Досвід - це те, що лікар отримує починаючи з навчання в університеті і до дерев’яної дошки у трьохметровій ямі.

Досвід залежить від безкінечності різних факторів: від виховання людини, присутності наставника і до погоди у конкретний день.

Якщо Ви маєте авто, то стикались з різною діагностикою на різних СТО. Чому так? Авто одне і те ж. Складається з двигуна, ходової, коліс і кузова. А фахівці на СТО - різні, з абсолютно різним досвідом. Тому і до вирішення проблем мають інший підхід.

У мене є багато прикладів, де я надавав більш адекватну консультацію, ніж колеги з більшим досвідом. А були ситуації, коли мені досвіду дуже не вистачало.

Але є одне «АЛЕ».
Я ніколи не боюсь сказати, що я чогось не знаю.
Я не можу вивчити все, не можу відвідати і запам’ятати всі конгреси і пленуми.
Я помиляюсь. Через неуважність, недостатній досвід, відсутність мотивації.

Це неминуче, коли працюєш з людьми, але лікар зобов’язаний зробити роботу над помилками, визнати її, щоб не допустити у майбутньому.

Є ще одна проблема - це люди, які шукають тільки хороших діагнозів.
Відвідуючи десять різних спеціалістів, вибирають того, який каже тільки те, що людина хоче почути.

Всі роблять помилки! У лікаря ціна помилки - здоров’я, а інколи життя.
Це не означає, що кожний вбиває, але помиляється - кожний. Вибирайте лікаря, до якого відчуваєте довіру, а не за принципом «старше - значить розумніше» - це так не працює.

Головне, коли звинувачуєте лікаря у помилці, згадайте себе на роботі, згадайте, скільки помилок робите ви та порівняйте ціну вашої помилки із ціною помилки лікаря.

Всім привіт ?

Повзаємодіємо? ? Ви - пишете тему/кейс/будь-що цікаве, а я розберу або просто поділюсь смішними історіями)

Не соромтесь, хочу з вами говорити, тому залюбки підготую пост. ?

Любі жінки, важлива інформація для вас!

Хотілось би нагадати, а може комусь і розповісти про доцільність скринінгу раку шийки матки.

У цьому пості не буду лити воду та переливати цю воду з «пустого в порожнє».

Тому коротко і по суті - РАЗ НА РІК ОБОВ’ЯЗКОВО робимо чекап!

Що туди має входити:
1. Огляд гінеколога + УЗД органів малого тазу
2. ПАП-тест (обовʼязково!!!)
3. Відеокольпоскопія
4. Консультація мамолога + УЗД молочної залози/мамографія

Тільки задумайтесь: до повномасштабного вторгнення 7500-8000 фіксованих випадків раку шийки матки, з яких ТРЕТИНА - смерть!

Тому любі мої, всі робимо раз в рік такі дослідження, говоримо про це мамам, дружинам, донькам і жіночкам, за яких переживаєте. Всіх обійняв, якщо що - пишіть! ❤️

Ну одноголосно вирішили! Погнали! ?

Коли я створював цей канал, то поняття не мав, де я буду і яке в мене майбутнє. Зараз я більш менш розумію, тому вже можу розповісти і вам.

Як казав класик: «ХТО Я?»

Зараз я проживаю в столиці, працюю у приватній жіночій консультації. Маю закінчену вищу освіту зі спеціалізацією: «Акушерство та гінекологія», в процесі отримання спеціалізації з ультразвукової діагностики

Чим це ці акушери займаються? Не тільки пологами і взяттям мазків, як виявилось.
Зараз я вивчаю пренатальну діагностику. Багато хто з вас запитає: «ШО ШО ШО?» Відповідаю.

Це частина акушерства, яка займається консультацією від моменту планування вагітності до моменту пологів. Всі питання з хромосомними аномаліями, викиднями і т.д. - це пренатальна діагностика. Важливо зауважити, що лікуванням я мало займаюсь, а от виявити і запобігти - ну це прям цілий детектив.
Дехто з вас знають, що паралельно я ще займаюсь всякою всячиною. Роблю презентації, плани на пленуми, вологе прибирания вдома, інколи виношу сміття, а ще готую найкращу лазанью у світі (дружина каже).
Якщо у вас є питання, на які б ви хотіли отримати відповідь та можливу консультацію, пишіть у коменти або приватні

Хело, не очікували? ?

На вулиці жовтень, а значить - треба рухатись!

Хотів запитати вас, тих декілька людей, які слідкували за моєю "творчістю". Чи цікавий вам постійний блог про життя і виживання лікаря, про курйози та успіхи?

Поки думаємо над концепцією. Можу також ділитись з вами корисною інфою,яка в принципі, не буде зайвою ніколи.

А у коментарях можемо обговорити тему, аналізувати та деколи просто поженем пріколи!

Що скажете? Погнали, бандіти? ?

За час «мовчання» у моєму житті відбулись глобальні зміни.

Я змінив місто проживання, направленість роботи та найголовніше - погляди на більш радикальні! Вважаю, що це той обов‘язок, який має виконати кожен. Але зараз не про те.

Нещодавно у розмові з мамою зловив себе на думці: «У мене закінчились просто гумористичні історії, а залишились тільки кров і сльози!» Не знаю чи подобається вам таке, але я спробую.

Моя підстанція охоплювала значну територію району при виїзді з міста: туди входили села і автомагістралі державного значення. Частина дороги, про яку піде мова, має дуже погану славу і пов‘язано це, на моє здивування, з хорошою якістю дороги. Люди дозволяють собі розігнатись і нехтують безпечною швидкістю.

За викликом бригади інтенсивної терапії піднялась моя команда. «Хлопці, там жахливе ДТП, є трупи!» і ми вже біжимо в авто. Вночі моросив дощ, а зважуючи на зимові холоди, дорога стала льодовим катком. На місці маємо дві машини: в одній живого місця немає, і як результат - три трупа. Інша ж вилетіла з дороги, у ній пара молодих людей. Хлопець, він ж водій, здався відразу цілим, а ось дівчина з переламами ніг потребувала допомоги.

Рятувальники вирізали її з машини, у той час як ми допомагали водієві. На жаль, дівчина пішла з життя по дорозі в лікарню, так як були політравма, ушкодження мозку, внутрішніх органів.

Поліція, проаналізувавши ситуацію, однозначно назвала винного у аварії - хлопець, що вижив. Що з ним тепер? Не знаю, але розумію одне: думав би він головою, а не іншим місцем - чотири людини не залишились би навічно на тій ділянці дороги, так як уже залишились тисячі людей!

# Одеса
Це місто, у якому я закінчив школу, училище та університет, у якому сформувався як спеціалість і як людина. Дуже колоритне і круте місто. Одесити - це окрема каста людей, які по вуха закохані у свою «маму». У що б не перетворювало Одесу керівництво міста - нічого не змінить любов одесита до свого міста. Багатонаціональна територія, де є своя мова, історія і культура. Де б я не був, мої думки частіше за все десь на «привозі», де спілкування з продавцями - це як окремий вид мистецтва.

Робота на швидкій одного разу познайомила мене з літньою одеситкою із привозу. У неї були проблеми з колінним суглобом, тому ми стали регулярними гостями у її домі. Після робочого дня на привозі, коли біль стала нестерпною, вона викликала швидку і ми з радістю допомогли жінці. А чому з такою радістю, спитаєте Ви. Розказую. Справа в тому, що жінка торгувала дуже смачною ковбасою. І віддячувала нам кожного разу саме нею. Для нас, завжди голодних студентів - це просто рай.

Крім того, вона мала чоловіка, який був п’яним 24/7. Він постійно творив у присутності швидкої щось божевільне. Цей раз не став винятком. Після допомоги жінці я побачив силует Бориса (його ім’я) в дверному проході: «Валєчка, я праіграл тєбя в карти!» Жінка посміхнулась і послала його в напрямку російського корабля, але поцікавилась, кому саме він програв. Чоловік героїчно почав розповідати про сусіда, такого ж ханигу як і він. Поки я слухав цю історію, у ніс ударив різкий запах. І тут чоловік додає: «А да! А іщо я так бєжал расказать, что насрал в штани!»

Що ж, пріорітети у чоловіка були виставлені правильно. Але жінка, незважаючи на біль в коліні, все одно «віддячила йому» тряпкою по спині, а ми ще довго не могли відійти від такого «благородного вчинку».

# Все буде Україна

Всім привіт! Не можу сказати «Доброго дня», тому що він далеко не добрий для нас усіх. Триває восьмий день війни. Страшної, несправедливої, вбивчої, руйнуючої війни, якої ніхто з нас не хотів і навіть не міг собі уявити в найгіршому сні.

Наразі прийняв рішення вести канал тільки українською.

Кожен з нас - герой і я пишаюсь своєю країною. За цей тиждень суцільного жаху я зрозумів для себе одну просту істину - у нас велике майбутнє. Ми вже найкраща і найсильніша нація, ми довели це всьому світу. НАШ НАРОД нікому не здолати, нікому не поставити його на коліна. Не можу написати якусь веселу історію, але хотілось би вам розповісти про ситуацію навколо мене.

Ми збираємось, гуртуємось і єднаємось, щоб разом допомогти нашим військовим у боротьбі за нашу землю. Я ніколи не тримав в руках зброю, але мільйон разів тримав бинти і джгути, тому допомагаю у територіальній обороні у районній лікарні медиком. Я просто в захваті від того, як люди перед загрозою об’єднались для перемоги. Народ прогнозує і старається максимально серйозно забезпечити наших захисників всім необхідним. Стільки їжі і речей зібрано буквально за декілька годин у малому місті. На територіальну оборону величезні черги, потрапити туди практично нереально зараз. Гордість! Це одне із багатьох слів, яке чітко описує ситуацію в нашій Україні.

Я підписався на всі группи онлайн допомоги, де вже проконсультував достатньо людей в Телеграмі. Своїм підписникам хочу сказати: можливо вам потрібна якась консультація чи направлення - пишіть мені! Я із задоволенням допоможу чим зможу! Все буде Україна! Слава Україні!