Томас Огден. Приснити аналітичну сесію: клінічне есе (2017; переклад мій):

Сновидіння, як і випадки саморозуміння, досягнуті під час аналітичної сесії, не можуть "розв’язати [емоційні] проблеми" (Фройд 1900) одразу. Навпаки, сновидіння сприяє розв’язанню емоційних проблем потроху, ніколи не досягаючи кінцевої точки ("рішення"). Якщо людина не змінюється, навіть у найскромніший спосіб, під впливом досвіду сновидіння, я б розглядав це "сновидіння" як сон, який не є сном; скоріше, це несвідома подія, відлита у формі візуальних образів, яка не виконує ніякої несвідомої психологічної роботи та не призводить до психічного зростання.

До снів, які не є сновидіннями, належать "сновидіння", з якими пацієнт або аналітик не можуть встановити жодних асоціацій, галюцинації уві сні та посттравматичні кошмари, які повторюються ніч за ніччю без будь-яких змін.

Психічне здоров'я, на мою думку, є відображенням того, наскільки людина здатна по-справжньому залучитись до сновидіння свого прожитого досвіду. Здатність "повністю" снити свій досвід не тільки неможлива, але й небажана, оскільки тоді людина стає нелюдською: у неї не залишається психічних проблем, над якими можна було б працювати.

#цитата

Томас Огден. Приснити аналітичну сесію: клінічне есе (2017; переклад мій):

У традиції Біона я думаю про сновидіння як про синонім несвідомого мислення.

Несвідоме мислення (dream thinking [Ogden 2010]) є найбагатшою формою нашого мислення. Воно триває безперервно і під час неспання, і під час сну, подібно до того, як зірки продовжують випромінювати світло, навіть коли це світло стає невидимим через відблиски сонця. Сновидне мислення — це форма мислення, в якій досвід розглядається з кількох вертексів одночасно: наприклад, з вертекса первинного та вторинного процесів мислення; з перспективи зрілого символоутворення та символічного урівнювання; з погляду параноїдно-шизоїдного та депресивного та аутистично-суміжного (Ogden 1989) способів генерування досвіду; з огляду на доросле конструювання життєвих подій та дитяче конструювання життєвих подій; з перспективи діахронічного (послідовного) та синхронічного (аісторичного) відчуття часу; з вертексу лінійного причинно-наслідкового мислення та нелінійного мислення — і це лише деякі з них.

Я розглядаю сновидіння (несвідоме мислення) як терапевтичне за своєю суттю; воно становить ядро того, що Біон (1962) називає "психоаналітичною функцією особистості". Він пише: "Без сновидінь ви не маєте засобів для обмірковування своїх емоційних проблем". Фройд погоджується: "По суті, сновидіння [dreams] є нічим іншим, як особливою формою мислення, що стала можливою завдяки умовам стану сну [sleep].... Сновидіння стосуються спроб розв'язання проблеми, з якими стикається наше психічне життя" (1900).

#цитата #переклад

Сновидения — королевская дорога к бессознательному. В таком виде можно услышать эту фразу чаще всего. Интересно, что она означает, какой прямой доступ к бессознательному имеет в виду, и как звучит в оригинале.

На немецком находим: Die Traumdeutung aber ist die Via regia zur Kenntnis des Unbewußten im Seelenleben.
Дословно это переводится как "толкование снов, однако, — это via regia к познанию бессознательного в душевной жизни". Получается, важное слово, которое было упущено при упрощении или адаптации предложения — познание, знание, понимание. Обращение к снам как к способу понимать бессознательное.

В английской книжке написали: At any rate, the interpretation of dreams is the via regia to a knowledge of the unconscious element in our psychic life. То есть, дополнительно сохранили отсылку к латинскому via regia. А в русской версии переводят и это: Толкование же сновидений есть Царская дорога к познанию бессознательного в душевной жизни. Книги на украинском у меня нет, но там будет нечто похожее. Во всех вариантах переводчики не убирали детали, видимо это произошло позже, в попытке сделать изречение лаконичнее.

Тогда как в оригинале подчёркивается, что мы не можем "достигнуть" или прийти к бессознательному напрямую, нам доступны только его искажённые манифестации, поддающиеся интерпретации (сны, оговорки, симптомы, знаки и т.п.).

В свою очередь, Via Regia (или "Царская дорога") может отсылать к древнему торговому маршртуту, который соединял Египет, Месопотамию и Персию. Здесь передвигались караваны с товарами, в том числе с золотом, пряностями, текстилем и металлами. Маршрут способствовал интеграции знаний и технологий между разными поселениями, благодаря нему происходил обмен идеями, религиозными и культурными обычаями. Путь упоминается в Библии в связи с Моисеем. В более поздний исторический период Королевским путём также назвали самое длинное сухопутное сообщение между Восточной и Западной Европой. А как крылатое выражение это обозначает наиболее лёгкий и разумный способ чего-то добиться.

#заметки #психоанализ

#переклад #стаття #психоаналіз

Основываясь на этом (наверное) Джузеппе Чивитарезе размышляет о том, что могут означать сновидения анализанта о самом процессе анализа. Если представить, что мы «базово» уже находимся в некотором переходном пространстве, будь то какое-то онейрическое поле, или пьеса, выходит, что сновидение про анализ — это сон во сне, или пьеса внутри другой пьесы. Вспомним фильм «Начало» (Inception, 2010) с его бесконечными погружениями на более глубокий уровень выдумки, или такие сны, внутри которых нам что-то приснилось, и хочется рассказать об этом другому человеку (хотя мы всё ещё спим).

Чивитарезе утверждает, что в театральном искусстве этот приём могут использовать для того, чтобы предать «внешней» сцене большей реалистичности, тогда как во «внутренней» постановке, которая становится подчёркнуто «ненастоящей», фантазийной, разыгрывается что-то очень важное, что содержит более непосредственное послание зрителю. (В фильме «Начало» самый глубокий сон персонажа о том, что он невероятно сильно скучает по своим детям и жене).

Также Чивитарезе приводит свою клиническую зарисовку, и описывает исторические взгляды на этот вопрос (одно время сны про аналитика считались плохим знаком и отречением от переноса в пользу «реальных» отношений, но потом возникли новые мнения).

#заметка #психоанализ

Занадто оголене життя Франца Кафки Співвідношення автора (його біографічних даних) і тексту — завжди спірна/підозріла тема. Однак з Кафкою виникає певна особливість. Моріс Бланшо вимовив про це такі слова: «занадто оголене життя». Йому йшлося про те, що ми…

IARPP (International Association for Relational Psychoanalysis and Psychotherapy) розпочала дискусію на тему "Чому війна?", використовуючи як трамплін однойменну статтю Фройда (1933). Тут перші повідомлення від учасників. (Про Україну, на жаль, не дуже багато)

*Найважливіше розуміння, яке дав нам психоаналіз, полягає в тому, що хоча історії, які ми розповідаємо собі про те, чому ми повинні робити те, що ми робимо, говорять мовою розуму, ці причини неглибокі. Ми можемо бути об'єктами військових машин 21-го століття, які працюють на користь нафто-грошової індустрії, геополітики домінування, але те, що змушує нас прагнути вбивати і вмирати, — це міфотворчість — ідеології, керовані примітивними, несвідомими силами і стародавніми історіями.

Я хотів би, щоб ми думали на межі між реальним і несвідомим — ідеологічно-міфічним — а отже, примітивним, упередженим, екстатичним, кошмарним (або, іншими словами, проективним і трансцендентним). Це поле битви, де ми всі божеволіємо і гинемо.*

#переклад

Telegraph

IARPP-Колоквіум "Чому війна", 2024

Тарас Левін (Україна) Ніколи ще сприйняття часу не змінювалося так сильно, як того зимового ранку, коли ударна хвиля від першого ракетного удару цієї війни розбила мій сон, і його уламки посипалися на підлогу серед осколків розбитого віконного скла. Час,…

Психоаналітика, який любить свою справу, у післямові "До питання дилетантського аналізу" Фройд називає парадоксальним словосполученням "світський священик". Психоаналітик - той, хто любить психоаналіз і, не перетворюючи його на релігійний культ, є його священиком.

Психиатрическая Клиника для сломленных духом Мягких Игрушек

В 2014 году на Международной книжной ярмарке в Лейпциге была представлена необычная серия игрушек. Вступительный мультик рассказывает о бездуховном мире с его жителями (игрушками), которые не могут за себя постоять, когда общество потребления (дети), спятив от одиночества, над ними издеваются. Единственным выходом для бедных замученных игрушек становится сумасшествие. Они проходят лечение в клинике. Но вдруг их аналитик, др. Киндерман, уезжает по делам. Зрителю предлагают поухаживать за пациентами вместо доктора.

Такие игрушки могут вручать пациентам в психиатрических отделениях с просьбой поиграть в лечение и позаботиться о "больном". Автор утверждает, что так человеку (ребёнку или взрослому) легче принимать собственное лечение и рассказывать о некоторых вещах.

Каждая игрушка имеет свою историю болезни. Аутичный бегемотик ни с кем не разговаривает, и не может оторваться от пазла; у змеи амбивалентное отношение к своему телу; черепашка в депрессии от вынужденной спешки; у крокодила симптомомы параноидного психоза, а ворон страдает от нарциссизма.

Описание овечки, которая иногда становится волком: "Существенным симптомом является изменчивое поведение пациентки, колеблющееся между двумя экстремальными проявлениями: с одной стороны, она ведет себя как альфа-животное волчьей стаи, в следующее мгновение оказываясь в мире чувств жертвенного ягненка. Эти колебания между властью и бессилием истощают пациентку, а целостное восприятие плюшевого зверька представляется невозможным".

Что думаете?

#заметки

В одной из лекций Нины Савченковой (цикл о Бионе) она упоминает английского археолога Ч.Л. Вулли, и его работу по исследованию царского некрополя в шумерском городе Ур. В книге, посвящённой этим раскопкам, Вулли мимоходом сообщает, что для некрополя (комплекс…