#настячь

— Насправді зараз я не пʼяна. Майже зовсім. Я знаю свою норму.

Мене повертає в реальність таки вже трохи хмільний голос К. Вона сидить якраз навпроти незаскленого вікна тераси. Вітер погойдує золотаві кучері. Надворі запалили помаранчеві кулі ліхтарів і світло найближчого вогняним німбом огортає голову дівчини. Розніжена третім коктейлем її фігура у плетеному кріслі чомусь ще більше нагадує муз епохи Ренесансу. Хіба що айкос і склянка чогось їдко-жовтого видає в ній прозаїчну буденність. Вона робить довгу затяжку і з рота повільно майже ідеальними кільцями виходить пар. Відкриту терасу наповнює аромат фруктів. Ніс щипає від важкої нудотної солодкості. Намагаюся запити її хімозною содовою. Не виходить.

— Це все, про що я здатна думати. Я приймаю душ, випиваю апельсиновий сік та електроліти. Падаю знов на ліжко і через години дві замовляю доставку нагетсів. Це єдине, що я здатна їсти, коли маю похмілля. Але я не пʼяна зараз, насправді. Я знаю свою норму. Я…

Із залу долинають глухі звуки Money talks. Зі мною talks лише К.

Краєм ока помічаю два хитких силуети на танцполі. Худу високу жінку років тридцяти з чорним волоссям аж до пояса і підстаркуватого чоловіка в грубих окулярах. Її рухи схожі на горіння свічки, повзання змій у траві, стрімку течію. Він – саме уособлення каменюки. Незнайомка прийшла сюди витанцювати біль, він – бо не зміг відірвати від неї очей. Ідеальна пара.

— Алкоголь викликає інтоксикацію  та зневоднення організму. Проста вода нічого не дасть. Мене вранці після рятує лише склянка  апельсинового соку на пару з електролітами.

Охоронець на правах офіціанта вирішив забрати в нас пусті склянки. Перша помилка, чоловіче. К. видуває в його усміхнене обличчя хмару цукрових фруктів і хитро мружиться. Фаталіті. Менше, ніж через хвилину цей нещасний повертається з двома бокалами: для мене з мінералкою, для К. з червоним сухим. Не памʼятаю, щоб хтось із нас за них платив.

— Про що це я? Ах, та. Той, що з мʼякоттю. Він натуральніший. У пластиковій пляшці, з пляжем на етикетці.

Киваю. Саме так, із пляжем. І як я тут опинилася? Чи за що? Першопричина якось загубилася в рідкому натовпі понеділкових пияк, недолугих декораціях бару і намаганні врятувати переляканого бармена від точних інструкцій К. як правильно робити її рожевий космополітан. Космополітан… Точно! Її колишній.

— Ти ж знаєш, з їжі мені й так важко чим вгодити, а коли ще й на ранок шлунок вивертає від похмілля…, але НАГЕТСИ!!!

Містер Токс у пʼятому поколінні. Зрадник, наркоман, безробітній. Створіння, яке вкотре зруйнувало мій режим сну якоюсь новою вихідкою. Той, про кого вже четверту годину мала б мені розповідати К. Але щось пішло не так. Точніше він утнув щось не те. Гірше. Бридкіше. Кримінал? Щось дійсно серйозне, бо замість “От же ж козел!”, я вдесяте чую:

— З кисло-солодким соусом і апельсиновим соком. Ммм...

Вдих-видих. От же ж козел! Треба зробити собі помітку купити їй завтра апельсинового соку. У пластиковій пляшці, з пляжем на етикетці. А ще організувати доставку з маку. Гляди, вийде розпитати що він такого утнув вчора, а поки:

Money talks, mm-hmm, money talks

Dirty cash, I want you, dirty cash, I need you, oh

— Наааагеетсссиии!!!

#настячь

вирвано з контексту життя

Бажаю всім таких ~~подружок~~ масічок 💅

#настячь

твоє імʼя - вервиця
я повторюю кожну намистину твого імені
почергово
в тумані
на пристані
ріка тягне
за собою
світло,
яке
горить в мені
через тебе

твоє ім’я твоє імʼя твоє імʼя твоє імʼя твоє імʼя твоє імʼя твоє імʼя твоє імʼя твоє імʼя твоє імʼя твоє імʼя твоє імʼя твоє імʼя твоє імʼя твоє імʼя твоє імʼя твоє імʼя твоє імʼя

вервиця твого імені ніяк не порветься від мого психозного тремору рук

ріка сонцем тече у мене під ногами
і туман розсіюється від моєї любові

#вірші

На фоні можна було б почути крисячі історії, але я пообіцяла прибрати звук

#настячь