З днем незалежності, Україно! 🇺🇦

Ми ще живі, так-так :) І потребуємо в допомозі бажаючих допомогти!

• Шукаємо тайпера
Бажано з досвідом і вмінням робити звуки. Писати: @btxmult

якщо у вас немає можливості донатити - здавайте кров. якщо немає можливості здати кров - максимально поширюйте інфу і про злочини російських виблядків, і про донати, і про донорство крові

Збір Стерненка
Збір 32ОМбр
Збір Лачена
Для 1 ОШБ «Да Вінчі»На дрони для Гвардії Наступу На ремонт машин, що обслуговують авіацію

До речі, якщо маєте бажання допомагати з перекладом, то ми в пошуках звукаря ??

73 розділ.pdf

Не пройшло і декількох місяців, як 73 розділ уже чекає вас на МІЮ! ??

72 розділ.pdf

Пані та панове, ви не повірите, що сталося! Хто стоїть - сядьте, бо ми раді повідомити, що довгоочікуваний 72 розділ уже на МІЮ ??

якщо вам не похуй і ви не хочете провести цей день в апатії, допоможіть армії:

• birthday збір від подруги-холодної на підсилення збору Шевченкіади
• збір на тепловізори для 46 ОДШБ
• збір для 19 ОСБ на дрони
• збір медикам 114 бригади
• збір на мавіки для 801 загону
• збір на дрони та обладнання для 3 ОШБР
• підсилення збору «Пекельна сесія» на дрони

сьогодні друга річниця великої війни в україні. війни, яка вбиває людей у їх будинку, і вже неважливо, як близько ти до кордону з рф, чи вважають терористи твою територію «ісконарускай», і за кого ти. тебе хочуть вбити.

в 2014му, у мої 7 років, мені доводилось збирати теплий одяг військовим на фронт, і в мене було розуміння, що мені страшно. мій 2014й, як киянки, яка не бачила тоді ракет чи трупів, вже смердів війною смертями. я розуміла, що люди тікають з Луганщини, Криму, Донеччини, бо там війна. а ще більше людей, хоча б трошки постарше, пережили втрату свого будинку там, де росія його забрала. пережили смерті близьких, страх бути вбитими за націю, страх, що завтра під українським прапором вже не буде.

два роки тому я, і більшість українців, прокинулись від вибухів. від сирен. від нерозуміння того, що буде далі — ще більше людей втратили свій дім. те місце, де вони виросли та хотіли жити до останнього. війна розповсюдилась на всю країну, і виявилось, що росії похуй, скільки територій вони заберуть — завжди хотітимуть більше.

тоталітарні та авторитарні режими не можуть жити не забираючи нового, вони гниють зсередини з самого початку, і уїбанське стадо тупоголових людей завжди хоче, мріє, щоб всі жили так само погано. без права голосу, у своєму загоні, випорожнуючись під себе.

сьогодні другий рік як сотні тисяч людей пішли на фронт захищати свою державу — і другий рік, як ми чуємо не лише про героїчну оборону останнього українського корабля в Криму, другий рік, коли оборона Донецького аеропорту — не остання історія, коли за нашу землю будуть помирати, аби залишити на ній свободу.

другий рік, коли «Азовсталь» асоціюється не з прибутками на виробництві чи індустріалізацією, а з військовополоненими, яких досі не всіх повернули.

другий рік, коли зі словом «міст» у голові українців асоціюється «підрив», коли згадуєш героїчний вчинок хлопця на Херсонщині, який підірвав себе разом з мостом, щоб росіяни не змогли прорізати собі шлях далі.

другий рік, коли люди у Маріуполі підривали себе разом з раціями, щоб ті не потрапили в руки росіянам. щоб не здати позиції тих, хто ще живий. коли своїм життям люди жертвують заради сотень, а те й тисяч.

кожна людина, що помирає та помирала за вільну, самостійну Україну, має бути вшанована та бути у нашій пам‘яті. лише ненавистю до росії та згуртованістю ми можемо перемогти.

на другий рік великої війни вже немає такої впевненості в тому, що завтра буде перемога. проте ми маємо вірити. ми мусимо знайти в собі віру, що завтра настане, і що сьогодні, заради майбутнього, ми маємо донатити, кричати, маємо просувати нашу країну та зробити все можливе, щоб далі жити у волі.

20.02.2014 росія знищила житті мільйонів людей.

24.02.2022 росія знищила житті мільйонів людей.

вони почали з Криму, і продовжили кожним клаптиком нашої землі.

вже з п‘ятсот років ми не жили хоча б п‘ятдесят років без сусіда, якому чомусь потрібно нас зґвалтувати та вбити. єдиний спосіб це прирізати — перемогти. зараз війна у тій стадії, коли перемогти нам допоможе лише розум, технічний прогрес, тактика та витримка. ми маємо тримати у собі стержень та сталь, кожна людина, кожен громадянин. Україна не ідеальна. у нас є проблеми. проте допоки нас ґвалтують, вбивають, грабують та винищують — ми маємо вбивати їх. і це має бути нашим основним кредо, мотивацією, будь-чим, що допоможе знищити їх.

у цей день я закликаю людей робити те, на що вони здатні, щоб допомогти. виходити на протести за видачу зброї для України, якщо ви закордоном. проходити домедичну підготовку. волонтерити. донатити на збори, навіть якщо здається, що ви вже «все», і що всі задрали. просувати збори. брати на себе відповідальність за своє майбутнє.

філософією «ґдє-то там і бєз мєня рєшат» живуть росіяни. терористи, вбивці, просто уйобки, яким не сидиться у своїй країні, і яким вбивати інших людей заради сотні тисяч рублів, без жодної на те причини, заради вбивства для вбивства. або ж засовуванням голови в пісок, де нічого не видно, нічого не чутно, і лише треба почекати, поки все за років кількадесят втихомириться.