16.10.24

все починається з "я"
і завершується безглуздою дією
що б не зробили -
доведеться покаятись

чорна хмара так стрімко
з'їдає усі наші плани і задуми
навіть краплі на светрі достатньо
перенесена зустріч із богом

я зроблю усе аби він мене сьогодні не стрів
аби не згадав про мої учорашні гуляння
аби не сказав що мати була права
бо вона запевняла що я матиму все і нічого
що я матиму славу
треба вірити в бога
треба мити руки
мати надію
мати сміливість

аби стала моя надія
не треба зусилля
я і так все скажу
все що вкладете
лише дайте мені трохи поїсти
я ходитиму по вашим церквам
носитиму жертви
пасочки і дитячі принади
аби тільки зайняти себе
аби тільки було чим пишатися
й про що говорити

так багато пожертв
але жодного сенсу
я тримаюсь за мати
я тримаюсь за бога
у кожному прояві
бо мені неважливо
поки є про що думати
і є що поїсти

а нашо рима…

будинку кіно

я дуже сумую за часами коли могла на рандомі сказати своїм друзям поруч шо в мене народжується вірш і шоб вони мене не відволікали ааххаха
the commitment she had))

ну це тіки сьодні якось добре відчулося :)
я за вірш взялася просто тому шо прийшла якась думка і був ресурс і самотність (!) на те шоб її розвинути

насправді час наодинці жесть як добре відчувається. бувають вечори коли ти розвантажуєшся просто від знаходження з собою. фоново нічого не відволікає.

вперше за дуже багато днів анжеліка вирішила поїхати гуляти після роботи, а не зустрітися на театральній і разом дістатися дому. тому цей вірш для неї. мені не було з ким поговорити.

17.07.2024

про що говорити
якщо нарешті увімкнули світло
і всі об’єкти стабілізовані

якщо спека спала
і вода мовчки падає
на помірно засмагле обличчя

про що говорити коли війна скінчилася
абрикоси знову заквітли
а в азовському морі уроженці харкова

про що говорити
коли всіх чоловіків вже засуджено
політичний світ обговорено
і етап адаптації пройдено

кому сказати що вже втретє доїхала
від сирця до червоного хутора
без їжі й компанії

про шістьох жінок у вагоні
усі різної тілобудови і суспільного значення

кому сказати, що втома забирає звуки і можливість чітко бачити
що люди іноді надто жорстокі
що я ніколи не знала ким була і ким виросла

кому сказати що сьогодні легше ніж вчора
і я знову збираю в нотатках усі прояви всесвіту
знову вірю в ангельські числа
у пошуках істини

кому сказати що знову нашкодили
хоча я добре знала що так імовірно трапиться

хто повірить що нічого не мало значення
і люди падали тому що могли
а не тому що інші штовхаються

хто повірить що я не маю уявлення куди рухатись
до сирця чи червоного хутора
що я більше не бачу різниці
між правим і лівим берегом

вчора дощ накрапував
давай поговоримо

колись я напишу величезний вірш про літнє сонце

це прям дуже цікаво. я відкриваю шлях подачі себе через поезію. те, чого я не думала, що зможу досягти.