Вітаємо, мандрівники!✨

Ось вас і знайшло продовження рубрики #Записникписьменника. Нумо повернемося до того місця, де зупинилися минулого разу📖

— Так, хочу, — з легкою посмішкою відповіла Аріна.

— Чудово, — з ентузіазмом сказав Роман.

У процесі розмови вони домовилися зустрітися в четвер ввечері біля кав’ярні, коли обоє звільняться від своїх справ. Сонце потроху хилилося до небокраю, а Аріна вже впевненим кроком у легкій літній сукні та з сумкою через плече прямувала до місця зустрічі. Думки в її голові линули одна за одною, їй було цікаво, куди ж вони підуть. Тільки но вона наблизилася до знайомої будівлі, як звідти вийшов хлопець. Замість звичного одягу бариста на ньому тепер були джинсові шорти та футболка. У його руках була сумка з якимось речами.

— Привіт! — одразу привіталася дівчина.

— Привіт-привіт, ну що готова до довгої пішої прогулянки та розкриття таємниць цього містечка? — поцікавився Роман, позручніше вмощуючи сумку в руках.

— Звичайно, інакше б я не погодилася, — жартівливо відповіла Аріна.

— Одразу попереджаю, що ми підемо дещо не по стандартному туристичному маршруту і доведеться трохи піднятися вгору. Ти не проти?

— Не проти, — зі стрімко зростаючим інтересом сказала дівчина.

— Тоді рушаймо.

Вони відійшли від кав’ярні і пішли понад берегом. Цього вечора море було спокійним, одна за одною хвилі обіймали піщаний берег, звідусіль чулося легке цвіркотіння. Ось вони дійшли до невеличкої гори, порослої ялинками та соснами, і попрямували вгору. Аріна поняття не мала, що такого цікавого може бути на звичайнісінькій горі, але щось все одно штовхало її вперед та змушувало раз за разом переставляти ноги.

Нарешті вони досягнули вершини, і Роман одразу впевнено пішов поміж ялинок, дівчина обережно рушила за ним. Коли ялинкові гілки перед очами зникли, Аріна побачила велику скляну теплицю, обрамлену деревом, пофарбованим у зелену фарбу, яка де-не-де вже почала відлущуватися. За виглядом теплиці можна було зробити висновок, що тут рідко хтось бував, але від неї віяло чимось таємничим та, на диво, знайомим. Дівчина мимоволі промовила…

Вітаємо, мандрівники✨
Ми до вас з ВАУ-НОВИНОЮ

В Ex Libris нарешті зʼявився Тік Ток акаунт🥳
наконєц-то я дождався, скіки сидів ждав-ждав, але всьо-таки єсть

👉🏻 Тиць сюди

Тому з вас підписка, а з нас щоденний контент🫢
Лайки й репости вітаються (кхм обовʼязково), а особливо вітаються коментарі (за можливості)💘

P.s. ти вже можеш побачити книжку, яку варто прочитати за знаком зодіаку, та відео, на які ти 100% скажеш «життєво»!

Вітаємо, мандрівники!✨

Сьогодні в рубриці #Записникписьменника ми зберемося та вирушимо на побачення зі своїми думками💭

Часто в бурхливому русі життя ми губимо свої думки, і це не думки про дедлайни, навчання та звичні щоденні справи. Зазвичай вони про щось більш глибинне та справжнє, а саме про нас. Запитайте себе, коли останній раз ви опинялися наодинці без жодних відволікаючих факторів та відчували тільки себе, свої думки та емоції?

Ми самі ховаємося від таких моментів, відкладаємо їх на кращі часи, коли всі справи нарешті будуть завершені. Але з’являються нові задачі, і це коло стресу залишається замкненим, ще й звужується з часом, залишаючи все менше простору роздумам. І в якийсь момент думок накопичується настільки багато, що вони вже не можуть всидіти на місці і рвуться назовні, наче лава з вулкану. І тоді контролювати хоч щось стає майже неможливо.

Щоб уникнути таких неприємних ситуацій, варто час від часу влаштовувати побачення зі своїми думками. Це як зустрічі із давнім другом, з яким обговорюєш всі свої новини, тривоги, плани та мрії. Щоб побачення пройшло якнайкраще, оберіть для нього спокійне місце та на деякий час позбудьтеся того, що може забрати на себе ваш фокус. А тепер коли ви готові, зануртеся в себе та напишіть продовження наступного уривку:

"Я стою на скелі, порослій високою травою, яка легко лоскоче гомілки. У думках плутанина. Піднімаю погляд і озираю безкрайній океанський простір. Хвилі здіймаються одна за одною, зливаються в бурхливому русі, досягають підніжжя скелі і з почуттям виконаного обов'язку розлітаються на тисячі бризків. Небо поступово затягає важкими сірими хмарами. Буревій уже огортає несхильну скелю з усіх боків, але в мене немає бажання йти звідси. Я тут не просто так, я маю щось згадати. Але цей спасенний спогад, здається, намертво застряг у павутинні свідомості без змоги дати знак про своє існування. На декілька хвилин мене охоплює шалена безпомічність, але я продовжую стояти і слухати свист зміцнівшого вітру. Раптом я наче натрапляю на зблиск сонячного променю, що промайнув швидкісною та ледь помітною емоцією. Кладу руку на груди, щоб якось внутрішньо підтримати себе, подумки хапаюсь за нього, тягну, і в моїй голові ясно з’являється думка: (напишіть тут те, що спало вам на думку)"

Вітаємо, мандрівники! ✨

Невдовзі буде два роки з того моменту як наші світи сколихнулися. Ці два роки ми писали нову історію – знаючи, що хтось більше ніколи не подарує нам ні слова...

Ex Libris спільно з Психологічною Спілкою анонсує нову подію, присвячену річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну
На самій події ви матимете змогу відвідати “Минуле” – де на вас чекатиме лекція про письменників яких у нас відібрали, багато рефлексії і спогадів;
Та “Майбутнє” – де ми спробуємо нагадати вам, що навіть в найтемніші з часів можна знайти світло: тут будуть активності від Психологічної Спілки, фотозона і виставка митців, які творять під час війни попри складнощі

Коли?
24 лютого о 13:30
Де?
КМЦ, ПідWall
Як потрапити?
Заповнити формочку реєстрації. Зверніть увагу, що вхід на подію платний – вільний донат від 50 грн. Половина від зібраної суми піде на актуальний збір Взаємодопомоги НаУКМА

Завчасно дякуємо всім, хто розділить з нами цей день
Слава Україні! 🇺🇦
#Актуальніпортали

Вітаємо, мандрівники!✨

Різдвяно-новорічні свята вже стукають у двері, а отже прийшов час, коли ми з головою пірнаємо у створення святкової атмосфери. І в цю магічну мить до вас завітала рубрика #Записникписьменника, щоб обговорити створення затишку в історії🫂

Щоб написати затишну історію, що огортає тебе, немов теплий плед, та зігріває не гірше ніж чашка запашного какао, треба насамперед продумати персонажів. Буває, що ми читаємо якусь книжку до самозабуття, бо нам відгукуються герої, ми спостерігаємо в них свої думки, емоції та переживання. Це таке відчуття єднання, коли, перегортаючи сторінки книги, читач ніби повертається додому, де його чекають затишок та розуміння. Саме тому персонаж зі своєю неповторною іскринкою та особливостями неодмінно має шанс запалити чиєсь серце❤️‍🔥

Отож сьогодні пропоную створити короткий та живий опис свого власного персонажа в коментарях за прикладом нижче. Щоб було цікавіше, уявімо, що наші персонажі разом із нами готуються до зимових свят🎄

Приклад:

Олеся стрімко крокувала вулицею, кутаючись у своє улюблене бірюзове пальто, її пшеничне кучеряве волосся смішно розліталося в сторони від зимового вітру. Через плече був перекинутий непоказний кремовий рюкзак, у якому заховалося декілька подарунків для сім’ї. Під рукою вона несла маленьку смарагдову ялинку, дбайливо спаковану продавцем. З Олесених навушників лунали відголоски "Jingle Bell Rock", а крізь круглі окуляри, що від швидкої ходи сповзали на червоний від морозу кінчик носа, сяяли наповнені святковим передчуттям зелені очі.

Вітаємо, мандрівники! ✨

Голосування завершено. Книга обрала вас (або ви її) 📚
В січні читаємо «Таємна Історія» Донни Тарт.

Обговорення відбудеться в кінці місяця (січня), слідкуйте за інформацією, ви його точно не пропустите 😉
#Книгамісяця

Вітаємо, мандрівники ✨ В Пузатій хаті розвішали гірлянди і увімкнули новорічний плейлист, а це значить що сезон різдвяних свят на Контрактовій офіційно розпочато! Ex Libris пропонує вам трошки відволіктися від палаючих дедлайнів і долучитися до Конкурсу різдвяних…