СПРОБА МЕДИТАЦІЇ

Розгортаєш каремат мов лист козаків султану
Після невеличкої короткої руханки
Вкладаєшся на нього
Перед очима пробігають різні пригоди
Прожиті й уявні

Над тілом твоїм кружляє оса
Ніби над надкушеним качаном кукурудзи
На чоло сідає жирний вгодований солдатською кровʼю ґедзь
В артерію на шиї штикножем впивається зухвалий комар

Намагаєшся ні про що не думати
Як вчать справжні гуру чи командири
Ні про наказ з генштабу про розподілення
Ні про твоє відношення
Ні про фінал євро
Який ти успішно проспав у наметі
ні про доньку з коханою
Тепло яких досі зберігають твоі долоні після швидкого мов еротичний сон побачення

Але не вдається

Крізь густу дубову зелень пробиваються промені
Й запалюють твою голову мріями про життя
Й комар на шиї все більше пʼяніє від крові
Як чіп
Чи як дейл
Який навряд чи спішить помогти

У ЛІСІ

Скоро
Можливо завтра
Можливо післязавтра
Але вже дуже скоро
Я піду на нову пошту
Довгою звивистою стежиною
Витоптаною тисячами берцаків
Багатьох власників яких вже й нема серед нас
Перескочу маленький струмок
У якому завжди уявляю форель наших зустрічей
Таких вʼюнких і швидких
Що постійно вислизають від нас
Зайду в ресторан Марсель
Згадаю Францію у якій ми так і не побували
Адже ми ніде ще не побували окрім війни
Замовлю солянку з оливками наших безсонних ночей
Зорями наших розстріляних днів
З лавровим листком наших пʼянких еротичних марафонів
Й нарешті заберу ті сталеві грози
Яких ти торкалася ще зовсім недавно
Вкладаючи в безкінечний поштовий тунель
А потім лежатиму в лісі під зорями у соснових гілках
У темряві відстаней
І притискатиму їх до себе
Як руки твої
Що колихатимуть у той час весь наш всесвіт
І всі наші дні

— яка в тебе вага?
питає рядовий Атлет
він же Бугор і Камбала
який важить півтора центнери
в рядового Мауглі
який не вміє читати
— сто сімдесят сантиметрів
відповідає той
обганяючи першого на ранковій пробіжці
поміж чіпком та їдальнею
в безкінечності шикувань і перевірок
за наявності всього особового складу
не враховуючи відсутності Кардинала
що вчора знепритомнів і якого я ледве впіймав у строю
і до відсутності якого уже всі звикли
немов до запаху блиндижного грибка і цвілі
від чого всі гавкають піксельним кашлем
— от чмо каже атлет
— підожди дадуть мені автомат відповідає Мауглі й сипле румунською лайкою
поміж чіпком і їдальнею
обганяючи завтрашній день і вчорашні надії
а далі всі йдуть збирати бички і лопатами чистити від кори дошки своїх сновидінь
підмітати ліс своїх днів

29.05.24

22 січня 2014-го небо буде таке червоне, немов залите кров’ю. І ця гаряча калинова пелена назавжди залишиться у моїй пам’яті. Вона не віщувала нічого доброго. Принаймні було таке відчуття. Хоч я й відганяв усі ці середньовічні забобони. Я вже тоді знав, що опишу колись той моторошний вид. Хмари сунили, наче кім’яхи снігу, залиті кров’ю на Грушевського. Але то буде пізніше. А зараз, на самому початку оповіді, згадую, як зустрів її.

Сергій Демчук, "Зима, яка назавжди з тобою"

Попри те, що від часу Революції гідності минуло вже десять років, українські автори й авторки продовжують ословлювати ці події в художніх текстах. Одним із таких текстів є «Зима, яка завжди з тобою» — нова книжка Сергія Демчука, відзначена премією «Своя полиця».

Ілля Рудійко, літературознавець і головний редактор «Культу Критики», у своїй рецензії на «Зиму, яка завжди з тобою» зʼясовує, як Революція гідності вписується у сюжетну канву роману, яке відчуття переслідуватиме героїв (а заразом і читачів) протягом усього тексту й чим головний герой нагадує Сергія Демчука.

Про це та багато іншого читайте в рецензії «Наскільки холодна “Зима, яка завжди з тобою”?».

?Сергій Демчук нещодавно отримав премію Своя полиця за книгу «Зима, яка назавжди з тобою». Нарешті сертифікат у нього. Вітаємо переможця! ?

ЩО КАЖЕ БЕНДЖАМІН

Що каже Бенджамін Гарді коли настає зневіра
коли зима дихає в потилицю
й народні синоптики віщують перший сніг і братання з ворогом
що б ти сказав брате Бенджаміне?

я знаю що б ти сказав
ти б сказав треба змінити середовище
послати під три чорти це довбане свято
яке завжди з тобою

Що каже Бенджамін Вербич коли шанси на перемогу в чемпіонаті
тануть на очах з кожним програним дербі
й від порожніх трибун віє холод і безнадію
що б ти сказав брате Бенджаміне?

я знаю що б ти сказав
ти б сказав що ви прагнули
вмирали на полі лягали кістьми й гризли землю
але життя триває й нема часу посипати голову попелом

Що каже Бенджамін Баттон сівши на потяг до Балтимора
й висунувши голову з вікна

а справді що він каже?

він каже:

я вам ще всім покажу!

14.11.2019

УЛІСС

Літо дві тисячі десятого було спекотним і пам’ятним
хоча б тим
що ходив парком Островського у пошуках затінку й тихого місця
чим тихіше тим краще
зупинявся на набережній із дубових почорнілих дощок
слухав п’янке шумовиння Ужа між кам’яних брил
шурхотіння мерехтливого листя в теплих потоках вітру
або сідав навпроти високого розмальованого муру будівлі міліції
і роздивлявся як Ольга палила місто
робив кілька ковтків крижаного бердичівського на розлив
зі прілої пляшки забігайлівки Тік-так
і читав кілька сторінок Улісса
а якщо пощастить то й більше
кількадесят сторінок
головне щоб було тихо й затишно
затишно й тихо
а інколи
та майже щоразу
доводилося читать ідучи
штовхаючи поперед себе візочок майже наосліп
адже під час руху вона завжди спала значно краще