Я восени на озеро
Виходити люблю.
Вода легенько пестить борт
Маленькому човну…

Я на вечерю кошик
Кукурудзи наловлю:
Собі, сім’ї, коту та псу –
Усім по качану.

Щоразу, як виходжу –
Качанів, хоч гать гати:
Там плавають, там, булькаючи,
Повзають на дні.

А іноді на берег
Сміливчики повзуть
Подихати повітрячком,
А я їх хап – і в суп!

Так смачно, хоч жорстоко.
Додому їх несу.
На кукурудзоловлю
Й вас якось запрошу!

Використання цих слів і понять у віршах на вечорі припустиме лише окремо та за умови подальшої їхньої постмодерної деконструкції🤣🤣🤣

ви кажете
бі бо бу
а я кажу
бі бу бо
рщ

Хто не прийде – тому пнябзик помідорів не продасть!

Жив-був зелений пнябзик
В помідорних фижужах.
Коли не бракло часу,
Він у Київ приїжджав.

В автобусі під фару
Закрадеться обережно –
І котить в напрямку базару
На Лівобережну!

Дістане парасолю,
Кілька ящиків, таблички
Та й продає охочим помідори:
– “Встигніть, знижка!”.

Такі дешеві, свіжі, з грядки
Та смачні безмежно
Купуйте в пнябзика, малятка,
На Лівобережній!

А щоб не в’яли фижужі,
Щоб уродили ще кущі,
Допоможімо-но йому
Навести пштюмнісь у саду!

Самому важко, знаете самі:
Життя бентежне –
Чекаю завтра, їдем ми
З метро “Лівобережна”!