Я нещодавно писала рецензію до фільму Параджанова «Тіні забутих предків», тому хочу щоб вона була тут.

«Тіні забутих предків» Режисер Сергій Параджанов.
Тіні забутих предків – це не просто фільм, Параджанов створив на екрані унікальний світ гуцульських Карпат, де природа і людина єдині, а кожен кадр – це окрема картина, в якій багато глибини і символізму.

Фільм знятий за повістю Михайла Коцюбинського і розповідає про трагічну історію кохання Івана та Марічки - це історія шекспірівських Ромео і Джульєтти.
Сюжет розгортається на тлі мальовничих карпатських пейзажів, де природа нерозривно пов'язана з життям і віруваннями місцевих мешканців. Фільм поєднує в собі елементи мелодрами, містики та артхаусу створюючи неповторну атмосферу. Також підіймається тема кохання, втрати та пошуку себе актуальна в усі часи. Параджанов майстерно передав усі людські почуття, які не втрачають своєї сили навіть через десятиліття.

У стрічці режисер використовує камеру як інструмент для проникнення в глибини людської душі, віддаючи перевагу крупним планам, що підкреслюють інтимні переживання героїв, а також дальнім планам, які створюють атмосферу загадковості та містики. Тіні забутих предків не можна просто фільмом, це справжня поема, знята на плівку. Цей шедевр українського кіно задав таку високу планку поетичності завдяки акторській грі, переходами між кадрами, мальовничими локаціями та музикою, що сумніваюсь, чи зможе хтось її перевершити.

Тож цей фільм, який точно заслуговує на увагу як кінокритиків, так і широкої аудиторії. Фільм вражає своєю красою, глибиною і філософією. Параджанов створив на екрані справжній візуальний поетичний твір, який залишає незабутні враження. Рекомендую цей фільм усім, хто цікавиться українським кіно і мистецтвом в цілому.

я вдома ??

оплата у психолога викладачів з тв не проходить і я з сашею залишаюсь на поглиблений рівеня навчання

я і саша сьогодні перед іспитом з історії кіно:

я амбасадор мему про 15 травня