже люблю каву) buymeacoffee.com/queer_levenya — за наявності якихось сум спробую половину витрачати на своє здоровʼячка, половину — на донати збройним силам, бо тільки завдяки ним ми ще живі.

Можливо, якщо знайду в собі ресурс, людей, яким це було б цікаво, і подолаю страх публічних виступів, я таки зберу невеликий літвечір, аби теж зібрати грошей на армію, але це потребує певного часу й психологічних сил, тож не перемикайтеся. You are welcome!

P.S. Фото — Дара (https://www.facebook.com/bySashaChe )

Любі друзі, шукаю якийсь підробіток із текстами, редагування, переклад, написання, якщо в когось щось завалялося, маякуйте, плз. Можна ще комунікації. На жаль, відносно терміново, тому як щось побачите, пишіть, плз. Писати @jez_emreis

А коротко новини наступні: мені розʼяснили нарешті детально (вернулася моя перша неврологиня, була відсутня через хворобу матері), що грижа в спині "мʼяко кажучи, велика", ліва нога поводить себе погано (слабкість у неї), голова теж (у цієї теж слабкість), загалом прохідність у мʼязах порушена, хоча й не всюди. Зате похвалили шию після масажів. Відповідно виписали таблетосів, а серед них заново атаракс, бо сказали, що тривожність при моїх станах підвищується ("у вас в житті зараз є якісь пертурбації?" "ну як вам сказати!"), а один антидепресант не витягне, і ще 10 занять лфк, поки не навчуся й не тренуватиму то вдома. Якщо за час лікування грижа зменшиться або повернеться, то операції не буде. Як ні, то нейрохірург мені в поміч, але до того ще дожити треба. З іншого боку, я знаю, що мені не здавалося, що якась пізда моїй спині й організму заодно наступає семимильно, тож хоч сатісфактед, що вчасно дійшов, могло буть гірше. Доповідь закінчив лежить в подушку.

Я прошу всіх знайомих, щоб хоча б раз набрали у поліцію та поскаржились на викрадення і утримання людини(Московського Станіслава Вікторовича), якого незаконно зупинив патруль номер 113, разом із тцк побили, незаконно затримали і незаконно утримують(у тцк по вулиці Михайла Котельнікова, 25а). 22.05.2024 о 23:45 відбулася незаконна зупинка автомобіля(де перебував Станіслав). Пошир цю інфу.

Всього третій рік повномасштабної війни, 11 рік війни в Україні, як мене почало сіпати від грому як від вибухів (останні обстріли при цьому проспав як мертвʼяк). Дякую, мозок, цього мені не вистачало просто зараз! А у вас як?

#квірно
Про Немо:
Все ще не чула як вони співають.
Але відчуваю, як впливають на суспільство.
Мені подобається!

Хочеться розповісти дещо "стурбованому суспільству", хоч й не факт, що воно мене чита.

Я спробую:
Вперше, за проханням персони, я почала казати про певну персону "вони" мабуть, років десять тому.
В Україні.

Ці "вершники Апокаліпсису" Скачуть вже давно. Вони вже давно прискакали - просто ви не дивились в їх бік, відмовлялись їх чути й бачити, а тим більше сприймати серйозно, не називали так, як вони просять.
Тому можливо вас вони й не просили...

А я - бачила, й сприймала, називала.

Ні, це не генетичне. Це ж ідентичність.

Так, їх буде ставати більше. Бо як що люди зможуть вільно вирішувати як їм себе визначати - то вони будуть.

Страшно? Далі ще страшніше:
Це не тільки про "якихось збоченців". Це про право кожної людини на самовизначення.
Про зміну парадигми.

" Кожної" - це означає, що ваша правильно вихована, "по природі гетеросексуальна" дитинка може одного разу прийти й сказати: "Я ідентифікую себе ельфом, зви мене Феналгон, завтра йду міняти паспорт".
Й ви нічого, от нічогісінько не зможете зробити. Окрім як прийняти, чи не прийняти. І коли ви не примете - ваша дитинка просто піде до своїх друзів які вже давно й звично звуть Фіналгоном, бо Фіналгон у відповідь давно звертається на they, навіть уникаючи помилок.

Ні, людство не вимре. Бо ні займенник "вони", ні "дивне" ім'я ні ідентичність ельфа не виключає можливості взаємно бажаного, безбар'єрного пенісо-вагінального контакту.
Й як що людина не хоче таких контактів, але хоче дітей - то шок сенсація: діти не від злягання, а від поєднання статевих клітин. Варіанти вже є й їх буде ще більше.

Так, це апокаліпсис. Так, світ рушиться. Ваш звичний світ, де "справжнє ім'я" - це як назвали батьки, а займенник - це соціально прийнятний спосіб інформування і нагадування про те, що в людини в трусах.

Але ні, людство не вимре.
Людство не вимре без вашої влади визначати хто є ким й до кого як звертатись. Бо вона НЕ ВАША.
Природньою й споконвічною вона теж не є.
Амен)

Біла грудка овечого сиру.
Пастухи чекають месію.
Ніч над ними хрипка й чорнорота.
Пастухів чекає робота,
чекає ранок, чекають вівці.
Продовження на наступній сторінці.

Який, - питають, - він нам потрібен?
Місяць над ними повен і срібен.
Печальні в них цього року справи.
Всі чекають його появи.
Щоби його боявся убивця,
й було невідомо, як він родився.

Щоби дитинство було безтурботне.
Щоби сонце світило скорботне
і місто грілось нічними димами.
Щоб він умів дивувати дивами,
міг ходити морською водою,
лякаючи риб своєю ходою.

Щоби колись повернувся додому,
і повільно, щоденно потому
росло усвідомлення очевидне:
доброго з цього нічого не вийде,
а вийдуть зради і переділи –
те, чого ми, власне, й хотіли.

Місто буде легке і гостинне.
Гірко буде, коли він загине.
Жінки залишаться говіркими,
стануть плачі наші гіркими,
зійде над нами світло небесне.
Ми ж знаємо точно, що він воскресне.

Непоступливі. Безпорадні.
Ніхто ж не знає, як буде насправді.
Місяць дихає, мов легеня.
Сходить мовчання, наче знамення.
Точиться поночі сутінь овеча.
Світ – це повня. І порожнеча.

Уві сні разом із Шае робили цікавий проєкт з елементами медіа, рольовки і містики, щоправда, він передбачав ранні включення в ефір, і ми сперечалися, хто може встати так рано. А ще в мене був якийсь спеціальний костюм для звʼязку із потойбіччям, і я шукав від нього рукавичку, бо дуже треба було, хто живий-хто мертвий, діло таке, проєкт треба робити. Прокинувся через робочий дзвінок, хочеться вернутися, бо не додивився. 😔

Самотність
Випльовує злобно: “Та біс із тією міццю.
В моїй душі не лишилось живого місця,
та тіло моє шматував, як скажений міксер,
цей рік - як і той рік - такий багатий на втрати”
І шкіриться люто: “веду трансляцію з пекла.
Дарма сподівались, ніяк вам мене не спекатись,
сьогодні я вмер і дізнався, як зватимуть первістка.
І народився, бо ще не час помирати”
Чи стиха проказує: “Що це, для чого, господи?
У смерті спокійні очі, серпи нагострені,
навіщо мені слова, для якого госпелу,
якщо тебе, боже, нема, а вона підступна?
Немає нам жодних схованок - перевірено
Безсоння ламає сильних, слабких розвіює,
що робиться із жагою моєю, з вірою…
бовтає людей, як повінь, товче, як в ступі”.
І кожен гребе крізь ніч і не бачить берега.
Сусіди його налякані і забембані.
А ніч, наче відьма злобна, розперезалася…
І кожен тримає душу свою, як може він,
яскраве і зле минуле шукає кожного…
І так би у нього раз - і шубовснув каменем...
Та сонце встає, розпечена божа кара,
і світ починається…
світ починає
заново...