Завжди скромний та відкритий, ніколи не хотів бути позаду, коли інші ризикують. Таким був Марсі, що приїхав до нас з Лондону. А хтось сидить на заході країни та каже, що це не його війна, ниє про те, що йому не вистачає мотивації тощо.

До речі, нещодавно познайомився з хлопцями з 37-ої бригади. Морпєхи, що були в Кринках. Теж скромні хлопці, розповідають про героїчні справи буденно. Про побратимів, що пішли в сзч, без ненависті, яку дозволяють собі люди, що носять шати героїв в глибокому тилу, але й без бажання самим піти. Вражаючий контраст з деякими ультраправими (та не тільки) медіа-персонами, що зараз торгують обличчям в соціальних мережах, яких зневажають їхні колишні побратими та посестри.

Такі люди тримають основний удар ворога. Але це така банальна думка, що навіть дещо пошло її тут відтворювати.

Листопад, пізня осінь, завжди асоціювалися з групою Drudkh. Це відчуття стало сильнішим, коли в перший рік повномасштабки я почув сінгл "Нічний/The Nocturnal One". Він вийшов навесні, проте атмосфера перших днів війни, згасання світла та майбутніх несвяткових днів, всепоглинальної безмісячної ночі, різко контрастувала з сезонними змінами природи. Ця атмосфера втілилася в ліриці вбитого більшовиками Якова Савченка, посиленій атмосферною музикою українського чорного металу.

Гірка іронія долі зіграла наче рок скандинавського епосу, забравши саме в листопаді життя барабанника Drudkh, Миколи Состіна. А рік тому листопад забрав життя Марсі.

Зараз, відчуваючи вітер листопаду, що пробирається крізь одяг, думаю про тепло квітня, але невимовний сум опановує щоразу, коли згадую про ці втрати, що є остаточними, та не лишають надії на весняне буяння життя попереду. Вічне коло розсипається на друзки.

Дуже радий, що поки перебуваю на фронті, в Києві з'являються такі чудові заклади, як контактні зоопарки. От якщо хочете вирастити жлоба, приводьте туди свою дитинку. Не помітите, як виховаєте ще одного помічника депутата, поліціянта-ухилянта або мера міста…

​​Хиппи представляют собой жалкое зрелище, даже когда пытаются примазаться к своей "победе" над войной во Вьетнаме. Но даже американские хиппи, которые движевали против войны в США, выглядят титанами духа по сравнению с российскими коллегами.

Не смотря на то, что весь нацизм сегодня в Украине, на детей цветов в москве напали боны. Понятно, что московские боны выглядят почти так же серьёзно, как украинские монархисты, но любимый метод сопротивления российского активиста - непротивление злу.

Ничего не остаётся, как пожелать здоровья погибшим хиппи. А могли бы мобилизоваться в СВО, устроить фрэггинг и завалить командирчика российской фашистской армии, а потом сдаться ЗСУ.

Как показала ситуация в Украине, мировой хардкор оказался дном даже в сравнении с Пугачевой, а российская сцена, в большинстве своём, находится где-то ещё глубже.

От пролетариев на расеянском ВПК до активных сторонников вторжения - вот и Next Round не отказали себе в желании похавать дерьма.

В случае с российской панк-хардкор сценой чуть ли не героизмом считается, если группа элементарно выехала из рашки и артикулирует поддержку Украины, в лучшем случае, собирает бабло. Про то, чтобы приехать волонтерить или воевать сюда, как делают некоторые неонацисты, речи не идёт (поправьте, если я не прав).

Это при том, что есть товарищи из-за поребрика, которые воюют здесь на правильной стороне. Вот только это не участники хардкор/панк-групп.

Стосовно матеріальної компенсації я хз. Зламану милицю, як мінімум, треба відшкодувати.

Ви скажете, що це чергові розборки політичних радикалів? Але ці радикали спокійно (або тривожно) знаходять спільну мову в армії. Разом воюють, ділять хліб, навіть служать в одних підрозділах. А суперечності приймають форми дискусійного гуртку. Звісно, якщо це люди порядні.

Впевнений, що «куратори» цього ганебного нападу вже розробляють викиди про те, як хлопці погано воювали, про колір волосся і т.д. Для людей трохи занурених у спільноту це смішно.

П.С. Націоналісти* кажуть, що хлопчикам треба надавати тумаків. Самі ж вони кажуть, що начебто навіть написали військовому з червоним волоссям (ні, просто написали в чат-бот). І типу бажають йому одужання. Розумієте, таке «вибачте» без «вибачте». Це добрий знак. Але в дусі консервативних цінностей, за них відповісти мають дорослі.

Кадыров подтвердил причастность российских силовиков к теракту:

"Такое могут сотворить только трусы и ничтожества, которые смелы только перед беззащитными и невооруженными людьми, женщинами, детьми."