Одна з проблем, яка набрала масштабів і поки явно не вирішується - підпали військових авто. До честі скажу, що ми і гірше в рф робили, але наша проблема від того не зникає. Ловля підпалювачів - це боротьба з наслідками, а не причиною. Причина - це телеграм канали та групи в соцмережах, оголошення на сайтах роботи тощо.

Якщо б я отримав завдання розробити рішення, то воно б виглядало так. Відповідними компетентними органами створюються наші канали, групи і оголошення з цілями підпалу, розвідки тощо, при чому значно масовіше, чим це робить ворог. На них ми ловимо “неблагонадійних” і “непатріотичних” громадян, проводимо з ними профілактичну роботу і ставимо на спостереження. За місяць два в нас буде досить значна база тих, хто міг легко піддатися російському впливу, а ще буде досить поширена думка, що потенційний підробіток пропонують не російські служби, а наші. Це значно зменшить кількість клієнтів такого пошуку роботи.

Нагадую, сьогодні розпочали важливий збір

Що ж, здається план заморозки по лінії фронту - більше не підтримується путіним. )))

Після звільнення села Пороз Білгородської області можна стверджувати, що ЗСУ заволоділи ініціативою. Ворог не розуміє і не знає місце наступного удару. Це буде змушувати його стягувати значні резерви і відступати в оборону.

А мені прийдеться лежати в воронці під поваленим деревом , прикрившись двома жмурами , яки там залишилися з попереднього штурму і сподіватися що я доживу до приходу підкріплення, ще одного чи двох таких же мотивованих суїцидників ... Забув про запах , я би багато віддав щоб забути цій сморід...

Вийду з образу... У нас була позиція , на який було більше ніж сорок підарськіх жмуров, тих хто зміг туда ворватися , але не зміг цього пережити . Пацани ходили по жмурах , сиділи на жмурах ,спали на жмурах . Але майже жоден підар пригаючи в наш окоп не зупинився і не побіг назад . За місяць боїв ми захуярили втричі більше підарів ніж у нас особового складу в батальйоні, включно з поварами , такелажниками , та приданими ...

І ось я нарешті зрозумів що рухає цими довбойобами . Вони дійсно хочуть загинути за родіну, це їх мета та мотив . Звісно по ходу перед смертю добре було би подвіг совершіть , але як що ні , то і просто загинути норм . Як що не вдається загинути , то вони прискорюють процес, стріляючи себе , або підриваючи гранатами , як що якийсь 300 починає заважати дійти до мети , вимагаючи евакуації , то його краще дострелити , і піти далі на зустріч смерті.

Це все наслідки єбучого победобесія , коли в кожному фільмі чі серіалі тобі з дитинства показують що головне це перемога , але друга закладена модель - загинуть майже всі , це нормально, так повинно бути . Цю херню нам пихали в совку , а потім в рф її взагалі возвели в абсолют . Звісно що там є свої девіації , і на таку велику ораву знаходяться ті хто не дуже хоче помирати , але переважна більшість готова до цього .

Єдиний варіант це перемелювати їх і бажано дистанційно . Мінімізувати свої втрати та збільшувати ворожі . Доводити співвідношення втрат до 1:20 , а краще до 1:30 . а це реально при такому похуістичному відношенню до власного життя, в червні у нас приблизно 1 до 20 і було, причому у нас переважно санітарні втрати , а у них безповоротні ... і тоді в один момент з'ясується що це вони закінчилися , а ніяк не ми. І ось коли вони закінчаться, настане наша перемога, без всяких перемовин , компромісів , договорняків . Єдине що не треба копіювати узких , та гнати в суїцидні місії наших бійців .

Текст не мій. Але дуже правдивий.

Дмитро Дьомшин

Ну а тепер напишу про мотивацію підарів , я для себе її зрозумів лише після того як декілька разів проговорив в голос те що бачив за останні роки , можливо я помиляюся , але наразі це для мене єдине пояснення їх дій.

Почнемо з початку , з того як відбуваються штурми які проводить ворожа піхота . Спочатку група приблизно з 30-40 піхотинців збирається на вихідний позиції , звідки починає рух до наших позицій , кінцева мета цього руху заскочити в нашу посадку.

Звісно що наши пілоти змальовують цю групу ще на стадії початку руху і всю цю дистанцію підари йдуть під постійними прильотами з мінометки та АГС , також по ним працюють скидами та фпв (як що ті є в наявності) , коли вони підходять ближче , по ним починає працювати наша піхота з стрелкотні та кулеметів , але рух не зупиняється ні на хвилину і кінцевої мети досягає від трьох до п'яти тушок , які сразу ховаються в тому що залишилося від посадки.

Одного разу я бачив як вони пішли через поле в розсипну ,виявилося що наш АГС не був пристрілян по полю , а відсутність орієнтірів дуже ускладнило процес , тому до нашої посадки добіг аж десяток солдат . Наступного дня вони спробували повторити , вмерли всі.

Після того як в нашій посадці накоплюється 10-15 підарів , вони починають кучкуватися , іноді вони в пошуках своїх виходять на наші позиції і їх беруть в полон ( хоча дуже часто вони не здаються і вступають в бій та дуже швидко помирають) , іноді вони підриваються на власних пелюстках і лежать по декілька днів ,заважаючи своїм стогнанням спати нашим бійцям , але рано чи пізно вони збирають групу і починають штурм .

Як що штурм не вдався , ті хто вижив відкатуються по своїх норах де ховаються і чекають наступну групу . Вони там сидять без води та жратви , але це не спонукає їх щось змінити в своєму становищі . Іноді , як що у наших є можливість , піхота зачищає посадку від прорвавшихся підарів , але це не зупиняє процес , кожного дня нова група виходить з вихідної позиції , а іноді і по декілька разів на добу , мабуть залежить від наявності поповнення.

Рано чи пізно їм вдається зайняти наші позиції , причини не в тому що вони супер штурмовики , а в тому що арта ,КАБи , міномети та бпла , але на землі заходить саме піхота ,вона заходить і починає копати . Цей процес виглядає теж дуже цікаво .

Виходять два дурня з лопатами , іноді навіть без броні , та починають довбати землю , десь через півгодини їх або вбивають , або трехсотять , але слідом заходять ще двоє та продовжують процес , в той же час ще два дурака тягнуть через посадку бревно , по ним теж летить , але слідом за ними біжить ще двоє які підіймають це бревно , та тягнуть далі ,а в той же час чергова група штурмовиків починає свій рух. Цей мурашник виснажує нашу мінометку та грв , пілоти літають нон стоп , але вони навіть не встигають заряджати акуми і настає момент коли підари все це роблять безкарно та безоплатно.

Фільми про зомбі- апокаліпсис, хоч і перебільшено , але передають атмосферу того що відбувається . Їх не зупиняє ніщо , як що вони ще можуть рухатися, вони продовжують рух в нашу сторону.

Дехто каже що вони воюють за гроші , але я цього не бачу , бо не розумію скільки грошей треба заплатити людині за те щоб вона наклала на себе руки? Кажуть що щоб зрозуміти людину, треба поставити себе на її місце , я спробував :

Ось я виходжу на вихідну точку , навкруги лежить пару десятків жмурів , але група починає рух , вона їде вздовж посадки і всю дорогу навкруги лежать двісті , дехто вже так давно , що вже видно кістки , тут починає прилітати і частина твоєї групи помирає , але я продовжую бігти , перестрибуючи жмуров , яких меньше не стає . Прилітає фпв і вбиває ще пару людей з групи , всі розбігаються по полю , але до мети залишилося 400 метрів і я роблю останній ривок , під час ривку залишки групи попадають під кулемет і в посадку вривається троє з тридцяті , всі інші двісті , або триста , але до вечора вони всі помруть .

І про черговий інформаційний пр**йоб. Зараз українці масово сідають на російські телєги. Більше того, наші топ ресурси піарять російські телєги.

І все тому, що не були створені мінімальні інформаційні умови. Так не треба давати деталі, але російські воєнкори також нічого насправді не знають, а просто женуть якийсь контент. І женуть успішно.

Впізнаю руку "пані тиші".

Неминуче покращення

Перманентний шквал різних поганих новин створює багатьом людям відчуття катастрофи, неминучої поразки тощо. Щодня читати новини з фразою “ворог просунувся” вже схоже на якусь постійну повзучу окупацію, яку неможливо зупинити.

У мене немає для вас спеціальних хороших новин. Все дійсно дуже складно, в силу об’єктивних причин (допомога заходу і зростання сили орків), так і суб’єктивних (державне та військове управління). Але у мене є мій аналітичний висновок, що ситуація для нас неминуче покращуватиметься. Можливо не в найближчі тижні, але точно в найближчі місяці. Ось мої аргументи.

1.Зброя їде. Так, не вчасно, так не достатньо. Але вона їде, і її буде тільки більше. Повірте, якщо у вас було 0 снарядів, а стало 10 - це зростання в 10 разів. Хоча навряд чи це дозволить виграти війну - це серйозне покращення, і відповідно зростання кількості вбитих орків та спаленої техніки.

2.Мобілізація йде. Так, неправильно, так часто несправедливо. Але коли комбат немає ким закрити позиції, комбриг немає резервів, а техніка немає екіпажів - то єдиний наслідок цього “ворог просунувся”. Я не підтримував такий варіант мобілізації, і прогнозував всі проблеми, які вона спричинить для економіки. Та повірте, для фронту всеодно звідки і як візьмуться люди. Якщо вони не візьмуться ні звідки, то орки дойдуть не тільки до Києва. Вам це може хоч сто разів не подобатись - та така реальність.

Прихід свіжих сил дозволить ефективніше стримувати орків, і можливо навіть завдати їм локальних поразок. Орки наробили купу стратегічних та оперативних помилок, за які їх легко покарати, якщо є люди і зброя.

3.F16 полетять. Ні не завтра, навряд чи наступного тижня чи місяця. Але до осені це станеться. І це серйозно вплине на бойові дії. Ні ми не виграємо відразу війну, орки не втечуть. Але якщо нам вдасться зменшити застосування КАБів, хоча б на 50% - просування ворога буде зупинено. А рівень втрат стане рости ще більше.

Всі ми дуже і дуже втомились. Не тільки ЗСУ, хоча в першу чергу. Погані новини виснажують, розвірюють. Я не буду обіцяти вам кордони 91 року, але можу пообіцяти, що снаряди, солдати і f16 різко зменшать потік поганих новин.

Зрештою, у нас з вами дуже простий вибір: захищатись або Буча.