передаємо скорботу
з рук в руки —
як вуглик —
швидко щоб не попекти пальців
швидко щоб не залишити чорних слідів
гадаємо:
хто ця нещасна що стоїть з краю
й не передасть вже нікому
і залишить собі
сповиє в мʼяку тканину
і зватиме донечкою

у цієї дитини
гострі зуби і нігті
вона виросте в жінку
у якої ніколи не буде лиця
і імʼя її стане спільним

підійди до неї коли зустрінеш
спитай — хто ти?
і вона відповість —
ти

пишеться нечитабельно
думається змусолено
можна спробувати тебе вицілувати
зі зціленням поки не сходиться
з лиця залишились вилиці
все інше просто відсіялось
за принципом непотрібності
боже! зроби з мене милиці —
аби я стала гідною опорою
інженери-проєктувальники
ще не бачили такої конструкції
сумніваються в її цілісності
ціннісно — як вода
перемішана з сіллю
загоює
але підпікає

краще було б не рухатись
залишатись на пригрітому місці
передати справу інерції
підписати заяву на звільнення
від персональної відповідальності
відібрати свічку у того
хто казав що її тримає
мають залишитись двоє
дата підпис ініціали

все що зможеш вмістити в рюкзак
все що дотягнеш на хилій спині
все що ніколи не влізе в думках
це все твоє
тепер неси

ось твої чоловіки і жінки
ось червоніють за тебе батьки
ось твоє рідне село
ось погребіння діда
твого або не твого

ось твої помста і зло
ось твого озера мулисте дно
ось твої теплі руки в воді
ось камінці —
бери-не бери

ось твоє тіло ще зовсім мале
ось люди які просто є
ось міста яких просто нема
в тебе ніколи не буде другѝх
треба любити цих

І
а люди тут всі як різочки
тонкі і гострі
легкозаймисті
замість води — бензин
замість повітря — газ
замість любові — сірник

ІІ
бува розкусиш тугий персик
дістанеш кісточку
та й думаєш —
дай посаджу
а земля її не приймає

ІІІ
стає холодніше
це не те що тобі потрібно
але вогонь
є вогонь

IV
хочеться нового лиця
аби воно все ще вміло
всміхатися

етюд

іноді памʼять
витікає з моїх очей
і стікає пекуче вниз
по щоці

на вулиці спека
тож треба частіше виходити
надвір
щоб відчути скільки тепла
хочеться віддавати для тебе задурно
тільки б в твоїй кімнаті
було свіжо й прохолодно
тільки б ти завжди спала
з висунутою ногою з-під ковдри

спи красуне
нехай твій сон буде міцним
і всеохопним
нехай разом з тобою
засинає весь світ
аби ти не пропустила ні хвилини
свого життя
спи так —
щоби потім про тебе писали вірші

колись уві сні я думав про бога
прокинувшись зранку —
побачив тебе

до вашої уваги — романтіческа попса

на честь цього закину етюд, але скріном. бо телеграм много собі думає і не вміщає в одну строчку необхідну мені кількість слів

я прибрала реакції. беззаконня закінчилося тепер тільки коментарі!!

я говорю з тобою
бо навчила тебе говорити
ось мій маленький садок
не приходь сюди
не приходь

руку об руку
як плющ що звивається
плутає й щиплеться — ай! —
не лякай мене
не лякай

повітря навколо гріється
пилом злітаю вгору
і яблуком падаю вниз
дивись на мене
дивись

моє тіло чисте
ти ніколи мене не торкався
з-під нігтів змиваю бруд
я більше не тут
не тут