переклад
остап сливинский

Слабкі капіляри

Я кривавив у Лондоні, Ямболі та Парижі,
кривавив у Стамбулі,
як недорізаний,
спертий на паркан
якогось пообіддя,
кривавив так по-дурному в Мангетені,
від Третьої авеню аж до Сентрал-парку,
затиснувши пальцями ніздрі,
ковтаючи й витріщаючись кудись угору,
кривавив на літературних читаннях
і в потягу до Коїмбри також
(стояла скажена спека),
пролив кров у Нормандії
без крихти героїзму,
в Берліні на березі Шпреє,
біля театру Брехта,
зовсім за Станіславським…
Кривавив покірно щотижня
над шкільним умивальником,
червоне на порцеляні…
Стільки пролито крові,
що я вже мав би померти,
мав би стати героєм,
а я – ще до того, як мене вдарять,
а я – такий блідий з ватою в носі,
вбогий трагізм –
слабкі капіляри…

#ґеорґі_ґосподинов

I have a terrible cold,
And everyone knows how terrible colds
Alter the whole system of the universe,
Set us against life,
And make even metaphysics sneeze.
I have wasted the whole day blowing my nose.
My head is aching vaguely.
Sad condition for a minor poet!
Today I am really and truly a minor poet.
What I was in old days was a wish; it's gone.

Goodbye for ever, queen of fairies!
Your wings were made of sun, and I am walking here.
I shan't get well unless I go and lie down on my bed.
I never was well except lying down on the Universe.

Excusez un peu… What a terrible cold!… it's
physical!
I need truth and aspirin.

written under the pen name of, Alvaro de Campos

#фернандо_пессоа

I fall into it without trying…

she confessed to me
what made her
do it:
“when I first walked
into your place
I looked around
and it was filthy
but you were the first
man I’d ever met
who didn’t have a
tv set,
and it was right
then
that I decided to
fuck you.”
of course, what I
didn’t like about
that was
somebody else
deciding
anything
so I went out
and bought a second
hand
black and white for
$75
but she still climbed
into bed
with me
so I went out
and purchased a large
screen
color tv with
touch control
and she still climbed
into bed
with me
but we played only the
radio
ate sandwiches in the
park
met all her sisters
and waited for it
to end.

#чарльз_буковскі

THE CHOIRMASTER
Things were going swell. The monster
in the basement was sleeping more and more.
He was growing old. From time to time
| threw some raw meat down. I think he liked
me. It was like we were married or something,
we just lived in separate parts of the house
and never spoke. I know marriages like that
and some of them are pretty good. Oh, don’t
get me wrong, he’d kill me in a second if he
could, and vice versa. Meanwhile, I have a
life to lead, and I do. I work, I go places,
I speak to people and they speak to me. Then
one night as I was reading the paper at home
there was a gentle knock on the basement door,
gentle but persistent. With considerable fear
in my heart I eventually went to the door and
began to unlock one lock after another. When
I finally opened the door my eyes fell upon
a very small man. He was dressed in a dusty three piece gabardine suit and hadn’t
a hair on his head. “Excuse me,” he said,
“my name is Patrick Monkhouse, I seem to have
lost my way. I was looking for the Little Church of the Valley. .. .” “You have found it,”
I said.

#james_tate

death in the modern age

I am writing a novel now and one way or
the other I have lost 4 chapters in this
computer.
now like everything else
this isn’t such an important thing
unless it happens to
you.
like driving the freeway
you might see three or four cars
crashed and smoking
but the effect is only momentary.
in a few moments you are thinking
about something
else.
like you’ll read this poem and
think, too bad, well, he lost 4
chapters
but couldn’t he have written a
poem about
reaming some whore in a
motel room
instead?
pain seeks each individual
separately
and that’s where hell
begins
stays
festers
celebrates
its
greatness.
now.

#чарльз_буковскі

телеграм такий зручний, правда?
набагато зручніший, ніж російська мова
бо можна поставити українську
і вже не так впадає у вічі, що створений він росіянами
на гроші російських олігархів
і модерується росіянами, які живуть у Дубаї

хоча що вони там модерують?
дитяче п*рн0? чи не0нацистські пабліки?

словом, телеграм такий зручний
щоб читати новини
слідкувати за зміною напрямку крилатих ракет
купувати траву
та щоб постити там свої віршики

щоб дивитись на мертву рю в анонімних каналах з рекламою зґв@лтув@нь
там навіть не треба писати ря так
щоб тебе не кинули в тіньовий бан
бо хто ж тоді прочитає
всі твої патріотичні віршики?

де ще є стільки свободи для самовираження та емоцій?
хіба що тільки в твітері
але там незручно постити свої віршики
та і купив його недавно заокеанський фашист
не те що Дуров – єдиний справжній хороший і не-такий-руській

а ще у ньому зручно переписуватись в чатиках
про те, як же дістали ті російськомовні
як же дістав російський ютуб
і чорний квадрат російської літератури, який складається з Пушкіна, Лєрмонтова
Достоєвського і Толстого
хоча здебільшого він схожий на чорну діру
з якої ви прагнете вибратися

а ше дістали люди, які слухають російську музику
і тим самим
спонсорують тероризм
нумо заборонимо їм писати російською?
і купи нарешті собі телеграм-преміум
заплати там 5,99 чи скільки доларів компанії Дурова
щоб ставити унікальні стікери й не бачити автоматичної реклами
щоб світитись красивою синьою зірочкою для підписників
і щоб постити ще красивіші та довші віршики з нейрокартинками

наша русофобія така недостатня
аж поки не стосується нашої зручності

бо поки немає альтернативи
я буду користуватися додатком Дурова
а ти закрий своє напів чи на чверть російськомовне їбало
ти нічого не розумієш, ти навіть не українець
ти просто м@лорос, вкраїнчик зросійщений
якого ми не будемо слухати
бо скільки має вмерти українців, щоб ти забув російську?
і ні, скільки б їх не вмерло, я не видалю телеграм
бо розумієш – це інше

ми тут не толеруємо нічого російського
поки це не стосується нашої зручності

бо, розумієш, у всіх нас тут дипломи з русофобії та імперіалізму
і ми чітко знаємо, ми самі себе запевнили в тому
і одне одного похвалили, що телеграм – це зовсім-зовсім інше
а якщо ти так не думаєш – йди нахуй
і ми можемо повторити це ще мільйонів разів
бо чим більше повторювати неправду
тим легше самому у неї повірити

все, все, ну, завалюй своє їбало
нам ще треба запостити щойно написані віршики
і за графіком обісрати все російське
щоб зайвий раз не думати про те
що мова не належить нікому
а телеграм – належить російським олігархам
читається ФСБ
і незахищений подвійним шифруванням

але, знаєш, кому ти там потрібен чи потрібна
з черговою порцією віршиків
про перше кохання, ностальгію, війну
щоб за тобою там стежити?

#данік_задорожний

тривожність
сестро
рідненька
нахуя тобі я
в тебе є ще купа знайомих
в центрі міста
з якими можна просто потеревенити
переспати
та піти додому
не обтяжуючи сенс буття
горілкою з колою
та пачкою гондонів
сьогодні така спека
що починаєш заздрити офісним працівникам
що сидять в прохолодних кабінетах
та витанцьовують
як янголи на кінчику голки
під шурхіт кондиціонерів
схожий на чорне море зранку
нерви як нерви
але якось лячно думати
що буде все якось по іншому
не так як вчора
я так вже звик
сестро
що ти завжди поряд
і нічого не потребуєш
крім найважлівиших речей
мовчання
та любові

#максим_бородін

переклад
в'ячеслав левицький

Пісня о пів на четверту

Поети це корови які під повнею
можуть пастися на кількарівневих
розвʼязках
коли стишується рух. Поети це великі міські
зодчі
проєкти яких невпинно вдосконалюються аж
перестали
подобатись інвесторам. Поети це лихо дурна
звичка
яку не викорінять війни
прогрес
націоналізми ринок та інші привабливі
метафори.

Коли вручають поетам нагороди невідомо
чи ті не почнуть горланити чи взагалі щось казатимуть
може хіба плечима знижуть. Поети мають животи без засмаги
також мають важкі черевця а часом зашкарублі спини. Поети чужинці
тому вітають чужих наче своїх а своїх не пізнають. Поети
це пʼять пальців правиці та пʼять пальців лівиці. Поети беруть до рук
полишені інструменти й починають жонглювати ними. Знову

поетів бачили коли вони простували містом у черевиках із грубої шкіри
та запалювали цигарки при кожному будинку. То що ж там із поетами?
Піднеси руки вгору спробуй пройтися так бодай мить і збагнеш
як це незручно. Так підіймися східцями чи ще краще:
увійди так до трамвая коли він шарпнеться рушаючи
уяви собі поетів які мусять так робити повсякчас.

#войцех_бонович

танець життя

сфера, що розділяє мозок і душу,
багато в чому залежить від
досвіду ‐
хтось втрачає весь розум і стає душею:
божевільним.
хтось втрачає всю душу і стає розумом:
інтелектуалом.
хтось втрачае одне з другим і стає:
звичайним.

переклад
мірек боднар

#чарльз_буковскі

Social Life

After the first party peterš out,
like the gradual slowdown of a merry-go-round,
another party begins

and the survivors of the first party
climb onto the second one
and start it up again.

Behind me now my friend Richard
is getting a fresh drink; Ann, in her black dress,
is fanning her breasts; Cynthia is prancing
from group to group,
making kissy-face -

It is not given to me to understand
the social pleasures of my species, but I think
what they get from these affairs
is what bees get from flowers – a nudging of the stamen,

a sprinkle of pollen .
about the head and shoulders -

whereas I prefer the feeling of going away, going away,
stretching out my distance from the voices and the lights
until the tether breaks and I

am in the wild sweet dark
where the sea breeze sizzles in the hedgetop,

and the big weed heads, whose names I never learned,
lift and nod upon their stalks.

What I like about the trees is how
they do not talk about the failure of their parents
and what I like about the grasses is that

they are not grasses
in
recovery
and what I like about the flowers is
that they are not flowers in need of
empowerment or validation. They sway

upon their thorny stems
as if whatever was about to happen next tonight
was sure to be completely interesting

the moon rising like an ivory tusk,
a few sextillion molecules of skunk
strolling through the air
to mingle with the aura of a honeysuckle bush,

and when they bump together in my nose,
I want to raise my head and sing,
I'm a child in paradise again
when you touch me like that, baby,

but instead, I stand still and listen
to the breeze streaming through the upper story of a tree
and the hum of insects in the field,
letting everything else have a word,

and then another word
because silence is always good manners
and often a clever thing to say
when you are at a party.

#тоні_хогланд