Ми бачили ваші коментарі на анонс «Фрірен», бачили шаленство після анонсу «Добраніч, Пунпуне!»… але допис про «Хікару» розірвав наш твіттер ? та інші соцмережі.

Ми дійсно не очікували такої реакції і були приємно здивовані ? Заради ваших радісних коментарів хочеться видавати ще більше крутої манґи. Дякуємо!

Нагадуємо, що передзамовлення на «Літо, коли помер Хікару» ще триває ?

?Форма голосу?

«… я довго сиділа в тиші, дивлячись на стіну»

Це неймовірно болюча й драматична історія про втрату, біль і боротьбу з внутрішніми демонами? Вона розкриває темну сторону дитячої жорстокості та те, як знущання можуть назавжди змінити людську долю(.

У центрі сюжету — Шоко Нішімія, глуха дівчинка, яка зіштовхується з бездушністю світу, що не готовий прийняти її інакшість. Її тиша стає символом відчуження, а невинність — болісним контрастом до жорстокості її однокласників.

Коли перегортаєш сторінки манги — охоплює почуття безвиході й глибокої емоційної напруги. Реакція на булінг, викликає шок та обурення…

Ішіда Шоя, який сам стає катом, бере на себе роль того, хто перш за все відчуває власну слабкість і невпевненість у собі. Його булінг не просто травмує дівчинку, але й залишає шрами на його власній душі. Це історія про те, як один необдуманий вчинок здатен руйнувати життя не лише жертви… але й агресора.

З кожним рядком ми бачимо, як глухота Шоко стає не лише фізичною перепоною, але й символом її ізольованості від суспільства, яке не готове її зрозуміти або сприйняти? Моменти, коли вона намагається налагодити контакт з іншими, вражають до глибини душі — її мова жестів залишається незрозумілою для більшості, але її бажання бути почутою сильніше за будь-які бар'єри.

Заключні моменти історії викликають сильний емоційний резонанс — змушують задуматися про власні вчинки, про ті моменти, коли ми могли зранити когось словом чи дією. Це манга, яка залишає після себе не тільки важкий осад, а й потребу розмірковувати про прощення і спокутування??‍♀️ Після прочитання неможливо дивитися на питання булінгу інакше — «Форма голосу» боляче б'є по свідомості й залишає слід у серці надовго.

Йошітокі Ойма майстерно показує, як булінг руйнує життя, як ті, кого цькують, назавжди залишаються з відчуттям відчуженості, а ті, хто знущався, — з невичерпною провиною. Це історія про руйнівну силу дитячої жорстокості, про намагання знайти прощення і можливість спокутування в світі, де звірство часто замовчується, а біль не має голосу.

#відгуквідбантика?

Гарно ?

?

Вже побачили анонс?
Саме те, що ви так чекали з червня ?

Анонс вже тут ⬅️