тумани ріками тумани ранами
без надії подорожні усміхаються
ластовинням розкидані цятки
поміж будинками та перевалами
ось коровай і сіль а ось і стіл
тільки в гості на них не чекають
людей немає лише тумани
молоком наповнюють рани
і каміння пригорщами щоб не гноїло
розкидане довкола монолітами
а ранки зустрічають молочні
роз'їдаючи очі своєю білизною
подорожні усміхаються мовчки
обійнявши свої автомати
подорожні лежать красиво
наче вона вже близько

06.10.2024

лиш повня рятує і наповнює жили землі
що чорніє ротом старої
яка безбожно клялася не пускати
непрошених гостей на поріг

і співали півні і кричали криком дівчата
коли край дороги знаходили ями
пусті і великі як очі місяця в повню
з навічно спочилою тишею по вінця

та хіба тиша рятує коли її забагато
і кому скаржитися що повня нечасто
і з кожним кроком ти боїшся впасти
в яму з якої потім не вибратись

23.09.2024

біжать години і хвилини
дні тижні місяці
а ми обійнялися міцно
і сидимо чекаючи спочину
в очікуванні спокою і тиші
коли не літатимуть ракети
у пошуках домів людей життя

і шальки терезів тоді хитнуться
і скотяться важки до землі
і вклонимося тим хто рятував
наші душі та тіла

а поки у пеклі ми існуємо
бо іноді це все що наше є
а ще пишемо крізь сльози
і зашкарублі руки та серця
листи і вірші іноді новели
про наші життя там і тут
в надії що їх прочитають
такі ж небайдужі
і що по нас лишиться
трохи більше ніж ніщо

18.03.2024

клубочиться дим
плаче смерть
що безсила вона
у цьому пеклі життя

і трава прогіркла
тліє тогорішня
згинається під вагою
розтрощеного дому

де ти була моя рідна
коли нас купали у вогні
де ти росла золотая
ховаючись під небом
яке палає з дня у день

там же була де і зараз
ховалась у тіні твоїй
але зараз в обіймах
твоїх вразливих тулюся
ховаюся тут допоки
не повіє вітер свіжий
і не розжене дим
що дихати не дає

ходи обійму
і колискову заспіваю
і на третій день
воскреснемо знову
але поки поспи
моя люба моя золота
поки поспи
моя згоріла до тла

15.02.2024

зірки-сніжинки сплелися докупи
тоненькими промінцями перетинок
і живлять одна одну в обіймах
і любляться допоки є час
бо завтра чужинці з самого ранку
перетворять їхнє ложе на цвинтар
де замість квітів будуть голі дерева
стояти по пояс у багні
а загострені гілки рватимуть одіж
кожного хто полізе шукати могили

і зірки-сніжинки з останнім зітханням
розчиняться у світлі дощових днів
лишивши по собі сірий відбиток
зґвалтованих спогадів і мрій

22.12.2023

не підходь
вибухонебезпечно
мали би робити такі татуювання
коли щоразу приходиш
до салону розбитих сердець
і видавати жетончики тим
хто живе без болю
а екстра пігулки тим
хто не засинає без нього

не підходь
вогнезагрозливо
вона писала йому смс
а він їх видаляв і видаляв

не підходь
волала вона щоночі у темряву
ніби темрява могла її травмувати
і позбавити цноти розбитого серця
яке старанно латала у салоні
й отримувала жетончики
5 10 20 60 днів
а на 61 воскресла

не підходь
вибухонебезпечно
хотіла написати
але нікому було
лише жетончики бряжчали у гаманці
коли платила за вино у барі
на якому було написано

не підходь
вогненебезпечно
для розбитих сердець

19.01.2024