♻️Чи може Міністерства внутрішніх справ України регулювати цивільні відносини❓

Постанова КЦС ВС від 06.03.2024 у справі № 757/5846/23-ц

⛔️26. Для відхилення аргументу позивача про те, що останній міг би використовувати як укриття (за «правилом двох стін») приміщення коридору біля ліфтової шахти будинку, суд апеляційної інстанції вказав на Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 липня 2018 року № 579 (далі - Вимоги).

📌З цього приводу Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що ієрархія актів цивільного законодавства заснована насамперед на їхній юридичній силі. Вказане стосується, по-перше, співвідношення законів і підзаконних актів, а, по-друге, співвідношення Конституції та законів (як кодексів, так й інших (поточних)). У статті 4 ЦК України встановлений перелік нормативно-правових актів, які можуть регулювати цивільні відносини. Можливість видання підзаконних актів цивільного законодавства для органів державної влади суттєво обмежена (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 369/7921/21).

✂️27.Апеляційний суд безпідставно відхилив аргумент позивача з посиланням на Вимоги.

❗️По-перше, на рівні Конституції України та закону не передбачена можливість Міністерства внутрішніх справ України регулювати цивільні відносини.

‼️По-друге, позивач не стверджував, що частина загального коридору на 8 поверсі будинку, де відповідачка влаштувала комору, є захисною спорудою цивільного захисту. Для вирішення цього спору про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні приміщенням загального користування у багатоквартирному будинку не має значення, з якою метою позивач хотів би використовувати таке приміщення, яке є у спільній сумісній власності співвласників будинку.

📒Сьогодні в межах дискусії «Право sui generis на захисті «творів» ШІ» згадалася фраза зі «старенької» статті про нетиповість в цивільному праві: «… над правовою сферою невпинно тяжіє «данина» використання для правового регулювання суспільних відносин «класичних» правових засобів, під які «підлаштовуються» нові відносини».

📘По суті таким чином сконструйований правовий режим прав особливого роду (sui generis) на неоригінальний об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою (ст. 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), які тільки подібні до авторського права, хоча по свої суті такими не є.

📌Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Такий стандарт поведінки поширюється й на здійснення суб'єктом прав особливого роду (sui generis) на неоригінальний об’єкт, згенерований комп’ютерною програмою, особливо в контексті розкриття інформації про те, що відповідний об’єкт є згенерованим.

♻️Чи може посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування здійснювати посвідчення заповіту особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні ⁉️

Ухвала КЦС ВС від 19.04.2024 у справі № 701/640/20

⛔️В ЦК України не міститься заборони для посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування здійснювати посвідчення заповіту особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні.

📍Вимога про необхідність посвідчення заповіту при свідках не поширюється на випадки його посвідчення посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

📌Законодавець у ЦК України не передбачив такої підстави для кваліфікації заповіту, посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, нікчемним, як здійснення посвідчення без свідків під час перебування особи на лікуванні у лікарні. Це не впливає на форму заповіту та порядок його посвідчення. Протилежна кваліфікація буде базуватися на мотивах розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення і порушить принцип свободи заповіту, оскільки він піддається правовій охороні й після смерті заповідача.

♻️Трохи про статтю 162 СК, позов про відібрання дитини та аналогію закону

Постанова ОП КЦС ВС від 25.03.2024 в справі № 183/1464/22

📍Зміст статті 162 СК України свідчить про те, що сфера її застосування обмежується лише протиправною поведінкою щодо зміни місця проживання малолітньої дитини. Отже в статті 162 СК України відбувається внормування тієї ситуації, коли після ухвалення судом рішення про визначення місця проживання дитини таке місце проживання було самочинно змінене другим із батьків.

📌Судове рішення про визначення місця проживання дитини по своїй суті є рішенням про визнання, а за своїм змістом є рішенням немайнового характеру. Зважаючи на відсутність у судовому рішенні про визначення місця проживання дитини обов`язку вчинення дій боржником (тим з батьків, з яким фактично проживає дитина), таке рішення не підлягає примусовому виконанню. Чинне законодавство не передбачає, що невиконання одним з батьків судового рішення щодо визначення місця проживання дитини з іншим з батьків, є умовою/підставою застосування статті 162 СК України. Основною умовою застосування статті 162 СК України є факт «самочинної зміни місця проживання дитини».

❗️Законодавець визначив порядок усунення прогалин в сімейному праві. Сімейні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в законі безпосередньо. Умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом сімейно-правового регулювання (статті 1, 2 СК України); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин (норми законодавства або договору); існує норма, що регулює подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин (див. постанову ОП КЦС від 31 липня 2023 року в справі № 461/3122/19).

‼️Касаційний суд констатує, що в СК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин для випадку, коли один із батьків змінив місце проживання дитини до ухвалення рішення про визначення місця проживання і після ухвалення судового рішення місце проживання її не змінював. Подібною нормою є стаття 162 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону. Очевидно, що позбавлення матері (батька) права ініціювати позов про відібрання дитини, у разі коли один з батьків змінив місце проживання до ухвалення рішення про визначення місця проживання і після ухвалення судового рішення місце проживання сина не змінював, суперечить принципу розумності та справедливості.

✅Тому Обєднана палата вважає, що мати (батько) має право на предявлення позову про відібрання дитини, у разі коли один з батьків змінив без згоди іншого з батьків місце проживання до ухвалення рішення про визначення місця проживання і після ухвалення судового рішення місце проживання сина не змінював, згідно з статтею 162 СК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

✂️За таких обставин ОП КЦС відступає від висновків, викладених у постанові КЦС від 03 жовтня 2018 року у справі № 682/2778/17 (провадження № 61-37919св18).

📜📬Опубліковано огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж січня – лютого 2024 року.

📬Трохи про надсилання судового рішення на електронну пошту учасника справи   Ухвала КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 454/1883/22 📖З огляду на зміст статті 272 ЦПК можна зробити висновок, що надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи…

♻️Чи можливо апелювати до «позиції» штучного інтелекту «ChatGPT» в заяві про роз’яснення постанови касаційного суду⁉️ (продовження) Ухвала КГС ВС від 08.02.2024 у справі № 925/200/22 ❇️39. Штучний інтелект може бути корисним та допоміжним інструментом у…

♻️Чи можливо апелювати до «позиції» штучного інтелекту «ChatGPT» в заяві про роз’яснення постанови касаційного суду ⁉️ Ухвала КГС ВС від 08.02.2024 у справі № 925/200/22 🖌9. Заявник стверджує, що у пунктах 80, 81 постанови Верховний Суд застосував термін…

♻️Чи можливо апелювати до «позиції» штучного інтелекту «ChatGPT» в заяві про роз’яснення постанови касаційного суду ⁉️

Ухвала КГС ВС від 08.02.2024 у справі № 925/200/22

🖌9. Заявник стверджує, що у пунктах 80, 81 постанови Верховний Суд застосував термін "добровільне зобовязання" щодо правової природи обовязку відповідача, що виник у нього на підставі рішення загальних зборів учасників. Такий висновок підлягає роз`ясненню та узгодженню з загальними поняттями норм матеріального права та концептуальних положень теорії держави та права.

🖍10. В обґрунтування цієї необхідності заявник цитує норми статей 509, 510, 526 ЦК України, положення підручнику «Цивільне право» (том 2. За редакцією професорів В. І. Борисової, І. В. Спасибо-Фатєєвої, В. Л. Яроцького), а також зміст поняття «добровільне зобов`язання», що надав штучний інтелект «ChatGPT».

🖋11. Скаржник звертає увагу, що штучний інтелект «ChatGPT» ідентифікував дану правову конструкцію як зобовязання (у теоретичному розумінні), до якого сторони дійшли добровільно (за власним волевиявленням), без втручання в зміст поняття. Тому, на думку заявника, враховуючи теоретичне визначення поняття "зобовязання", підлягає розясненню поняття "добровільне зобовязання", яке вжите судом - визначення субєктів, обєкту та змісту такого поняття, та визначення його відмінності від теоретичного визначення "зобовязання" (субєкту, об`єкту, змісту даного поняття).

📍29. Тобто заявник фактично просить Верховний Суд спростувати чи підтвердити те, що з окресленого питання згенерував штучний інтелект «ChatGPT», який не визнається як джерело достовірної науково доведеної інформації, на противагу висновкам, що були зроблені судом в судовому рішенні. У такий спосіб заявник поставив під сумнів суддівський розсуд та судове тлумачення цього питання у рішенні, що набуло статусу остаточного, чим знехтував авторитет судової влади.

📕34. Розвиток та впровадження технологій штучного інтелекту у судовій системі провідних країн світу сприяли виникненню необхідності виробити єдині принципи і правила їх використання. У грудні 2018 року Європейська комісія з питань ефективності правосуддя прийняла Етичну хартію про використання штучного інтелекту в судових системах та їх середовищі (European ethical Charter on the use of Artificial Intelligence in judicial systems and their environment), що стало першим кроком Європейської комісії з питань ефективності правосуддя до сприяння відповідальному використанню штучного інтелекту в Європейській судові системи відповідно до цінностей Ради Європи.

📗38. Використання технологій повинно, перш за все, поважати природу судового процесу. По-перше, багато судових рішень є дискреційними рішеннями, заснованими на конкретних фактах окремої справи. По-друге, судді відіграють суттєву роль у розвитку права. Вони не просто застосовують фіксовані та незмінні правила. Судді повинні мати можливість виправляти або доповнювати закон, якщо він не відповідає вимогам або загрожує зашкодити його застосуванню в певних справах. Технології не повинні втручатися у сферу справедливості. Технології не повинні знеохочувати або перешкоджати критичному мисленню суддів, оскільки це може призвести до стагнації правового розвитку та ерозії системи правового захисту. Тому технологічні інструменти повинні поважати процес ухвалення судових рішень і автономію суддів (пункт 90 висновку КРЄС № 26 (2023) від 1 грудня 2023 року «Рухаючись вперед: використання асистивних технологій у судочинстві»).

📚📙📘Опубліковано огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж листопада – грудня 2023 року.