Я завжди був разом із вами.
Усі ці роки я був у кожному з вас.
У кожному вашому пострілі, у кожній вуличній сутичці, у тюремних застінках та сирих окопах.
Ви ті хто підняли прапор об’єднаної Європи й повели її на бій з більшовиками.

Відродження Європи розпочалось із вас!
Нажаль моя люба Німеччина загинула у 1945-му, решта Європи ж пала під натиском дегенеративних ідей у 1968-му.
Церква була спаплюжена Другим Ватиканським Собором у 1962-му.
І мені з небес здавалось, що все втрачено, але тут вогнем ідеї запалали Ви, Українці! Ви тевтонські лицарі ХХІ сторіччя!

Саме з великої України розпочнеться нова Реконкіста та звільнення усього континенту від дегенеративних марксиських ідей, від московської більшовицької азійської орди.

Нещодавно мене запитали: «Чи бачився я, на тому світі, із своїм візаві Сталіним.

Доповідаю вам meine lieben Lester, що ні не бачився.

Адже я поселився у пентхаусі на найвищому поверсі, а Сталін розділив долю інших більшовиків й перебуває у підвальному цокольному приміщенні.

Я був правий.
Хто має розум той зрозуміє.
Хто має серце той відчує
Хто має сили продовжить мою справу.

Перші 500 членів моєї партії були вигаданими, для того, щоб люди думали, що нас багато.

Хто хоче жити, той повинен боротися, а хто не захоче чинити опір у цьому світі вічної боротьби — той не заслуговує права на життя.

Я був правий, але переможці вам сказали, хто був хорошим, а хто поганим.
Вони приховали власні злочини і перебільшили мої.

Але всі зміниться, бо я повертаюсь!

Мене обурює той факт, що більшітсь нащадків вважають, що я Фюрер свого величного народу покінчив життя самогубством.

Скільки можна вірити у цю маячню?

Я загинув у бою захищаючи серце моєї любої Германії, її столицю Берлін.
Крапка!

Ніколи не здавайтесь.
Поки у ваших жилах тече кров, — не здавайтесь.

Сила волі, сила арійського духу тече у ваших жилах.

Вони думають, що після моєї загибелі, перемогли?

Жалюгідні дурні!
Все тільки починається!

Я повернусь, бо я завжди повертаюсь.

Камаради українці, а з якого дива ви так пручаєтесь мобілізації?

Одні носа опустили й кажуть, що програли іванам війну.
Інші проти мобілізації виступають.

Перше. Ті хто «кажуть, що програли війну» неправі. У мене он у 1944му 15-та хвиля мобілізації була з калік, хворих, інвалідів. І нічого! Бились як леви, а вам до тої 15-Ї хвилі як мені до Ромелю до Нілу.

Тих же хто сіє панікерство, й саботує мобілізацію варто відправити у штрафні шутцен батальйони. Або ж до вашого локального Оскар Дірлівангера, чи як там його у вас звати? Ляшко?

Й буде навіть з них користь.