Чисто з наукового інтересу були б цікаво подивитися, чи (і як) вплине зникнення ефірного телебачення на настрої жителів Харкова в коротко- та довгостроковій перспективі. По факту ж москалі створили умови для експериментального підтвердження чи спростування тези про телевізійну залежність.

Неважко помітити, що ставлення українців до Вікторії Спартц залежить виключно від їх ерудованості. Цей феномен уже було розібрано в розділі про єрархію осміяння. Ваша реакція на одну і ту ж подію завжди буде різною у залежності від того, що ви знаєте про обставини цієї події. Як правильно писав Шеклі, для того, щоб правильно задати питання, треба знати більшу частину відповіді.

Замість кидатися по-мавпячі багнюкою у ту Спартц, краще б поцікавилися її мотивами. Може, вона вважає, що Україні треба надавати залізо, а не гроші, які розграбують (і ймовірно ще у США). Може, вона хоче більше контролю. Може вона вважає, що ще трохи бардаку на південному кордоні – і українцям уже просто нікому буде більше допомагати. А може, пам’ятає, що Байден і так заникав 4 млрд доларів тільки по програмі ПДА, і йому ніщо не завадить заникати ще 8 млрд виданих по новому білю.

Не кажу навіть про те, що думка окремої Спартс сьогодні може стати мейнстрімом завтра. По суті ж вона артикулює всі ті загрози, які можуть стати на шляху між Україною та допомогою США. Ну а для того, щоб припустити, що Єрмак, ймовірно, корумпований, зовсім не треба бути на зарплаті в ФСБ.

Facebook

Log in or sign up to view

See posts, photos and more on Facebook.

Пишуть у Севастополі горить катамаран "Комуна" 1915-го року побудови. Вандалізм чистої води — це єдине в світі судно, яке брало участь в 3-х світових війнах.

Гадаю, до новини був би доречним такий заголовок: "Досьогодні ще жодної подібної цілі не було вражено ракетами Shtorm Shadow"

УПД: В 2022 году «Коммуна» обследовала место гибели крейсера «Москва»

Telegram

NEXTA Live

В сети появилось видео с, как утверждается, горящим в результате атаки судном в оккупированном Севастополе Ждём официального подтверждения информации. @nexta\_live

Якщо дивитися в корінь, вину за те, що сталося десять років тому несуть "противсіхи" 2010-го року, чиє чистоплюйство і привело Януковича до влади.

Критичне невміння мислити на крок уперед — це одна із складових відмирання українського футуризму. Можна, звичайно, зауважить, що схожі тенденції притаманні і усім провідним державам, однак це дуже слабке виправдання.

По факту, на польському кейсі можна вивчати механізм дії когнітивних дисонансів: ряд співвітчизників, яким легше вигадувати віртуальний світ, аніж жити в об’єктивній реальності, вдарилися в боротьбу з «расчєловєчіванієм», самим безглуздим чином виправдовуючи піратські атаки на українські потяги та авто, наприклад:

◽️«поляки протестують не проти України, а проти транснаціональних корпорацій» — хоча гасла «Путін, прийди» і «Геть НАТО» явно спрямовані не проти корпорацій

◽️«протестує лише якась маргінальна частина польського суспільства» - начебто це не польське суспільство привело «Лівицю» і Туска до влади, а протест не набув загальнонаціонального характеру. Тим більше його відкрито підтримують польські політики і лідери думок.

◽️«правоохоронці вже затримали одного тракториста» - насправді ж, як видно з багатьох відео, правоохоронці миттєво зникають з місць піратських атак, що не можна трактувати інакше, ніж зацікавленістю нового польського уряду в антиукраїнських акціях.

Іще одне цікаве явище відходу від реальності – це міф про «хороших поляків», дуже подібний до такого самого міфу про «хорошого Навального», яких візуально під час протестів не видно, але це вони, мовляв, зачаїлися, аби Належного Часу сказати своє тверде й рішуче слово.

Так от, коли Марк Твен описував «Комітет доброчинних громадян з помилування індіанця Джо», то це точно не було літературним вимислом, наразі ми таких «комітетів» бачимо десятки посеред нас.

Нинішня ситуація з Навальним була описана Салтиковим-Щедріним в розділі "Мартиролог глуповського лібералізму" в "Історії певного міста". Ось, власне, уривок:
Таков был первый дебют глуповского либерализма. Несмотря, однако ж, на неудачу, "дурные страсти" не умерли, а образовали традицию, которая переходила преемственно из поколения в поколение и при всех последующих градоначальниках. К сожалению, летописцы не предвидели страшного распространения этого зла в будущем, а потому, не обращая должного внимания на происходившие перед ними факты, заносили их в свои тетрадки с прискорбною краткостью. Так, например, при Негодяеве упоминается о некоем дворянском сыне Ивашке Фарафонтьеве, который был посажен на цепь за то, что говорит хульные слова, а слова те в том состояли, что "всем-де людям в еде равная потреба настоит, и кто-де ест много, пускай делится с тем, кто ест мало". "И сидя на цепи, Ивашка умре", - прибавляет летописец. Другой пример случился при Микаладзе, который хотя был сам либерал, но, по страстности своей натуры, а также по новости дела, не всегда мог воздерживаться от заушений. Во время его управления городом тридцать три философа были рассеяны по лицу земли за то, что "нелепым обычаем говорили: трудящийся да яст; нетрудящийся же да вкусит от плодов безделья своего". Третий пример был при Беневоленском, когда был "подвергнут расспросным речам" дворянский сын Алешка Беспятов, за то, что к укору градоначальнику, любившему заниматься законодательством, утверждал: "худы те законы, кои писать надо, а те законы исправны, кои и без письма в естестве у каждого человека нерукотворно написаны". И он тоже "от расспросных речей да с испугу и с боли умре". После Беспятова либеральный мартиролог временно прекратился.

Прес-конференція Зеленського ще раз навела на роздуми, чому він такий розкутий на сцені, при цьому такий розгублений та недорікуватий на публічних заходах. По факту ж тут так само достатньо вивчити якісь принаймні головні месиджі, аби артикулювати їх із підметом та присудком – це ж не важче за те, що він вимовляв у своїх шоу. А на публічному заході складається враження, що він починаючи речення, не може довести його до кінця.

До речі, точно такий же і Данилко, який в особі Вєрки Сердючки здатен на феєричне шоу імпровізацій, але коли йому треба давати інтерв’ю не як Сердючці, а як Данилкові він виглядає відверто розгублено. У обох сценічні образи виглядають більш життєвими за самих артистів. Це не в обіду Зеленському, може я й сам трохи того…

Творчі уми Ойкумени задумались над тим, як зняти щось таке достойне, аби перебити москальське «Слово пацана», тим більше, що на це очевидячки можна буде вибити державне фінансування. Я маю для них кнов-гав, що найбільш ефективним було б узяти наш національний сором серіал «Свати» і дозняти його другу частину штибу «Свати на фронті» з тими ж самими персонажами (хтось один з них має виявитися колаборантом). До речі, й москалі будуть повними довбнями, якщо не дознімуть ще пару серій штибу «Пацаньі в СВО», бо той серіал якось вибився їхніх з цензурних рамок і треба було б його якось замазати пропагандистською складовою. Бо коли пацани стають крутіше за кадетів, Росію майже стовідсотково чекають попереду самі лише негаразди.

Українці послідовно слідують Еклезіясту в тому, що «з великої мудрості постає й велика скорбота, і той, хто множить знання, примножує гризоти», через що голосують за тих кандидатів в президенти, про яких нічогісінько не знають. Величезним електоральним плюсом Зеленського свого часу виявилось те, що ніхто не знав, чого від нього очікувати на посаді (=кожен думав, що побачить у ньому однодумця), хоч і пам’ятав його прізвище із фільму про Голобородька. Цікаво, що зараз таким самим «котом у мішку» є Залужний, про якого ми знаємо лише із фоток та мемчиків – і саме це незнання його планів є джерелом його неймовірно великого рейтингу порівняно із тими потенційними кандидатами в президенти, які, навпаки, намагаються донести до загалу свою думку з самого дурного питання, наприклад, художньої цінності скульптури «Впевнена». Мені можуть зауважити, що Залужний друкується іноді в зарубіжних часописах, але ці публікації суто на військову тематику і з них важко судити, чого прагнув би генерал у політиці. Здається, вже сам факт наявності про кандидата в президенти бодай якоїсь конкретики вже є для українського виборця дискредитаційним фактором.

Розширив свою боротьбу із журналістськими прикметниками, як формою індоктринації: зараз, якщо в тексті зустрічаю слово "трампіст" чи "ультраправий", а тим більше "конспірологічний", просто перестаю далі читать, відкладаючи текст, як завідомо маніпулятивний. Це, зокрема, стосується і американського Джонсона на посаді голови Палати представників. І, знаєте, світ після цього починає виглядати не таким уже й безнадійним