📖 ПершоджерелаНарешті закінчив переклад найзнаменитішого анти-епікурейського твору античності авторства Плутарха Херонейського!

"Проти Колота"

Звісно, переклад не найкращий, а лише переклад-перекладу з англійської, покликаний передати суть твору. Однак навіть цим цілком можна користуватися для власних потреб, за браком чогось кращого. Робота багато чого прояснює про тему "відвертої критики", як елемента епікуреїзму, і за уважного прочитання відкриває багато нових цікавих моментів, як от наприклад про зв'язок вчення Епікура з Анаксагором, тощо. А також показує всю слабкість "джентельменського" підходу Плутарха та його компанії (тобто стоїків і більшості "ввічливих" філософів), і класичне, ще з часів Аристотеля, нерозуміння атомістичної теорії якостей.

​​Александр наразив на чималу небезпеку одного епікурейця, який наважився його засуджувати в присутності великого натовпу. Вийшовши вперед, епікуреєць гучним голосом сказав: - "Ти, Александре, переконав такого-то пафлагонця (далі йде великий текст викриття)".

Так він сказав; Александр же, роздратований цим докором і не переносячи справедливого звинувачення, наказав присутнім побити епікурейця камінням, погрожуючи, що інакше вони самі виявляться проклятими і прославляться епікурейцями. Натовп уже почав кидати в епікурейця камінням, але Демострат, - одна відома особа в Понті, - який випадково знаходився тут, прикрив його своїм тілом і врятував у такий спосіб від смерті, а не те його було б побито камінням, та й все; навіщо, справді, йому знадобилося одному бути розумним серед таких божевільних, і що гарного надумав він витягти з дурості пафлагонців? Ось яка була справа з цим епікурейцем.

(с) Лукіан із Самосати - "Александр, або лжепророк".

​​Отже, ми повинні прагнути до того, щоб усі вади натовпу здавалися нам не ненависними, а смішними, до того, щоб наслідувати скоріше Демокріта, ніж Геракліта. Адже цей останній, щоразу як звертався до громадської діяльності, проливав сльози, той же навпаки сміявся. Цьому все те, чим ми займаємося, здавалося важкою працею, тому - дурницями. Отже, потрібно все пом'якшувати і переносити терпляче: розсудливіше насміхатися над життям, ніж впадати у відчай.

(c) Сенека - "Про безтурботність духу"#стоїчні_цитати - тому що, Демокріт і Геракліт - це фундамент для епікуреїзму та стоїцизму, а тут Сенека віддав перевагу ворожому авторитету, до того ж прямо таки вписався за "огидну" антигромадську поведінку (вкотре!). Фактично таке ставлення до життя проповідували епікурейці, і в інших місцях Сенека за це їх засуджує... Звичайно, далі він робить ремарку, що "в ідеалі" ліпше взагалі бути безпристрасним; але якщо вже ідеал недосяжний, то вже краще бути таким ось іронічним "епікурейцем". Залишається тільки гадати, чи розумів Сенека, що в цьому питанні Демокріт і Епікур це по суті синоніми.

​​Я стверджую, Серене, і небезпідставно, що між стоїками і всіма іншими, хто зробив мудрість своєю спеціальністю, існує така ж відмінність, як між чоловіками і жінками. Справді, і ті й інші однаково беруть участь у людському житті, але перші народжені наказувати, а другі - коритися. Усі інші мудреці звертаються до людей приблизно так само, як домашні лікарі-раби до хворих панів: слова їхні м'які й улесливі, і лікують вони не тим засобом, що діє ліпше і швидше, а тим, на який погодиться хворий. Стоїки беруться до справи по-чоловічому і не дбають про те, щоб шлях, який вони вказують, здавався привабливим для новачків: вони шукають шлях найкоротший, що одразу змусить нас дертися вгору до найвищої вершини, недосяжної для будь-яких стріл, бо вона височіє навіть і над долею.

(c) Сенека - "Про стійкість мудреця"#стоїчні_цитати - тому що багато хто намагається виправдати стоїцизм тим, що він чужий всякій зарозумілості. Це знову таки далеко не поодинокий випадок, але дуже показовий. #Будь_мужиком це вся суть "стоїцизму"; а що таке "мужик" і чому це доброчесно - це вже зайві питання. Пише нам, що обирає складний шлях, а в інших місцях раз у раз "ніщо людське" йому не чуже, і можна попивати винця. І раптово в цій же цитаті виявляється, що складний шлях = найкоротший. Звісно, зрозуміло, що тут мається на увазі; але все одно, чому ж "довгий шлях", що вимагає напруження мізків, виходить набагато простішим, аніж короткий шлях простого слідування спущеним згори поняттям про "добро і зло"?

📖 Переклади. Західна популяризація.Міркування “Про відверту критику” ФілодемаСтаття Хірама Креспо про цю надзвичайно важливу тему - вкрай важка для сприйняття. Він дуже мало цитує самого Філодема і дуже багато розмірковує суто від себе. Як ніколи багато він використовує абсолютно недоречні порівняння з Конфуцієм та Буддою, та й з іншими віруваннями світу, щоб присвятити таким чином близько 1/3 тексту найпростішій апології атеїзму.

Чи не найгірша стаття в серії публікацій Хірама.

🍕 У Помпеях археологи знайшли фреску із зображенням «далекого предка» піци. На стіні зображено плаский круглий хлібний коржик, а поруч частування — гранат і фініки.

@babel

​​Усі люди несхожі один на одного, але для мудреця вони однакові - усіх рівняє дурість... Деякі збожеволіли вже до такої міри, що вважають за можливе бути ображеними жінкою. Яка різниця, як її утримують, скільки в неї носильників, скільки важать сережки в її вухах і наскільки просторе її крісло? Усе одно вона залишається тією самою нерозумною твариною, дикою і такою, що не вміє стримувати свої пориви пристрасті, якщо тільки вона не отримала особливо ретельного виховання й освіти в науках... речі, які всі люди вважають хорошими або, навпаки, поганими, мудрець сприймає інакше, тож їхні оцінки ніколи не збігаються. Яке йому діло до того, що люди вважатимуть принизливим чи жалюгідним? Він не йде туди, куди валить народ; як зірки рухаються назустріч світові, так він іде наперекір громадській думці.

(c) Сенека - "Про стійкість мудреця"#стоїчні_цитати - тому що Сенека просто невичерпний! Ну настільки шляхетний анти-ЧСВ і такий анти-високомірний, що "всіх", окрім мудреця, рівняє між собою дурість. Далеко пішов від епікурейців! Жінка в нього не людина, і навіть ремарка про освіту нічого тут не змінює, інакше не було б сенсу підкреслювати саме статеву приналежність того, хто ображає. Настільки #суспільний стоїк, що вважає чеснотою мудреця йти наперекір натовпу. Ну, як завжди, краса.

​​Крім того, ображати інших властиво зазвичай людям гордовитим, зарозумілим і тим, хто погано переносить своє щастя; але мудрецю дано зустрічати всяке надуте чванство з презирливою байдужістю, бо він наділений найпрекраснішою з чеснот - величчю духу. Він проходить…

​​Багато які з тих, хто мав розум, прийшовши до тями, ніби після глибокого сп'яніння, повстали проти Александра, особливо друзі Епікура. Їх виявилося багато, і вони в різних містах поступово розкрили весь обман його порожніх вистав. Тоді Александр, щоб їх налякати, став говорити, що Понт наповнився безбожниками і християнами, які наважуються про нього мерзенно богохульствувати, і наказував гнати їх камінням, якщо хто хоче заслужити милість бога.

Александр зробив також вчинок, гідний найжорстокішого висміювання: отримавши у свої руки "Основні положення" Епікура, як ти знаєш, найпрекраснішу з усіх книжок, яка містить догмати мудрого вчення цього мужа, він спалив її на площі, на вогнищі з фігового дерева, начебто спалював самого філософа. Попіл він викинув у море і проголосив вислів: "У полум'я ти ввергни швидше творіння старця сліпого".

Не знав цей тричі проклятий, що ця книжка є джерелом великих благ для тих, хто з нею зустрінеться; не знав і того, що мир, свободу й позбавлення від душевних хвилювань приносить вона тим, хто читає її, що вона віддаляє від нас страхи, привидів та лякаючі нас знамення, так само як марні сподівання й надмірні бажання; втягує в наш розум істину й справді очищає думки - не смолоскипами, морським луком та іншими подібними дурницями, а правильним словом, правдою та сміливою відвертістю.

(с) Лукіан із Самосати - "Александр, або лжепророк".