запах бузку і липи
перебиває квиління тривоги
від почутого протяжного звуку
вухо налаштовується на нього
перебирає напів тони
напів заплющуються очі
від бризок сну
пінистого й непевного
що шарудить у волоссі
і шипить у горлі
так наче не збирається
пускати до себе а навпаки —
відвадити
вухо вловлює лише святковість бузку
нічне небо обтрушується
теплими краплями дощу
опівночі
зірване зітхання сповіщає
про новий день
північ принишкла і дослухається
який з наступних звуків
поглине її і все навколо
і у вакуумі не лишиться
запаху бузку й липи

випадкові дні ночі й години
зліплюються в одну мить
довгу-довгу
що не розірвеш
ні руками ні навіть якщо
зробиш спробу розгризти
тоді натомість
вигризаєш себе щоранку
вигризаєш із темряви
із дощу
із сонця
щоб лишитися неприналежною
щоб дізнатися що існує
поза сонцем дощем і світом
чи клацнуть зуби в порожнечі
чи зі світлом стрінуться
і ввійдуть в його м’якоть
і нарешті стане в голові порожньо
свіжо так
як буває після дощу

Хасидські писання
Сказано: заповіді Тори відповідають кількості
кісток у тілі людському, а її заборони —
кількості вен.
Так охоплює Закон усе тіло людське.

Усе є святим в таємниці
і Слово витікає із
розділеного диханням усесвіту,

захищає, як маскою, боком зворотнім,
зореносную ніч.

Усе є святим в таємниці
і живою росте з джерела
пожадання туга

крізь творіння.
Наші ймення витворюються
наче ставки у піску.

Усе є святим в таємниці
і кістки жиють у маґічному числі Закону
і вени юшать кров’ю по вінця,

як захід сонця,
переступивши єдино в страджанні Закон.

Усе є святим в таємниці
і живе з пам’яти
а з забуття — жаско шкіриться смерть.

І Ковчег Заповіту переправив своїх носіїв
через Йордан, адже гнали стихії його —
мов близькі вони благу Писання!

Неллі Закс

лишаєшся напроти великої води
хвилі підповзають до ніг
помаленьку
спроквола пробуджується
з кожним сплеском
сонце
хлюпається на плесо
проміння рідке й холодне
надлишок світла ллється
навсібіч

збираєш у жменьку дім
щоби тримати його при собі
і ґратки пальців
роблять йому тихо й безпечно
вбезпечуєш дім
оточений зусібіч
водою
так ніби він один захисту вартий
а тоді
замовляєш воду щоби скоріше
геть з долонь порснула
розхлюпалася на все інше
вогнем

«і я не я, і ескейпріл мені не ескейпріл»
та й по всьому

30. do you hear that?

розливається присмерком
зі світанком стрічається
спів пташки
цвірінчить поміж вікон
і понад дахами
і немає нічого прозорішого
од цього цвірінчання
і немає нічого непрогляднішого
від нервового поспіху взяти
і отак до сходу сонця
все що має в собі
відцвірінчати

прокидаєшся від нього
довго-довго слухаєш
своє серце
воно глухо б’ється
проганяє крізь себе темряву
проганяє
серце розкочується в повітрі
наштовхується на пташиний спів
і їх зустріч чути
аж з того боку річки

а коли западає нарешті тиша
тоді стає страшно

27. escape artist

як би то зробити крочок
іще один
потім ще
і ще
і останній-останній затим
тоді обернутися —

а тривога десь там позаду
крихітна майже невидна
хіба ж на неї таку
завважиш?

26. repetition

«і навіщо було так засмучуватися?»
— озвалася невеличка рослинка
що їй немає назви й визначення
окрім того
що виринає майже з-під снігу
найперша
і затримується у квіті своєму
найдовше

«і навіщо було перебільшувати?»
— запищала їй на підтримку інша
світанкова істотка
що вилазить зі свого кубла
найперша
і можливо вночі насправді
зовсім не спить

«і навіщо навіщо навіщо»
— так засмучують тебе
створіння земні й небесні
з дня у день
сподіваються відчайдушно
що от-от і станеться той злам
понад усіма зламами
і їх зцілить