​Синдром відкладеного життя

Чекаєте слушного часу, щоб реалізувати свої мрії та життєві цілі? Все обіцяєте собі почати нове життя “з понеділка”, який так і не настає? Ймовірно, ви маєте синдром відкладеного життя – психологічний стан, при якому людина живе в постійному очікуванні щасливого життя. При цьому вона завжди шукає виправдання для того, аби відстрочити моменти для радості: “схудну, тоді й одягну бажану сукню”, “вийду заміж/одружуся, тоді й буду щасливою/им” тощо.

Чому людина живе так, наче її життя – репетиція перед світлим і щасливим майбутнім?Причин може бути кілька. Наприклад, людина постійно боїться невдачі. Або ж через невпевненість у собі їй складно робити активні кроки для досягнення мети.

Може бути так, що людина не розуміє, якого майбутнього прагне. Або ж їй важко сформулювати конкретні кроки, які необхідно здійснити для досягнення результату. Перепоною для здійснення власних мрій можуть бути прокрастинація, перфекціонізм або нестача мотивації.

Які наслідки може мати синдром відкладеного життя?Людину супроводжуватиме почуття невдоволення собою. Вона розуміє, що втрачає можливості. Через це – тривога, емоційна незрілість, невміння радіти справжньому. Таким людям страшно приймати рішення. Вони незадоволені своїм життям і порівнюють себе з іншими – більш заможними, успішними та доглянутішими людьми.

Як подолати синдром?
🔸 Вчіться радіти життю тут і зараз: шукайте приємні моменти у кожному дні.
🔸 Хваліть себе за будь-які успіхи, навіть незначні, та проявляйте емпатію до себе.
🔸 Плануйте з вечора наступний день, створюйте графік активності: це допоможе позбутися прокрастинації.
🔸 Сформулюйте свої цілі та мрії. Пропишіть план із чіткими пунктами, що потрібно зробити для їхнього досягнення. Нехай маленькі кроки допоможуть прийти вам до великої мети.
🔸 Усвідомте, що помилки – це частина процесу розвитку. Це допоможе вам позбутися страху провалу та перфекціонізму.
🔸 Заручіться підтримкою близьких, ментора або психолога.
🔸 Не крадіть час у себе самого: розпочніть діяти вже сьогодні.

Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Гнів: інструкція з експлуатації

Швидкий темп життя, надмірний стрес, погані новини, кризи і постійний тиск викликають внутрішнє напруження, роздратованість і спалахи гніву, за які часто можна пошкодувати. Суспільство вчить погано почуватися через наявність гніву, але він не є недоліком характеру. Важливо те, як людина обходиться з негативними емоціями.

Розрізняють основний гнів (відповідь на нападки) і захисний гнів (покликаний приховати внутрішній біль, сором, жах, страх або почуття безпорадності). Оскільки приховування негативних емоцій і почуттів є однією з причин тривожності та депресивних станів, важливо не пригнічувати гнів, а екологічно випускати і справлятися з ним.

Як показують дослідження, розуміння природи гніву може допомогти висловити його здоровими способами і використовувати конструктивно. Насправді робота гніву полягає в тому, щоб захистити нас — це біологічна програма захисту та адаптації. 

Отже:

🔸Визнайте свій гнів
Зізнайтеся, що ви розлючені, це перший крок до змін.
Спробуйте навчитися розрізняти, який саме гнів ви відчуваєте (за що і чому ви розсердилися насправді).

🔸Назвіть свій гнів
Спробуйте точно визначити причину гніву: «Я гніваюсь, бо маю їхати дуже довгим маршрутом!» або «Я злюся, бо через це питання мені стало соромно…»

🔸Відчуйте гнів фізично
Проаналізуйте, як саме відчувається роздратованість у тілі: підвищення температури, почервоніння, напруга, серцебиття, тремтіння.

🔸 Вербалізуйте гнів
Визначте імпульс гніву і назвіть його (на що саме він спрямований, яка його мета). Скажіть про це вголос: «Я хотів би вдарити його, тому що..!», «Я хочу піти звідси!»

Дослідження показують, що надання назви  внутрішньому досвіду і переживанням допомагає регулювати нервову систему і сприяє почуттю спокою та рівноваги.

Як тільки ви визнаєте, впізнаєте, відчуєте і висловите свій гнів, ви зможете знову мислити чіткіше і звільнитеся від неконтрольованих емоцій та їхніх негативних наслідків. 

Джерело: за матеріалами опитувань Gallup і Д. Фрага.

Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​«Чиста гра» (2023)

Люк перебуває в романтичних стосунках з Емілі, і пара будує комфортне майбутнє в Нью-Йорку. Вони обидва працюють аналітиками у великій фінансовій компанії, якою керує Кемпбелл, вимогливий і нещадний керівник. Одного разу начальник пропонує Емілі підвищення: вона стане менеджером і візьме на себе велику відповідальність. Для Люка підвищення коханої стає неприємною несподіванкою, з якою він намагається примиритися, тоді як Емілі раптово починає усвідомлювати, що її партнер погано справляється з робочими обов'язками та має жахливе інвестиційне чуття.

«Приходь як є» (2019)

24-річний паралітик Скотті з народження прикутий до інвалідного крісла та повністю залежить від своєї матері. Проходячи лікування в центрі фізіотерапії, він спостерігає за молодими медсестрами, і це єдине, на що він може розраховувати в плані контакту з жінками. Мріючи втратити цноту, хлопець умовляє свого нового приятеля Метта, спортсмена, що став інвалідом, і 35-річного слабозорого Мо, вирушити з ним у подорож до Монреалю, де існує бордель, який обслуговує людей з обмеженими можливостями.

«Маскарад» (2022)

Дія розгортається на французькій Рів'єрі навколо Адріана — харизматичного чоловіка та колись успішного танцюриста, який змушений залишити свою професію через нещасний випадок. Він безтурботно живе на Лазурному березі за рахунок гарної, але вже не молодої актриси Марти, яка задовольняється суспільством Адріана, хоча знає, що його інтерес до неї є виключно фінансовим. Однак ситуація починає стрімко змінюватися, коли Адріан зустрічає чарівну, життєрадісну та доброзичливу Марго, в яку він закохується з першого погляду.

Джерело: uaserials.pro

Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Як підтримати людину з ПТРС

В умовах повномасштабного вторгнення все більше людей зіштовхуються з діагнозом ПТСР – посттравматичний стресовий розлад. Лише за перші два місяці 2024 року медики зафіксували 3 292 нових пацієнти з ПТСР – це більше, ніж за весь 2021 рік разом узятий.

ПТСР – реакція психіки на травматичну подію. Посттравматичний стресовий розлад виникає, коли після пережитої травми вона не стає минулим, а наче переживається знову й знову. Симптомами ПТСР є повторне безконтрольне переживання травмувальної події, надмірне роздратування та напади люті, настороженість, постійна тривожність, саморуйнівна поведінка, складнощі в концентрації уваги, безсоння або нічні жахи.

Інколи людина з ПТСР може відчути раптовий флешбек: вона наче переноситься знову в момент, коли відбувається травмувальна подія. Людину огортає паніка. Цей стан може спровокувати будь-який натяк на травмувальну подію: запах, звук, емоції, тактильні відчуття, візуальні образи. Людина починає поводитися так, наче вона зіштовхується з тою самою небезпекою, яку вже пережила раніше, і тепер ніби рятується: кричить, плаче, ховається від небезпеки.

Що робити в такій ситуації? Як допомогти людині з ПТСР?
🔸 Переконайтеся, що немає жодної небезпеки.
Проявіть повагу до людини. Адже стан, який спричинив напад паніки, є несвідомим і відбувається не з бажання людини.

🔸 Якщо людина заподіяла собі шкоду, викличте швидку допомогу.
🔸 Скажіть людині, що вона не сама і ви готові її підтримати. Озвучте своє ім’я і запевніть, що поруч немає жодної небезпеки.

🔸 Коли людина відреагує на ваш голос, уточніть, чи вона вас чує, чи бачить.

🔸 Поверніть людину в “тут і тепер”. Опишіть місце, в якому ви знаходитеся, що бачите перед собою.

🔸 Якщо контакт із людиною вдалося встановити, запитайте її ім’я, попросіть сказати, що вона бачить перед собою.

🔸 Дайте людині зрозуміти, що ви поруч. З дозволу людини можете взяти її за руку, сісти поряд, подихати разом. Але торкатися людини можна тільки з її згоди, інакше вона може сприйняти це як небезпеку.

🔸 Щоб повернути людину в реальність і дати їй відчути контроль над своїм життям, поставте запитання, яке містить вибір: хоче вона чаю чи води, куди вона планує піти, що буде робити.

Головне, що треба пам’ятати: говоріть спокійним тоном, простими фразами, без зайвих емоцій. Людина не хвора, тому не слід її інвалідизувати.

Якщо ці дії не допомагають – зверніться по допомогу до медичних працівників.

Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Сила дотику: чому нам потрібні обійми?

Ми живемо в епоху віртуального спілкування, де реальні стосунки витісняються цифровими зв'язками. Ми чатуємо з друзями, спілкуємося з колегами, знайомимося з новими людьми — все це можливо зробити, не виходячи з дому. З одного боку, це зручно й економить час. З іншого — може призвести до почуття самотності, тривоги та ізоляції.

Саме тут на допомогу приходять обійми та інші тактильні відчуття. Доведено, що дотик має потужний вплив на наше психологічне та фізичне здоров'я. Ось лише деякі з його переваг:

🔸 Зниження рівня стресу
Коли нас обіймають, в організмі виділяється окситоцин — гормон, який дає відчуття спокою та щастя. Це допомагає знизити рівень кортизолу — гормону стресу, який негативно впливає на наше самопочуття.

🔸 Покращення імунітету
Дослідження показали, що люди, які регулярно обіймаються, рідше хворіють. Це пов'язано з тим, що тактильний контакт стимулює роботу імунної системи.

🔸 Зникають тривога та самотність
Обійми дають нам відчуття єднання з іншою людиною, відчуття безпеки. Це допомагає побороти самотність та тривогу.

🔸 Підвищення самооцінки
Коли нас обіймають, ми відчуваємо себе коханими та цінними. Це може допомогти підвищити нашу самооцінку й покращити ставлення до себе.

Звичайно, найкраще джерело
тактильного контакту — це близькі люди: сім'я, друзі, кохана людина. Але якщо ви не можете отримати обійми від них, є й інші способи.

✅ Професійний масаж — це не лише приємно, але й корисно для здоров'я.
✅ Заняття танцями або йогою. Вони дають нагоду доторкнутися до інших людей, відчути їхню підтримку.
✅ Домашні тварини. Доведено, що проведення часу з котом чи собакою також може знизити рівень стресу та дати відчуття емоційної близькості.

Крім того, ви можете використовувати м'які й теплі речі, щоб відчути подібний до обіймів ефект. Ось кілька прикладів:

🟡 Загорніться в м'який і пухнастий плед, щоб відчути тепло і затишок.
🟡 Обніміть велику м'яку подушку, уявляючи, що це близька людина.
🟡 Іграшка з м'якого матеріалу (наприклад, плюшевий ведмедик) також може дати відчуття комфорту і безпеки.
🟡 Одягніть м'який і теплий одяг (наприклад, флісову піжаму, светр із кашеміру або вовняні шкарпетки).

Звичайно, ніщо не може повністю замінити людські обійми. Проте використання м'яких і теплих речей допоможе вам відчути себе більш комфортно і спокійно.

Пам'ятайте, ви не одні! Є багато людей, які також потребують живого спілкування. Зберіться разом, поділіться своїми думками та почуттями, подаруйте один одному тепло і радість обіймів.

«Сценарій мрії» (2023)

Звичайний і нічим не примітний професор біології середнього віку, що живе з дружиною та дочкою. Нудне та одноманітне життя чоловіка перевертається з ніг на голову, коли з'ясовується, що він несподівано став головним героєм сновидінь мільйонів людей по всьому світу. Це можуть бути приємні сни, моторошні кошмари та навіть сновидіння сексуального характеру. Професор, прославившись на всю планету, береться скористатися вдалим моментом, щоб написати та видати книгу. Водночас він виявляється неготовим до того, що разом із популярністю прийшли й неприємні наслідки.
«Між минулим та майбутнім» (2023)

Саманта, у минулому популярна співачка, стоїть на життєвому роздоріжжі. Закінчена кар'єра, хворий батько, що накопичив купу мотлоху, який збирав все життя, останні творчі невдачі — все це занурює її в депресію. Але іронічне ставлення до себе та до навколишніх проблем дозволяє Саманті знайти причини для нового життя.

«Дорослі іграшки» (2011)

У 1880 році у вікторіанській Англії була винайдена річ вельми інтимного характеру. Доктор Далрімпл та його друг Едмунд знаходять рішення для лікування «істерії» або жіночого перезбудження. В той самий час молодий лікар, який працює разом з доктором Далрімплом, закохується в його дочку — найволелюбнішу жінку у всьому Лондоні.

Джерело: uaserials.pro

​Синдром самозванця: що це таке і як його позбутися

Синдром самозванця зазвичай проявляється в таких когнітивних судженнях людей про самих себе: “мене переоцінюють”, “я займаю не своє місце, обманюю людей, а мій успіх – чиста випадковість”. Зазвичай синдром самозванця стосується саме професійної діяльності. Причому він притаманний людям успішним у роботі, які багато сил вкладають у своє професійне зростання.

При цьому вони відчувають провину за те, що начебто обманюють інших. Вони бояться своєї недосконалості, їм постійно страшно від того, що їх викриють у непрофесіоналізмі. Люди із синдромом самозванця живуть у постійному страху помилитись і відчувають багато сорому.

Ці негативні думки та страхи забирають чимало енергії, що може призвести до вигоряння, апатії та депресії.

Основи таких переживань закладаються в дитинстві значущими людьми та оточенням. Хтось із нас ріс в ідеальності та водночас неможливості досягти того ідеалу, якого насправді не існує. Хтось – в ігноруванні та засудженні. Причин багато.

Ось варіанти, як ви можете допомогти собі зараз:

🔸 Спробуйте оцінити реально свої професійні здібності. Проаналізуйте, якими вміннями ви володієте, як і де ви ними користуєтеся.

🔸 Проговоріть свої переживання із психотерапевтом або близькими. Це дасть вам усвідомлення, що ледь не кожній людині властиві переживання, чи достатньо хороші вони професіонали своєї справи.

🔸 Найімовірніше, ви часто знецінюєте себе, а також у вашому оточенні є люди, які так само знецінюють вас.

🔸 Зверніть увагу на тих, хто поряд. Ловіть себе на тому, коли й кого знецінюєте самі, поряд з якими людьми ви це робите.

🔸 Намагайтеся приймати від інших визнання своїх професійних успіхів.

🔸 Назвіть свої досягнення, свої професійні якості. Не оцінюйте їх, а просто перерахуйте.

🔸 Зверніться по допомогу до психотерапевта. Він допоможе швидше розібратися у собі, з професіоналом ваш шлях самопізнання буде легшим.

Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Робота горя

Життєвий шлях кожної людини сповнений втрат. Проте, якою б гіркою не була втрата, якщо психіка змогла провести роботу горя, то цей процес не тільки дає нам можливість залишити втрату в минулому і жити далі, але й збагачує нашу особистість.

На жаль, є багато факторів, які ускладнюють процес горювання, що призводить до депресії, поведінкових відігравань (наприклад, зловживання алкоголем) чи психосоматичних розладів.

Робота горя ускладнюється:

🔸Якщо людина вже переживає якусь тяжку втрату, то нова втрата може сприйматися особливо важко.

🔸Втрата була непередбачена. Наприклад, раптова смерть близької людини або несподіване звільнення з роботи.

🔸Існує значна залежність від втраченого об'єкта та складнощі, які виникають після його втрати. Наприклад, смерть одного або обох батьків неповнолітньої дитини, втрата єдиного джерела доходу тощо.

🔸Створена неможливість горювати через пряму або непряму заборону оточення: «скільки вже можна плакати…», «вони б не хотіли, щоб ви так сумували», «не треба так драматизувати», «інші люди переживають і не таке» тощо.

🔸Це симбіотичні стосунки, де дві людини сприймають себе як єдине ціле — «немає його/її, немає мене». Втрата одного з партнерів у таких стосунках стає емоційною катастрофою для іншого, адже він втрачає не просто близьку людину, а частину себе.

Перелічені вище п'ять факторів — серйозний привід уважно придивитися до того, як людина справляється із втратою.

Важливо розуміти, що втрати руйнують ілюзію нашого контролю над життям, тому психіка захищається від їх усвідомлення. Заперечення («цього не може бути») та розщеплення (частина психіки знає про втрату, а інша заперечує) — яскраві приклади таких захистів. Також горювання часто супроводжується безпорадністю, гнівом (іноді непрямим) та провиною. Почуття провини буває дуже сильним, навіть коли людина усвідомлює, що самозвинувачення не має сенсу.

Згадані захисні реакції й почуття можуть проявлятися досить інтенсивно, проте вони не є факторами ризику самі по собі, і часто присутні в гострій фазі «нормального» процесу горювання. Однак, якщо такий стан залишається впродовж тривалого періоду часу, це індикатор, що людині потрібна допомога фахівця з ментального здоров'я.

Джерело: Аріна Семеній, психологиняПідписатися на канал «Психологічна підтримка»

​«Вбивство у Східному експресі» (2017)

У подорожі по залізниці є своя чарівність. За вікнами повільно змінюються пейзажі, чуються тихі розмови, розмірений стукіт коліс заколисує. Але у фільмі ці емоції ніхто не встиг випробувати. Точніше сказати, приємна поїздка була перервана найжорстокішим і обурливим чином. Відбувся злочин. 

«Снігова спільнота» (2023)

Авіакатастрофа в Андах стає наріжним каменем життя 29 пасажирів, що вижили з 45 пасажирів, що вирушили до Чилі. Спочатку, борт був наповнений сміхом та ентузіазмом, адже на борту знаходилася команда з регбі, сповнена рішучості здобути перемогу. Однак життя підносить свої несподіванки, і пасажири попадають крижану глушину, позбавлені зв'язку та можливості навіть подати сигнал SOS.
Тепер їхній єдиний союзник — воля до виживання. На тлі мінімального запасу їжі та води, без можливості зв'язку зі світом, стає ясно, що вижити можна лише об'єднавшись. Жарти та радість від майбутньої гри залишаються у минулому.

«Арахісовий сокіл» (2019)

У центрі історії знаходиться Зак - хлопець з синдромом Дауна, який змушений жити в будинку для людей похилого віку, де за ним доглядає доглядальниця Елеанор. Одного разу вночі він втікає зі своєї палати, щоб здійснити заповітну мрію - стати рестлером. У той же час дрібний злочинець Тайлер рятується від переслідувачів в болотистій місцевості, де випадково зустрічає Зака, який потребує допомоги. Герої швидко знаходять спільну мову і відправляються на пошуки школи рестлінга, а через деякий час до них приєднується добродушна Елеонор, яку директор будинку пристарілих відправив на пошуки втікача

Джерело: uakino.club

Підписатися на канал «Психологічна підтримка»

​Як це – нічого не відчувати?

Завдяки почуттям люди навчилися не просто виживати, але й розвиватися. Адже саме почуття наповнюють життя сенсом. Чим більше ми відчуваємо, тим більш наповненим є наше життя. Якими б не були почуття, саме вони змушують нас відчувати себе живими.

Проте є люди, які відчувають душевну порожнечу або не можуть розпізнати та висловити свої переживання.

Психологи виділяють кілька таких станів, коли людина перестає відчувати емоції:

🔸 Апатія – це стан тимчасової байдужості, відсутності сил і мотивації. Людина втрачає інтерес до хобі та речей, які раніше приносили радість.

🔸 Ангедонія – світ стає сірим: людина не здатна отримувати задоволення. Їжа, спілкування, хобі, фізичні вправи, секс не приносять радості.

🔸 Депресія — це постійний пригнічений стан, втрата інтересу до життя. Зазвичай діагностується, коли подібний стан зберігається довше двох тижнів.

🔸 Алекситимія – нездатність висловити свої почуття; неможливість знайти слова, щоб висловити свої емоції.

Чому деякі люди не вміють поводитися з почуттями

Людина з дитинства здобуває навичку розпізнавати та вільно виявляти емоції зовні. Проблеми можуть початися тоді, коли батьки не вчать дитину розпізнавати чужі емоції, не дають дитині усвідомити, що ж вона сама відчуває, починають відчувати за неї. Якщо людину виховують батьки, які все контролюють, є ризик, що вона відчуватиме лише ті емоції, які їй дозволяли. Така людина стає для себе “цензором”, який жорстко контролює емоції та пригнічує “нелегітимні”. Через це людина може стати депресивною, байдужою або ж мати стани відсутності почуттів.

🔸 Контроль та уникнення

Негативні емоції, як-от злість, смуток, ревнощі, заздрість, нам також корисні. Але не всі вміють із ними поводитися, їх важко прийняти. Людині часом комфортніше втекти від неприйнятних почуттів або ж спробувати взяти їх під контроль.

Психіка включає захист. І ним стає інтенсивна тривога – саме вона наче оберігає від неприйнятних почуттів. Чим більше людина буде опиратися негативним почуттям, тим сильнішою ставатиме тривога.

🔸 Пригнічені та витіснені почуття

Коли негативних переживань стає забагато, що впоратись із ними нема сил, людина ховає їх глибоко всередині або витісняє.
Людина може хотіти виявити злість, але при цьому продовжує залишатися зовні спокійною. Агресія хоч і добре захована, але рано чи пізно знайде вихід: через знецінення, показову чесноту чи нудьгу. Якщо не проживати емоції, а пригнічувати їх, є ризик виникнення неврозу.

🔸 Ізоляція афекту

Ізоляція афекту – зменшення значення почуттів, усвідомлення їх через розум, а не переживання. У такому стані людина говорить про те, що відчуває, наче на автоматі – без емоцій. Почуття є, але емоційного зв'язку з ними немає. Наприклад, якщо хлопчикам у дитинстві наказували не плакати, то дорослими вони уникатимуть смутку та туги. Дівчатка, яким забороняли проявляти агресію, будуть її придушувати в дорослому віці.

🔸 Втрата орієнтирів

Почуття слугують для нас внутрішнім орієнтиром – підказують, що з нами відбувається. Коли підказок немає, ми діємо за загальноприйнятим алгоритмом – так, як від нас чекають. Людина може дбати про близьких, бути доброю, але при цьому не бути залученою емоційно.

Життя таких людей позбавлене яскравих фарб. У них нема прагнень, натхнення.
Інші їх сприймають як людей байдужих, проте ця байдужість звернена до самого себе.

Відновити здоровий прояв емоцій допоможе психотерапія. Психотерапевт покаже, як можна переграти руйнівні емоції, а також як сповна насолодитися позитивними. Все це необхідно, щоб жити повноцінним чуттєвим життям.

Підписатися на канал «Психологічна підтримка»