Як частину плану автори посилаються на статтю Річарда Гааса і Чарльза Купчана в Foreign Affairs (квітень 2023 року), де стверджується, що Україні не буде запропоновано відмовитися від мети повернути всю свою територію. Однак для досягнення цієї мети Україна має погодитися використовувати виключно дипломатичні, а не військові засоби.

При цьому підкреслюється, що дипломатичний прорив стане можливим лише після того, як Путін залишить свій пост. До цього моменту США та їхні союзники зобов’язуються зберегти санкції проти Росії та нормалізувати відносини лише після того, як Росія підпише мирну угоду, прийнятну для України.

Окремим пунктом пропонується запровадити мита на експорт російських енергоносіїв для фінансування майбутнього відновлення України.

Стаття завершується майже трагічно: «Український уряд і народ України навряд чи зможуть прийняти мирну угоду, яка не поверне їм усю їхню територію або, принаймні, не притягне Росію до відповідальності за руйнування та страждання, завдані Україні. Їхні прихильники також матимуть труднощі з цим. Проте, як сказав Дональд Трамп на форумі CNN у 2023 році: «Я хочу, щоб усі перестали помирати». Це і наша позиція. Це хороший перший крок».

P.S. Запропонований план не є офіційним і, ймовірно, буде переглянутий, але вже зараз викликає питання. Уступки Росії, на яких він ґрунтується, лише заохочують агресію і створюють ризики нових порушень. На мою думку, гарантії безпеки для України після провалу Будапештського меморандуму виглядають ілюзорними, а ігнорування настроїв українського суспільства робить цей підхід утопічним.

Дональд Трамп призначив своїм спеціальним представником з питань України та Росії генерала у відставці Кіта Келлога (Keith Kellogg), який у березні 2022 року в ефірі телеканалу Fox News звертався до американців із закликом "давайте знайдемо спосіб дозволити цій новій Спарті, Україні, перемогти в битві. І вони можуть. Ми просто маємо надати їм необхідну підтримку", а сьогодні є автором чи не єдиного публічного плану мирних перемовин з Росією.

Цього року Кіту Келлогу виповнилося 80 років. Він служив в армії США з 1960-х років, брав участь у війні у В’єтнамі, обіймав ключові посади в Пентагоні, а у першій адміністрації Дональда Трампа обіймав посаду керівника апарату Ради національної безпеки.

Він знає нашу війну не лише з телевізора. У січні 2023 року він особисто приїжджав до України, провів тут майже два тижні, відвідавши Бучу, Одесу, Харків та Ізюм. Повернувшись до Вашингтона, він виступив зі свідченнями перед Комітетом з питань збройних сил Сенату та активно закликав терміново збільшити військову допомогу Україні, детально перерахувавши види озброєнь, необхідних для перемоги.

До речі цю поїздку спонсорував Weatherman Foundation, яку очолює донька генерала Меган Моббс. Фонд був однією з перших організацій, яка розгорнула свою діяльність в Україні у перші дні повномасштабного вторгнення. Серед іншого, фонд активно бере участь у проєктах з евакуації поранених військових.

Утім згодом позиція Кіта Келлога стала більш песимістичною. У квітні 2024 року у співаторстві з колишнім аналітиком ЦРУ Фредом Фляйцем опублікував у журналі Foreign Affairs статтю із заголовком«America First, Russia, & Ukraine», у якій виклав своє бачення плану мирних переговорів із Росією.

Стаття велика, з численними посиланнями, але я рекомендую її прочитати. У ній детально аналізуються причини виникнення цього плану, розвиток війни в Україні на різних її етапах і, власне, невеликий розділ із самим планом переговорів.

На думку авторів, повномасштабне вторгнення стало наслідком нерішучості та недостатньої реакції міжнародної спільноти на попередні агресивні дії Росії, що створило у Москви відчуття безкарності.

Кіт Келлог і його колега вважають, що вторгнення можна було уникнути, якби США «підтримували мир із Путіним, а не провокували його агресивними глобалістськими кампаніями за права людини і демократію або спробами сприяти членству України в НАТО». Вони стверджують, що Сполученим Штатам слід було утриматися навіть від натяків на підтримку можливого членства України в НАТО та запропонувати Путіну угоду, яка передбачає відтермінування вступу України до Альянсу на десятиліття.

Наприкінці статті дуже стисло викладено основну рамку мирних переговорів між Україною та Росією. Автори стверджують, що війна в Україні затягується без перспектив швидкого вирішення. Незважаючи на значну західну допомогу, досягти вирішальних успіхів на фронті поки не вдалося, що викликає питання про доцільність продовження стратегії «озброювати стільки, скільки потрібно».

Кіт Келлог і його колега пропонують офіційно затвердити політику США, спрямовану на завершення війни шляхом припинення вогню та переговорів, суть яких можна звести до кількох пунктів:

1. Продовження військової підтримки України. США повинні продовжувати озброювати Україну та зміцнювати її оборону, щоб гарантувати, що Росія не зможе здійснити нові напади після припинення вогню або підписання мирної угоди.

2. Зобов’язання України брати участь у переговорах. В обмін на допомогу США мають вимагати від України участі у мирних переговорах із Росією, забезпечивши можливість вести переговори з позиції сили та чітко позначивши для Росії наслідки за порушення умов миру.

3. Відтермінування членства України в НАТО. Щоб переконати Путіна приєднатися до переговорів, лідери НАТО повинні запропонувати відкласти вступ України до Альянсу на тривалий період. Це буде частиною всеосяжної та контрольованої мирної угоди, яка гарантуватиме безпеку України.

УОЛТЦ: Перейдемо до питання розподілу навантаження, адже це питання, яке я часто чую від моїх виборців і яке потрібно розглянути з точки зору політики. Сполучені Штати надали 30 мільярдів доларів допомоги у сфері безпеки; наступною йде Німеччина з 3,5 мільярдами — десята частина того, що ми надали. Велика Британія надала менше 3 мільярдів, а Франція — менше мільярда. Навіть Естонія надала в три рази більше як відсоток ВВП, ніж Франція.

У сумі, навіть при тому, що економіки ЄС і Сполучених Штатів приблизно однакові, європейці надали менше половини від того, що надали ми. Це справедливий або ефективний розподіл навантаження?

КОЛЛ: Очевидно, ми працюємо з нашими союзниками та партнерами по всьому світу, і міністр оборони вже провів дев'ять зустрічей контактної групи по обороні України, які проходять щомісяця для координації зусиль.

УОЛТЦ: Я говорю про великі економіки. Німеччина зокрема — що ми зробили, щоб залучити Німеччину, Францію, Італію та ці великі економіки, які знаходяться в самому серці НАТО і Європи, до більшої участі?

КОЛЛ: Міністерство оборони працювало разом із Білим домом і Державним департаментом над дипломатією з цього питання з самого початку. Міністр оборони проводить щомісячні зустрічі, які почалися на авіабазі Рамштайн у Німеччині. Німці на сьогоднішній день надали 3,58 мільярда доларів, Велика Британія — 2,85 мільярда.

УОЛТЦ: Я припускаю, що в майбутньому, так само як під час війни в Перській затоці, де ми мали ефективні дипломатичні зусилля для покриття витрат, ми повинні зробити набагато більше, щоб інші країни взяли на себе більше зобов'язань.

Я залишаю посаду голови Агентства відновлення. Рішення прийняв самостійно через системні перешкоджання, які не дають подальшої можливості ефективно виконувати свої повноваження.

Починаючи з листопада минулого року, команда Агентства почала стикатися з постійною протидією, спротивом та створенням штучних перешкод.

ПЕРШЕ. Нам повністю скасували бюджет на проекти з відновлення та утримання доріг. Я усвідомлюю обмеженість ресурсів та важливість військових витрат. Але скасування коштів на утримання інфраструктури неминуче позначиться в першу чергу на стані доріг оборонного значення і, як наслідок, на всій військовій логістиці. Якщо це не зміниться, наступного сезону нас чекає ускладнення військової логістики та експорту продукції.

ДРУГЕ. Нас почали «кошмарити» бюрократією, коли документи на оплату захисних споруд, фортифікацій або відновлення погоджувалися в Уряді місяцями, поверталися по шість-вісім разів з безглуздими зауваженнями, затримувалися по декілька місяців, а деякі не погоджені й досі. Прямо зараз Уряд вже третій місяць не погоджує виплату майже 150 млн євро, які були запозичені державою у ЄІБ для критично важливих проектів, у тому числі, водогону та захисту енергетики. Все це має наслідки, про які я неодноразово офіційно повідомляв. Невчасна оплата роботи підрядників підриває довіру до держави; затримка з фінансуванням - сповільнює, а у деяких напрямках - повністю зупинило будівельні роботи, а це – втрата довіри і ринку, і місцевої влади, і громадян. Але головне, що усе це негативно впливає на обороноздатність країни, логістику вантажів, захист критичної інфраструктури та експорт наших товарів. Зрозуміло, що такі дії рано чи пізно мають спричинити критику нашої команди і невдоволення міжнародних партнерів.

ТРЕТЄ. На додаток до цього з початку року Агентству суттєво обрізали заробітну плату - левовій частині працівників було зрізано до 68% зарплати. Уряд зробив це всупереч будь-якій логіці та здоровому глузду. І ні, у нас не було космічних зарплат - старший спеціаліст Агентства отримував трохи більше 30 тисяч гривень, а зараз - 14. Внаслідок цього з початку року ми вже втратили 25% нашого колективу, про що я неодноразово писав листи Прем’єр-міністру України, СБУ, НАЗК та Міністерству фінансів, і про що неодноразово говорилося послами G7 на зустрічах з головою Уряду. Вважаю, що це було зроблено умисно, щоб в Агентстві, яке певною мірою стало взірцем побудови процесів з “0”, просто не залишилося фахових і вмотивованих людей, а саме Агентство визнали неефективним та непотрібним. 

Попри всі ці перепони, за весь час великої війни ми не провалили і не зупинили жодного проекту, жодного військового вантажу, жодного евакуаційного маршруту. На сьогодні Агентство одночасно координує роботу 353 (!) будівельних майданчиків з відновлення по всій країні. Це - найскладніша робота в моєму житті.

За рік нам вдалося реалізувати велику кількість проектів. Після деокупації постраждалих регіонів ми відновили майже 1,3 тис. км автошляхів та рух 330 мостами. 29 найбільших пунктів пропуску на західному кордоні ми відремонтували та розпочали проектні роботи з реконструкції та будівництва двох нових пунктів. Після підриву російськими військами греблі Каховської ГЕС у надстислі терміни ми збудували 155 км магістрального водогону у Дніпропетровській області, який забезпечить питною водою 1,5 млн людей.

Одним із найбільших проектів Агентства є спорудження захисних конструкцій від дронів та ракет на 22 розподільчих підстанціях НЕК «Укренерго» та захист 103 обʼєктів енергетики від осколкових уражень, яке було нам доручено рішенням Ставки Верховного головнокомандувача. Усі роботи щодо захисту від дронів та осколків виконані. І саме завдяки цьому після останніх обстрілів енергетикам вдалося у найкоротші терміни відновити постачання електроенергії у Харківській, Одеській та Миколаївській областях.

Це робилося без зайвого піару, перерізання стрічок і фотосесій. Це була наша робота, а не подвиг.

З самого дитинства я хотів брати відповідальність. Приймати рішення, приносити користь іншим. Тому державна служба (попри весь цей політичний сюр) - це у якійсь мірі мій свідомий вибір.

Утім. Найкращі часи мого життя - це майже півтора десятка років у журналістиці.

І хоча вже майже десять років, як я відійшов від професії, я впевнений, що нас усіх врятують не чиновники, не дипломати, не бізнес, а вільні медіа.

Журналістика, можливо, єдина професія, де віра і цінності важливіші за результат.

Дякую і вітаю усіх колег по цеху з професійним святом.