Класичний мем, але з філософсько-антикознавчим присмаком 😁😆😂

#іронія_античності

Пропоную Вашій увазі посібник Routledge «Жінки та давньогрецька філософія» який вийшов друком навесні 2024 року і є важливим довідковим джерелом для передових наукових досліджень щодо жінок, гендеру та філософії грецької античності. Том містить оригінальні дослідження, які перетинають дисципліни, пропонуючи читачам доступний путівник щодо нових методів, нових джерел і нових питань у вивченні давньогрецької філософії та її численних загробних життів.

Посібник складається з 40 розділів від різноманітної міжнародної групи експертів і розглядає питання про жінок і ґендер у джерелах давньогрецької давнини, що охоплює період з 7 ст. до н.е. до 2 ст. до н.е., а також у рецепціях грецької античності від періоду Римської імперії, через європейське Відродження до наших днів. Розділи організовані в п’ять основних розділів:

I. Рання грецька античність – включаючи Сафо, досократичну філософію, софістів і грецьку трагедію – 700-400-ті роки до н.
II. Класична грецька античність – включаючи Есхіна, Платона та Ксенофонта – 400–300-ті роки до н.
III. Від пізньої класичної грецької до елліністичної античності – включаючи кіренаїку, кініків, корпус Гіппократа та Арістотеля – 300–200-ті роки до н.
IV. Від пізньої грецької античності до періоду Римської імперії, включаючи піфагорійських жінок, стоїків, пірронівських скептиків і пізніх платоніків – 200-ті роки до нашої ери до 700-х років нашої ери.
V. Рецепція давньогрецького осмислення жінки – зокрема у творчості Шекспіра, європейське Відродження, Анна Джулія Купер, W.E.B. Дюбуа, Джейн Харрісон, Сара Кофман і Тоні Моррісон

Посібник Routledge «Жінки та давньогрецька філософія» є життєво важливим ресурсом для студентів і науковців у галузі філософії, класики та гендерних досліджень, які хочуть глибше зрозуміти багате минуле філософії та досліджувати джерела та питання, що виходять за межі традиційного канону. Том також є цінним ресурсом для студентів і науковців з історії, гуманітарних наук, літератури, політології, релігієзнавства, риторики, театру.

#книжкові_новинки #антична_філософія #жінки_античності

Гранат в античних текстах

Продовжуючи рубрику #флора_в_античності на цей раз поговоримо про "пунічні яблука" (вони ж – зернинні яблука). Так, саме так (malum punicum і malum granatum) давні римляни називали гранати. У стародавніх греків дерево та плід граната називався ῥοά. Дослідники вважають переконливою етимологічну версію, що зв'язує цю назву з іменником ῥοή (струмінь, волога), вказуючи тим самим на соковитість плода, вірніше, його зерен.

У грецькій міфології плід граната поєднує у собі протилежності - з одного боку, родючість, народження, життя, з іншого - смерть і забуття. Греки вірили, що гранат виник із крові розтерзаного Діоніса. Гера, будучи покровителькою шлюбу, зображувалася з гранатом у руці як символом шлюбу. Аїд, відпускаючи Персефону до матері, змусив її з'їсти сім зерен граната, щоб вона не забула свого чоловіка і в належний термін повернулася до нього [Hes. hDem2].

Гранат - уродженець Середньої Азії, але дуже рано і швидко поширився і Середземноморському ареалі. У будь-якому разі, вже у Гомера засвідчено, що гранат - обов'язковий мешканець давньогрецького саду поряд з яблунями, виноградом, грушами і смоквами: не тільки палац Алкіноя, а й сад, що його оточує, справляє приголомшливе враження на Одіссея своєю красою і рясністю [Od.VII .115]. І безперервно квітучий і плодоносний гранат зіграв у цьому не останню роль.

Також про нього згадують філософи Платон і Арістотель [Pl.Lg.845b; Arist.Col.796a21, Pr.923b25].

Учень Стагірита, Теофраст пише про гранат як про звичну садову культуру  [Thphr.HP7.13.4]. Він підкреслює, що особливо гарні гранати в Північному Причорномор'ї, на території сучасної України - в Пантікапеї, і нарікає, що багато плодів гранту обсипається ще незрілими, а стиглі часто псують хробаки [Thphr.HP1.6.3].

Римляни звернули увагу на гранат значно пізніше за греків. Судячи з назви, вони відкрили для себе в Карфагені, звідки і привезли його саджанці. Колумелла і Пліній-старший діляться "лайфхаками" по догляду за цими рослинами [Collum. de Re Rustica XI; Plin.Dubius Sermo 13.111.1], а Апіцій - щодо збереження їх плодів: їх треба опустити в киплячу морську воду, відразу вийняти, підвісити, щоби вода скла, просушити і відправити в прохолодне сухе місце.
Для лікарів   гранат зі всіма своїми комплектуючими (плодами, квітами, корінням та шкіркою) став основою безлічі зілля - протизапальних, жарознижувальних, дезінфікуючих. Діоскорид корисним властивостям граната присвятив досить докладний запис [Dsc.1.110].

Що називалося "хіротоніями" у Стародавній Греції?

Зазвичай, коли ми чуємо слово "хіротонія" (давньогрец. χειροτονία), то скоріше за все вона у нашій свідомості воно має церковну, релігієзнавчу семантику, а саме на позначення таїнства рукопокладення у диякона/священника/єпископа. Втім, ця лексема є не неологізмом перших віків християнства, а має глибокі корені ще з початку класичної доби.

Уперше слово це зустрічається у Фукідіда на позначення голосуванням підняттям рук [III 49]. У такій же семантиці ми це слово зустрічаємо у ораторів Ісократа і Дінарха [Isoc.8.15;Din.1.114].
Просто як голосування цей іменник вживається в "Законах" Платона [Leg.659b, ;.755d, cf. 756b], Есхіна [Aeschin. 3.3], а також в "Афінській політії" Арістотеля [Arist.Ath.54.3]

Сакральну семантику це слово отримує завдяки "Септуагінті", де в "Книзі пророка Ісаї" якраз вже говориться не про підняття, а саме як "покладання рук" [Is.58.9].

Водночас, посадовці обрані таким чином називалися "хіротонітами". Саме про них ми зустрічаємо у текстах Есхіна та Арістотеля [Aeschin.1.19, 113, 3.14, Arist.Rh. Al.1424a14]. Слід також зауважити, що хіротоніти як обрані посадові особи існували на противагу тим, які обирались за жеребом — так звані, κληρωτοί або κυαμευτοί.

#філологічні_нотатки

Про жіночі прикраси давньогрецькою

Все-таки є щось піднесено-естетичне ? у давньогрецькому виразі на позначення "жіночих прикрас" ???- "τῶν γυναικῶν κόσμον " ("тон гюнейкон космон").

Жіноча краса якщо вона дійсно від природи - це справді щось космічне, невимовне та неземне і греки це відчували по-особливому. Адже у міфах можна згадати що Афродіта як уособлення не лише любові, але й жіночності, як та, якій за словами Гомера властиві "Запал кохання, жадання жагуче, облесні розмови - та умовляння, що зводять із розуму й найрозумніших" (ἔνθ᾽ ἔνι μὲν φιλότης, ἐν δ᾽ ἵμερος, ἐν δ᾽ ὀαριστὺςπάρφασις, ἥ τ᾽ ἔκλεψε νόον πύκα περ φρονεόντων) [Hom. Il. XIV 216-217] - народилась від свого батька, бога неба Урана.

#давньогрецька_у_житті

Продовжуємо рухатися французьким словником античних філософів і цього разу у другому томі розглянемо літеру "Д" (D), яка охоплює понад 500 сторінок.

Отже, серед філософинь тут зустрічаємо - Дамо (піфагорійка), Даная, Демелата, Деметрія (епікурейку), Дейно та Діотіма. Також під цієї літерою ми можемо спостерігати наступні цікавинки:
1) тут бачимо трьох мислителів з іменем "Демократ";
2) Окрім славнозвісного засновника атомізму - Демокріта Абдерського, античній філософії відомо ще ім'я Демокріта Нікомідійського;
3) серед піфагорійців зустрічаємо мислителя Демона Сікіонського;
4) понад 10 філософів з іменем "Діоген";
5) окрім легендарної Діотіми тут згадуються 5 філософів з іменем "Діотім";
6) окрема стаття про музику та теоретика естетичних ідей - Дракона Афінського.

#антична_філософія

Про першого перекладача усіх діалогів Платона українськоюМова йде звичайно про Михайла-Ярослава Климентійовича Соневицького (1892 - 1975) — українського класичного філолога, дійсного члена НТШ (з 1954), професора Українського католицького університету в Римі.
У вступі до його перекладу "Анабазису" Ксенофонта знаходимо наступне свідчення: "У передвоєнних роках в часі вакацій, перебуваючи звичайно у своїх улюблених Гадинівцях, на приходстві батька о. Клмента, (М. Соневицький) дуже часто під впливом односельчанина україніста д-ра Василя Сімовича, залюбки, особливо в ранішніх годинах перекладав твори старовинних грецьких авторів. Відомо, що з-поміж них перекладені були всі діалоги Платона і твори Геродота, як також "Анабазис" Ксенофонта...<АЛЕ....> Цей останній твір, може тому, що менший об'ємом і в іншому клунку, випадково зберігся серед воєнної хуртовини, тоді як переклади Платона й Геродота зrоріли" [Ксенофонт (1986). Анабазис. Пер. з давньогрец. М. Соневицького, Нью-Йорк, с.11-12].

#переклади_українською

Що писав Арістотель про котячих?*??*

У сьогоднішній "Всесвітній день кішок", розповім що про них (давньогрец. αίλουρος) писав видатний античний філософ та вчений Арістотель.

В одній з своїх біологічних праць, а саме фундаментальному трактаті "Історія тварин" (HA) він тричі згадує цю тварину (далі - переклад мій, В.Т.) :

1) "Коти не підходять один до одного задом наперед, а самець стоїть прямо, а самка розміщується під ним. Самки дуже хтиві, запрошують самця та шумлять під час статевого акту" [V 2.3].

2) "Кішки та івхегемони (вид комах - В.Т.) народжують дитинчат так само, як собаки, і живуть тим самим як і останні. Тривалість життя близько шести років" [VI 29.3].

3) "Тхір приблизно розміром з маленьку мальтійську болонку; густотою свого волосся, зовнішнім виглядом, білим черевом і хитрістю вдачі він нагадує ласку; легко приручається ; нападає на вулики бджіл, бо дуже любить мед; він їсть птахів, як котів" [IX 7.5] .

Також у праці "Про сон та неспання" Стагірит наголошує, що кішки як і інші тварини очевидно здатні бачити сни [De Somno 2].

#антична_зоологія