Подібні рішення мені завжди були максимально зрозумілі і якихось негативних емоцій не викликали (веду мову виключно про Recone), ба більше - у таких композиціях як “Lighthouse”,“Deadman” чи “Одне на двох (Amore)” я отримав достатню, хоч і не максимальну, дозу естетичного задоволення. Але, загальний настрій цих гармоній та закладена в них вокальна маневреність (за рамки якої об’єктивно не вийдеш) завжди стояли від мене на певній емоційній дистанції - до речі, подібні ситуації дуже часто трапляються і в інших гуртах самих різних жанрів. Суб’єктивізм чистої води і справа тут зовсім не в Recone.

Водночас з вищенаписаним - які ж я отримав позитивні емоції та заряд енергії від реалізації решти частинок “Спогадів” - це естетично та прекрасно (на рівні з чотирма іншими треками). Доволі хаотичний вступ, де безліч елементів формують дійсно болісно-емоційний та темний саундтрек для ліричного словосполучення “конфлікт зі спогадами”, у повній красі демонструє вміння та навички музикантів підкоряти і доволі складні аранжувальницькі форми, педантично розставляючи їх деталі у раціональні слоти. Далі ще крутіше - зверніть увагу на те, як інструментально реалізуються ліричні рядки “Сам! Це переживаю! Тут! Виходу немає! Те, що я знав! (Воно виїдає, мене розриває, та не убиває) Знову сам! Воно виникає! Бий! Я не відчуваю! Те, що я мав! (Це переживаю, виходу немає, та не забуваю)” - робота абсолютно кожного інструменту вивірена та монолітна, а за ефектне гітарно-семпловане підсилення вокальної ходи - окреме велике дякую.

Ви думали, що це все?) Ні! Далі слідує ще одне із найкращих рішень та втілень музикантів - після короткотривалого відступу вривається секція, якій я подарував назву post-chorus і під час дебютного ознайомлення з якою у мене на обличчі сформувалася щира усмішка від задоволення. Вокальний надемоційний розчеп (одна із найкращих партій соліста), філігранна гітарна робота (з чумовою мелодійною лінією, що підсилює загальну гармонію і лунає, немов темно-симфонічний мазок загальної картини), міцна ритм-секція (що, немов, забиває низькочастотні цвяхи у скриньку рефлексії ліричного героя) - повні смак та краса. Мої щирі оплески хлопцям.

Підсумовуючи вищесказане та не маючи наміру вибачатися за подальшу тавтологію, "Metamorphosis" - це дійсно Metamorphosis, який прекрасно ілюструє у всій красі крок вперед для RECONE, чітко окреслюючи його в хронологічній історії гурту. Особистісні трансформації кожного учасника гурту вплинули на їх світосприйняття, яке, в свою чергу, видозмінило як ліричне наповнення, так і площину інструменталу - причинно-наслідковий ланцюг зробив свою справу, завершивши ходу другого творчого циклу RECONE і, водночас, сформувавши дуже міцний фундамент для майбутнього пришестя третього.

recone - bandlink