​Це відбувалося точно у декорі La belle epoque,
Коли ми з тобою, вдвох
П'янкі та п'яні —
Торкались стегон одне одного,
Кружляли, як Сатурн та його кільця.
Простора та пишна зала
Чернівецького вокзалу,
Манила відблиском мармуру,
Сяяла сяйвом свічок,
І я ґальопом, у файній маринарці
Марширую, як армія на пляці.
Веду тебе за руку,
Мацаю на зап'ясті пульс.
Торкнувся твоїх вуст
Сповнених поезії Франка
І ладен був втонути...
А потім ляскав я твої сідниці,
Наче морські хвилі пірс далекого берега.
Перса твої оберігаю,
Сукенку твою шовкову,
Граалю твого покров
Знімаю.
Граю вар'ята, бавлюсь в невинність,
Поведення це поволеньки ламаю.
Повала вкрита люстрами,
Ми смакуємо садовину із раю,
Смородина розтікається тіла твого згинами.
А потім, чорною рукою Гаврила Принципа
Безпринципно розпочинаю Велику Війну.
Прошелестую увесь перемишлянський ліс,
Щоб потім, перевальцем, послати
Передовий загін на Чортківську офензиву.
Вир, ейфорія, екстаз та грація.
Констернація від того, яка прекрасна мить.
Поволічка ложа нашого вже мокра,
Що аж потічком стікає в Полтву,
Повноводить її ручаями.
Руками впинаюсь у сідниці твої,
Манірно перетікаю у партер,
Стелюсь попід тобою.
Відтягую момент нашого розпарцелювання.
Нехай усі боги кохання
Позаздрять.
Бамбетель рипить. Жевріє натомлена свічка.
Ніч огортає сутінками.
Ми цмулимо лакомі цигарки з моєї файки.
Так файно ніколи не буде.
А більше вже й не треба.

© Кудлатий

до речі, учасники заходу - люди культури!

Файні літератори

Євгеній Кліпов
Артем Ельф
Фрідріх Вільгельмович Швальбе
Остап Кудлатий

та Неймовірна Комікесса, охотніца на скібіді-туалєти Богдана Стаховська

Ці вихідні буду в Хмельницькому в інтересній компанії.

Поки увесь вільний час забирає інтернатура та робота, я трохи занехаяв канал. Так буває, на жаль. Але от трохи порився у нотатках і знайшов романтично-наївний вірш, який чомусь не опублікував. Надолужую) Завтра ще виставлю найсвіжіший текст. Та й отак якось. Всім спокійної, а головне тихої ночі!