НАЦІОНАЛІЗМ БАНДЕРИ
(частина 2)

Бандера бачив Україну як сильну, самостійну та незалежну державу, яка не залежить від іноземного впливу. Його бачення включало чотири основні аспекти:

1. Політична незалежність: Україна повинна бути суверенною та вільною від будь-якого зовнішнього управління, особливо радянського чи польського. Бандера відкидав ідею залежності від великої держави, вважаючи, що українці здатні самі керувати своєю державою.

2: Солідарність суспільства.
Він хотів, щоб усі громадяни об'єдналися навколо ідей національної боротьби. Бандера виступав за те, щоб держава, в якій кожен громадянин знав свої обов'язки перед своєю країною та працював на її благо.

3: Самодостатня економічна система.
Бандера хотів, щоб економіка України була сильною, незалежною від імпорту та міжнародної допомоги. Він вважав, що українська економіка повинна бути розвинена так, щоб забезпечити добробут нації і незалежність від зовнішніх ринків.

4. Захист української мови та культури.
Бандера надавав велике значення збереженню української мови, культури і традицій, які бачив як основу національної ідентичності. Він вважав, що єдиним способом досягти справжньої єдності народу є українська культура.

РУН|ЧАТ|БУСТ

НАЦІОНАЛІЗМ БАНДЕРИ
(частина 1)

Одна з найвідоміших і найбільш популярних фігур українського націоналізму — Степан Бандера. Він став символом боротьби за незалежність України. Хоча його націоналістичні погляди, ідеологія та метод будівництва держави все ще обговорюватимуться, вони також істотно важливу роль у формуванні української національної ідентичності . Ідеологія Бандери виникає в тому, що націоналізм є основою державності. Бандера був одним із лідерів Організації Українських Націоналістів (ОУН), групи, яка намагалася об'єднати всі українські сили, щоб боротися проти поневолення з боку інших країн. Його націоналізм був різким і неприйнятним до ворогів держави, і його призначення було досягнення повної незалежності України.

Ось декілька пунктів що до поглядів Бандери:

1. Політична незалежність і суверенітет
   Для Бандери політична незалежність була абсолютною метою, яку не можна було піддавати сумнівам або компромісам. Він бачив Україну повністю самостійною, без будь-якої залежності від інших держав чи міжнародних блоків. В його уявленні, жодна інша країна, особливо великі сусіди, як СРСР чи Польща, не мала права втручатися у внутрішні справи України. Ця незалежність мала охоплювати всі сфери — від політики і правосуддя до культурної політики і військових питань. Бандера вірив, що тільки незалежна держава може гарантувати безпеку і розвиток українського народу, а будь-який іноземний вплив лише пригнічує національну ідентичність.

2. Суспільна солідарність і єдність народу
   Бандера прагнув створити єдину націю, де всі українці — незалежно від соціального статусу, місця проживання чи політичних поглядів — будуть об'єднані навколо ідеї побудови та захисту незалежної України. Він вірив, що кожен громадянин повинен розуміти свої обов'язки перед державою і ставити національні інтереси вище особистих. Його ідеал — це суспільство, де люди живуть заради великої мети, жертвуючи своїми амбіціями, якщо цього вимагає благо нації. Він прагнув, щоб українці були свідомими громадянами, готовими стати на захист держави у разі загрози.

3. Самодостатня економіка
   Бандера бачив економічну незалежність України як невід'ємну частину її суверенності. Він прагнув до того, щоб Україна мала таку економічну систему, яка забезпечувала б її ресурсами та не залежала від імпорту або іноземної допомоги. Він вірив, що Україна має достатньо ресурсів для розвитку власної промисловості та сільського господарства. Стратегічними пріоритетами, за Бандерою, були б розвиток важкої і оборонної промисловості, що зміцнило б державу зсередини, забезпечуючи її необхідними товарами і знижуючи залежність від інших країн.

4. Захист і розвиток української культури та мови
   Культура та мова для Бандери були фундаментом нації. Він бачив їх як основні елементи, що об’єднують народ і забезпечують його ідентичність. Бандера був переконаний, що українська культура повинна бути в центрі державної політики, а українська мова — єдиною офіційною мовою країни. Він прагнув створити таку систему освіти і культурної політики, де національні цінності та історія будуть вшановуватися і передаватися наступним поколінням.

РУН|ЧАТ|БУСТ

НАЦІОНАЛІЗМ ДОНЦОВА
(частина 2)

ІДЕЯ АГРЕСИВНОЇ ПОЗИЦІЇ ТА "МІСТИЧНА НАЦІЯ"
Націоналізм Донцова не був орієнтований на пасивну оборону, а на активну боротьбу за національні інтереси. Він вважав, що український народ повинен розглядати свою мету як повернення історичної території, культуру та самобутність. В націоналізмі Донцова Україна виступала як агресивна регіональна держава, яка завжди прагне відстоювати свої Інтереси.
Донцов бачив українську націю не просто як сукупність людей, а як вищу ідею та містичну сутність, яка вимагає повної відданості. Він уявляв націю як «живий організм», єдиний і неподільний, що має особливу історичну місію.

АНТИ МОСКОВСЬКА ТА АНТИ БІЛЬШОВИЦЬКА ПОЗИЦІЯ

Донцов негативно ставився до впливу Росії та більшовизму на український народ, вважаючи це загрозою для національної ідентичності. Його інтегральний націоналізм закликав до відмежування від Росії, бо він бачив у ній ворожий імперіалістичний вплив. Наш народ мав позбавитися всього що пов'язано з Московією, це ті люди що відбирали у нас державу, мову, культуру, історію, і наші власні життя та землю. Логічно що з ними нас немає нічого пов'язувати

ЗАХІДНА КУЛЬТУРА

На противагу московській культурі, Донцов симпатизував західноєвропейським цінностям, особливо німецькому та італійському націоналізму. Західна культура, за його думкою, могла надихнути українців на відродження нації, особливо в аспекті дисципліни, порядку та сили волі. Але зараз західна культура та цінності дуже відрізняються від тодішніх, Україна має стати тим, хто відродить тогочасні цінності та культуру, повернення консервативних поглядів в Європу, має стати тим чого буде прагнути українська націоналістична держава.

*Ідеї Донцова отримали багато прихильників, особливо серед молоді та політично активних українців, а також стали однією з ідеологічних основ для Організації українських націоналістів (ОУН). Його праця «Націоналізм» (1926 р.) стала основним теоретичним викладом його націоналістичних ідей і залишила глибокий слід в історії українського національно-визвольного руху.

Націоналізм Донцова був досить радикальним і мав критиків, які вважали його надмірно авторитарним. Однак для свого часу ці ідеї надихали українське суспільство на боротьбу за незалежність і захист національної ідентичності.*

РУН|ЧАТ|БУСТ

М. МІХНОВСЬКИЙ "САМОСТІЙНА УКРАЇНА КОРОТКО
(частина 1)

На початку XX століття, коли Україна перебувала в складі Російської імперії, українська національна самобутність була пригнічена, а будь-які спроби самоідентифікації часто переслідувались владою. В таких умовах Микола Міхновський у своєму маніфесті "Самостійна Україна" вперше сміливо висловлює ідею про необхідність цілковитої незалежності, виступаючи за національне визволення не лише як політичну мету, а як глибоке переконання, що визначає долю нації. Його ідеї заклали фундамент українського націоналізму та на десятиліття вперед стали джерелом натхнення для українських борців за свободу.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ - ЄДИНИЙ ШЛЯХ ПРОЦВІТАННЯ НАЦІЇ

Міхновський переконаний, що жодна форма автономії чи федералізації з Російською імперією не зможе забезпечити справжньої свободи для України. Будь-яке підпорядкування іноземній владі, на його думку, призведе до подальшої культурної та соціальної асиміляції, що загрожує існуванню українців як окремого народу. Він проголошує: "Одна, єдина, неподільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ", наголошуючи на територіальній цілісності та праві українців на власну державність. На його переконання, тільки повна незалежність дозволить зберегти українську ідентичність і вільний розвиток культури, мови, освіти та традицій.

НАЦІОНАЛЬНА СОЛІДАРНІСТЬ

У праці простежується ідея, що національна єдність має стояти вище за політичні та соціальні поділи. Міхновський закликає всіх українців об'єднатися навколо спільної ідеї незалежності, незалежно від соціального статусу чи політичних поглядів. Він висловлює думку, що лише об’єднаний народ здатен протистояти зовнішньому тиску, адже роз'єднаність робить його слабким і уразливим перед колоніальною владою. Ідея національної солідарності є центральною: без неї, вважає Міхновський, неможливо побудувати незалежну державу.

ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

Міхновський у своїй праці проголошує важливість соціальної справедливості як необхідної основи для міцної держави. Він акцентує увагу на проблемах нерівності й експлуатації українців в імперії та бачить їх вирішення в незалежній Україні, де всі ресурси належатимуть народу. На його думку, українська економіка повинна будуватися на засадах самозабезпечення, де багатства землі будуть служити інтересам народу, а не імперському центру. Він виступає за контроль над ключовими галузями, зокрема сільським господарством, промисловістю та торгівлею, щоб уникнути залежності від іноземного капіталу та забезпечити економічну стійкість. Його ідеал — це держава, де кожен українець матиме право на власний добробут.

РУН|ЧАТ|БУСТ

ХРИСТИЯНСТВО - ЧАСТИНА УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ
(Частина 3/3)

Християнські цінності у боротьбі за свободу
Християнство стало джерелом натхнення для українців у численних історичних випробуваннях. Козаки захищали православну віру від зовнішніх ворогів, тоді як греко-католицька церква в Західній Україні зберігала культурну ідентичність у часи іноземного панування. У сучасній війні з московією українська церква підтримує ідеї миру, справедливості та свободи, активно допомагаючи захисникам і суспільству.

Християнство є невід'ємною частиною українського націоналізму, поєднуючи духовну спадщину з боротьбою за національну свободу. Київ, як історичний центр православ’я, символізує незалежність України від московії та утвердження її автентичної релігійної традиції. Незалежна церква залишається важливим елементом у відновленні справедливості, збереженні культури та формуванні морального фундаменту нації.

РУН|ЧАТ|БУСТ

Офіційний інстаграм аккаунт РУН :

https://www.instagram.com/ryn_mun.oficial/profilecard/?igsh=MWhiaXRicjhnZnA5OQ==

ХРИСТИЯНСТВО - ЧАСТИНА УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ
(частина 1/3)

Християнство відіграє ключову роль у формуванні української національної ідентичності, будучи основою духовного, культурного та політичного життя українців. Від часу хрещення Київської Русі князем Володимиром Великим у 988 році до сучасного утвердження автокефальної Української православної церкви, християнство стало джерелом сили для народу, який прагнув свободи та збереження власної ідентичності.

Київ — колиска православ’я
Київ є духовним центром українського християнства, колискою православної віри у Східній Європі. Хрещення Русі стало визначальним моментом у розвитку культури, освіти та політики. Київські святині, такі як Софійський собор і Києво-Печерська лавра, закріпили статус Києва як осереддя духовного життя. Попри тривалі спроби московії перебрати цю роль, Київ залишався символом автентичного православ’я та української ідентичності.

Протягом століть християнство виступало захисником української культури та мови. Під час польської експансії православна та греко-католицька церкви сприяли збереженню національних традицій. У XIX-XX століттях боротьба за незалежну українську церкву стала частиною загального руху за державність.

Автокефалія Української православної церкви
Історично московія використовувала церкву як інструмент впливу, але утвердження автокефалії Української православної церкви в 2018 році стало визначною подією. Томос повернув Києву статус духовного центру, незалежного від московського контролю. Для українського націоналізму це стало символом боротьби за свободу та утвердження національної гідності.

Ідеологи українського націоналізму, такі як Дмитро Донцов і Степан Бандера, наголошували на важливості релігії як джерела морального та патріотичного виховання. Вони вважали, що церква має зміцнювати дух нації, формувати стійкість і жертовність у боротьбі за незалежність.

РУН|ЧАТ|БУСТ