Так виглядає ціна нашої Свободи...??
Кожного дня тут ховають українських Героїв, які ціною власного життя забезпечують усім нам можливість мирного існування.

Вічна пам'ять полеглим захисникам України!

Щоб знайти і не втратити мир у душі, треба про все приносити Богові подяку, особливо згадуючи великі Його милості і благодіяння. Дяка Богові – це свого роду світло смиренної душі, яке запалюється в ній милістю Божою. Це світло розсіює пристрасті та затьмарення, не дає темряві поглинути мир, що перебуває в душі.

Нехай сьогоднішній день не викликає у нас триумфальності, але лише скорботу за всіма тими, чиї життя були перемелені в жорнах війни, про тих, хто душу свою поклав за ближніх.

Бажаю усім нам, скорішої перемоги і мирного неба над головами, тихого духу всередині, дбайливості і поваги до життя і свободи.

1941-1945
Ніколи більше...

Кожний день Страсного тижня присвячений спогаду різних євангельських подій. В ніч на вівторок Христос також провів у Віфанії і вранці знову прийшов до Єрусалимського храму. Там він говорив із книжниками та фарисеями. Фарисеї наполягали на виконанні не лише «писаного» закону, який був даний Господом Мойсеєві, а й «усного» – тобто численних традицій та правил. При цьому фарисеї надмірну увагу приділяли зовнішній правильності виконання обрядів. Під час розмови з Христом вони намагалися ставити йому спочатку хитрі питання, щоб упіймати на логічних нестиковках, незнанні законів та заповідей. Але в цій полеміці фарисеї були осоромлені.

Своїм учням Господь відкрив, що його чекають Хресні страждання. З ними Христос говорив про кінець світу і Страшний Суд. Він розповів кілька притч, з яких особливо виділяють притчу про десять дів.

П'ять розумних і п'ять нерозумних дів чекали нареченого. Мудрі приготували світильники з оливою, інші ж не подбали про це. І коли несподівано опівночі прийшов наречений, п'яти нерозумним дівам не було з чим вийти зустріти його. Наречений тут - образ Христа, а діви - християнські душі. Христос говорить про необхідність духовного пильнування, щогодинної готовності до зустрічі з Господом. Його прихід обіцяний наприкінці часів. Але для віруючого насамперед він буде у годину смерті, про яку ніхто не знає. Єлей у світильниках - це цнотливість, милостиня, добрі справи, виконання заповідей. У притчі підкреслюється - однієї віри мало. Адже і мудрі, і нерозумні діви чекали і не сумнівалися у приході нареченого. Але одні готувалися до цього, інші жили безтурботно.

Дні перед Великоднем – це такий тихий час, в якому є твоя власна скорбота та вмирання, очікування та відродження. Ти ніби долучений до Великого Замислу. Чи не роз'єднаний, а допущений. І все це настільки вище за всі існуючі слова, настільки гостріше і глибше – далеко за тими межами, де потрібні слова.

Де Журба та Любов злилися воєдино. Де в сьогоднішньому дні живе Вічність.

День пам'яті жертв радіаційних аварій та катастроф щорічно відзначається 26 квітня на згадку про події 26 квітня 1986 року на Чорнобильській атомній електростанції.

26 квітня 1986 року сталася аварія на Чорнобильській атомній електростанції (ЧАЕС) – найбільша техногенна катастрофа XX століття за масштабами збитків та наслідків. На сьогоднішній день Чорнобильська катастрофа є найбільшою в історії атомної енергетики: вона стала наймасштабнішою як за кількістю задіяних у ній ліквідаторів, так і наймасштабнішою за кількістю людей, які змушені залишити свої будинки.

Трагедія сталася в ніч проти 26 квітня 1986 року внаслідок вибуху на четвертому енергоблоці станції, на правому березі річки Прип'ять, за кілька кілометрів від міст Чорнобиль та Прип'ять Київської області.

Внаслідок вибуху в атмосферу з зруйнованого реактора потрапили великі обсяги продуктів поділу ядерного палива, які потім рознеслися на величезні території, насамперед торкнувшись України, Білорусі та росії. Найсильнішого радіаційного забруднення зазнала 30-кілометрова зона поряд із ЧАЕС.

На ліквідацію наслідків аварії було кинуто величезні сили з усього Радянського Союзу. Відразу після катастрофи загинула 31 людина, надалі від отриманої радіації померло ще від 60 до 80 осіб.

Понад 600 тисяч людей, які брали участь у ліквідації наслідків аварії, також одержали дози радіації різного ступеня.

Загалом на радіоактивне опромінення зазнали майже 8,4 мільйона жителів України та сусідніх країн, з них було переселено майже 404 тисячі осіб. Повністю було переселено місто Прип'ять.

Через високий радіоактивний фон спочатку роботу станції було припинено. Повністю ЧАЕС перестала виробляти електроенергію 15 грудня 2000 року, коли назавжди зупинено третій енергоблок.

У грудні 2003 року Генасамблея ООН підтримала рішення Ради глав держав СНД про проголошення 26 квітня Міжнародного дня пам'яті жертв радіаційних аварій і катастроф.

За традицією в Україні проходять численні пам'ятні акції, а також богослужіння на згадку про загиблих і померлих від радіації ліквідаторів.

Вічна пам'ять!

Коли тебе запитають, як ти живеш, як справи, а ти перехрестись і скажи: "За все слава Богу, що Господь дав, те й прийму".

Не забувай ніколи, навіть у найтемніші дні твого життя, дякувати Богові за все, Він чекає цього і пошле тобі нові блага і дари.

Людина з вдячним серцем ніколи ні чого не потребує.

ЯК СПАСТИСЯ?

Найголовніший спосіб витерпіти всі ці часи і жити сьогоднішнім життям – це покірливе терпіння скорбот. Це необхідна нам чеснота. Тепер нам навіть не треба чинити жодних подвигів. Святі отці попереджають: від подвигів можна впасти у спокусу і марнославство. Терпіти треба скорботи, які нам Господь посилає. Якщо ми не будемо нарікати, не сумуватимемо, ось цим і спасемся. І навіть можемо здобути святість!

Преподобний Никон говорив: «Спасатися ж будете лише терпінням скорбот і хвороб. Чому не буде подвигів? Тому що не буде в людях смирення, а без смирення подвиги завдадуть більше шкоди, ніж користі. Навіть можуть занапастити людину, вона буде робити подвиги і загине, тому що вони мимоволі викликають високу думку про себе і у тих, хто трудиться, народжується прелесть».

Ще один із способів - віддалення від світу в пустелю, втекти від людей. Деякі вже собі такі дачні ділянки приготували чи готують, куди ховатися. Справді, півгектара цілком вистачить, щоб прогодувати сім'ю, і це може бути якийсь «Ноїв ковчег», який може захистити від тих спокус, які вже стануть нестерпними.

Преподобний Варсонофій Великий зазначав: «Християни останніх часів будуть змушені стати самітниками, світ остаточно відкине їх, зненавидить їх, як і Христа тоді зненавидів, так що вони не зможуть уже протистояти цій виразній ненависті світу».

Або у святителя Ігнатія (Брянчанінова) читаємо: «Через збільшення спокус, через загальність і панування їх, через забуття Євангельських заповідей і нехтування ними всім людством — необхідно для того, хто бажає спастися віддаленням від суспільства людського на самоту зовнішню і внутрішню. Через вичерпання благодатних керівників, через множення лжевчителів, обманутих бісівською красою і що тягнуть увесь світ у цей обман, необхідне проживання, розчинене смиренністю, необхідне точне проживання за Євангельськими заповідями, необхідне поєднання молитви з плачем про себе і про все людство, всякого захоплення розпаленням, що думає здійснювати Божу справу одними силами людськими, без діючого і звершуючого Своє діло — Бога. Нехай спасає свою душу, сказано залишку християн, сказано Духом Божим. Себе спасай! Блаженний, якщо знайдеш одного вірного співробітника у справі спасіння: це великий і рідкісний у наш час Божий дар. Остерігайся, бажаючи спасти ближнього, щоб він не захопив тебе в смертельну прірву. Останнє трапляється щогодини».

Ще один із способів, який старці, зокрема старець Паїсій, радять нам: це не робити зла. Якщо не можеш робити добро, то спасайся тим, що не роби зла. Ось у тебе є така можливість створити зло, а ти його не зробив - це теж подвиг, це великий подвиг. Міг грішити, але не грішив, міг зробити зло, але не зробив.

«Утримуватися в останні часи від зла буде настільки важко, що подібний подвиг справедливо буде прирівнюватися мучеництву», — кажуть Святі отці.

Ми завжди боїмося помилитися, шукаємо готові відповіді на всі питання. Нині одні з найпопулярніших книг серед християн – це відповіді на питання духовного життя. Ми думаємо, що якщо прочитаємо всі відповіді, то житимемо по-християнськи, зовсім забуваючи про те, що Євангеліє вчить нас ходити по воді.

Коли людина довіряє своє життя Богові, вона перестає боятися. Вона не боїться щось втратити, не боїться навіть помилитися, піти не в той бік, бо якщо вона іде до Бога, але дорогою падає, помиляється, Господь все одно веде її за Собою, все одно Він рятує людину.

Згідно з церковним переданням Вишгородська ікона Богородиці, це перше прижиттєве зображення Діви Марії, написане апостолом і євангелістом Лукою.

Ікона була створена на липовій дошці від стола, за яким в свій час приймав трапезу сам Спаситель в товаристві Святої Діви й праведного Йосипа. Зображення на іконі було схвалено Богородицею, і з того часу більшість православних іконописців орієнтувалися на нього при зображенні образу Богородиці в іконах.