08.01.25

на кожнім гектарі мого селища по приватному сектору
заводяться лаєм собаки
вони про писане знати не знають
тому і лають
щоночі
від кóгось когóсь захищаючи

кілька парубків,
по голосу чути, не надто похилих
ніби повзуть по темряві вулиці
жодного ліхтаря
вікна щільно завішені

я проводжаю димним поглядом багаторічні стовбури
проводжаю в останній гул сирени на станціях
мене проводжає плюс три на термометрі
перша декада січня
зима

сподіваюсь в карпатах сніжно
сподіваюсь там на вулицях світло
хоча для кого світло у горах
якщо навіть у харківський області
кулька парубків повзуть по вулиці
у повній темряві
ніби народжені
щоб прожити цю ніч
під моїм вікном
під гул сирен і скавчання собак

перегукуються
б’ються вихорем по шибкам
по обличчям і голодним пащам
я проводжаю парубків розуміючим поглядом
лишень вони його не побачать
у разюче теплій темряві

вони продовжують діяти
сподіваючись що ніхто не помітить невиразні рухи повзучих брущаткою
голоси м’яко видали присутність на вулиці
не гучніше собак
але достатньо аби бути почутими
хоч якою темрявою не накрилися вулиці
ми навчені чути

вгамуйтесь, пащі чотирилапі
вгамуйтеся, парубки, я вас проводжу
подалі від мого вікна
послухайте, як ви вже тут,
про далекі карпати
певно там сніг
певно там світло
і, певно, так само зима

26.11

присвята: загиблим

місця прильотів прибираються
прибираються життя забуті на каменях
чи вони впевнені, що загиблих було лише двоє?
так, бо місця прильотів прибираються
до чиста
шліфуються дороги і ставляться загорожі

як вони знають: «ні людиною більше, ні людиною менше»?
бо вже нема чого прибирати
якщо не копати глибше фундаменту - нічого не знайдеться
двоє
саме на цьому місці

а скільки на фронті?
дізнаємося, коли будемо прибирати
коли будемо приходити на могили героїв
коли будемо в день перемоги мовчати
за кожного й кожну
коли не матимемо загорож на місцях прильотів
коли не буде так голосно «пусто» на твоїй вулиці
бо знову немає ні каменю ні тіла
прибрано
до чиста

16.10.24

все починається з "я"
і завершується безглуздою дією
що б не зробили -
доведеться покаятись

чорна хмара так стрімко
з'їдає усі наші плани і задуми
навіть краплі на светрі достатньо
перенесена зустріч із богом

я зроблю усе аби він мене сьогодні не стрів
аби не згадав про мої учорашні гуляння
аби не сказав що мати була права
бо вона запевняла що я матиму все і нічого
що я матиму славу
треба вірити в бога
треба мити руки
мати надію
мати сміливість

аби стала моя надія
не треба зусилля
я і так все скажу
все що вкладете
лише дайте мені трохи поїсти
я ходитиму по вашим церквам
носитиму жертви
пасочки і дитячі принади
аби тільки зайняти себе
аби тільки було чим пишатися
й про що говорити

так багато пожертв
але жодного сенсу
я тримаюсь за мати
я тримаюсь за бога
у кожному прояві
бо мені неважливо
поки є про що думати
і є що поїсти

а нашо рима…

будинку кіно

я дуже сумую за часами коли могла на рандомі сказати своїм друзям поруч шо в мене народжується вірш і шоб вони мене не відволікали ааххаха
the commitment she had))

ну це тіки сьодні якось добре відчулося :)
я за вірш взялася просто тому шо прийшла якась думка і був ресурс і самотність (!) на те шоб її розвинути

насправді час наодинці жесть як добре відчувається. бувають вечори коли ти розвантажуєшся просто від знаходження з собою. фоново нічого не відволікає.