#програмістське

inline PDCoord getPowerPointOnLine2(vertex const *const &persist) const {...}

Та щоб вас качка копнула лівою ногою!
А потім питають чому я плюси не люблю...

#програмістське
#rust

Rust - дуже грамотно спроектована мова, але все ж не ідеально. Одна з речей, яка зроблена відверто калічно - це концепція пінінга.

Сама ідея дуже правильна: ви можете зробити будь-який поінтер pinned ("пришпиленим"), що дає вам статичну гарантію на етапі компіляції, що дані, на якій цей поінтер вказує, не можуть бути нікуди переміщені поки живий цей поінтер. Тобто поінтер не може просто так раптово інвалідуватися. Це дуже помічне при реалізації різноманітних низькорівневих речей - self-referencial structures, linked lists, lookup tables, тощо.

Але є аж три моменти, які не дозволяють нормально використовувати цю чудову ідею.

По-перше більшість типів даних по замовчуванню імплементує трейт Unpin, який, як можна здогадатися з його назви, тупо ігнорує пінінг. Тобто ви його пініте, а йому на це пох. При чому компілятор ніяк вас не попереджає, що пінінг не має сенсу (від цього я взагалі випав).

По-друге, borrow checker з пінінгом не дружить і на нього не зважає від слова зовсім. Тобто вся магія працює лише на поінтерах, а не на референсах, що заганяє ергономіку під плінтус.

По-третє, у Pin є цілий вагон геть неочевидних обмежень та нюансів. Чим намагатися все це осягнути та правильно використати, легше написати те, що вам треба з unsafe - набагато менше ментальної гімнастики.

Щось на цьому місці розробники раста якось зламалися, аж дивно.

#жиза
Прага - напевне єдине місто, де можна на практиці зустріти ситуацію з дурнуватого екзаменаційного білета по ПДД, коли на перехресті зустрічаються легковик, автобус, трамвай, велосипедист та кінний візок.

Ми близькі до сильного ШІ. Коли він з'явиться, то він буде сильним, але тупим як двері та брехливим як єдиний телеєблофон.

Осьо запустив розпіарену нову модель ChatGPT o1 із "неймовірними навичками розмірковування" (тм). Попросив її надати мені посилання на наукові статті по певному вузькому питанню. Розумна залізяка довго думала, щось там з чимось звіряла і видала мені 6 статей з посиланнями. З них абсолютно всі посилання фейкові. 3 з 6 взагалі повна галюцинація, а три інші ведуть на геть ліві статті, що не мають нічого спільного ані з анотацією від робота, ані з заданим питанням.

Охуєнна технологія. Надійна, бля, як швейцарсткий годинник.

Є речі, які абсолютно незмінні у просторі та часі. Наприклад бухгалтерії наукових установ.

Сьогодні я вперше, що називається, серйозно вдарився головою об нашу інститутську бухгалтерію. Поки що спілкування відбувається у дружньому та невимущеному стилі:

- Я б хотів перерозподілити гроші по новому проекту ось так (довге пояснення із датами та цифрами). Це можливо?
- Га? Шо? Стосовно змін вашого поточного проекту будь ласка зверніться до (людина, що не має відношення до питання)
- Та ні! Я не про поточний проект, а про новий.
- Га? Шо? Хто тут? 😳

Є така катерогія громадян, яку я називаю "патріоти-істерички". Це як білочки-істерички, тільки патріоти.

Зараз вони почали масово постити прутню на кшталт "повалення режиму Асада в Сирії показує, як легко перемогти росію військовим шляхом!!!адин-адин111".

Тобто покататися на джипах, постріляти у повітря із криками "алах-бабах" та зайняти пусті території, на яких вже не було боєздатних сил супротивника - це називається "перемогли росію військовим шляхом".

Щось протягом 10 останніх років якось не виходило перемогти, а тут ррррраз і перемогли! Чи не тому, що там вже тупо не було військ на момент парадного марша на Дамаск? Та ні, фігня, просто "росію дуже легко перемогти".

Олігофренія не лікується, на жаль :(

Справжня перемога культурної дипломатії - це коли в китайському реторанчику в центрі Праги відвідувачам дають у якості презента льодяники "Рошен" 😜

Update: все ще гірше ніж я думав...

https://www.facebook.com/search/groups/?q=attenborough%20david&sde=Abo6mQGTwumSH8ghiQqAvvjPX7NFviMO4wSBhxr6grIQwUayjg5k0ye5FNdIS2HCiLkkJOB-TfP5YV29lVJ9zt3H