FOUND POETRY IN SILPO

визначте пріоритети щоб це не зробили за вас
якщо ви помилитесь світ не зупиниться
цінуйте всі свої маленькі перемоги
піклуйтеся про себе
зберігайте ясність розуму та серця
ви сьогодні просто неймовірні
ви були чемними миколайчик знає
тримайтеся своєї думки
одягніть на свята свою найкращу усмішку
почекайте ще трохи і все налагодиться
терпіння терпіння і ще раз терпіння
будьте з тими хто зрозуміє вашу тишу
хтось дуже чекає вашого повідомлення
маєте гарний смак
шукайте мудрість поміж рядків

ПОТІЧКИ ПОЛУЧНИЧНОГО СОКУ

потічки полуничного соку
ґудзик відірваний поміж
сірих бетонних нерівних
зі шляху правильного
намагаються збити

звабливі невірні
шиплять спекою збуджені
вовтузять того ґудзика
нещасного
штурхають обмацують
просочуються в його отвори

затоплюють земляні відрізки
навколо
ведучи ґудзика
подалі від дому
подалі від натовпу
оминаючи бурʼяни
оминаючи срібний кругляк
з написом 44
оминаючи залізну коробку
з написом 96
прямо
на червоні 38

повзуть підкрадаються
до метрополітену
вимальовуючи плетиво
гілок світового дерева
чи пак його коріння
світ починається
з лівого берегу

СУДИНА

у дзеркальній райдужній щелепі примружених спʼянілих
мертва судина гойдається
мов жива
під чорної цятки
наглядом

ця цятка безумовно належить судині
як і моє праве око
воно належить чорній судині
як і моя голова
вона належить чорній мертвій судині
як і моя гикавка що заважає писати цей текст
вона теж належить цій судині
мертвій чорній судині
у правому оці
котра існує вже років з двадцять
росте виринає сухим надламаним стеблом у підніжжі втомленої трави
тоне ховається тиняється від одного кутика до иншого
літерою і
знаком питання
знаком оклику
одним коротким одним довгим
гойдається
мов жива

ЛОВИТВА ВОРОНЯЧОГО КРИЛА Е

ловила ловила
крило вороняче
черево кита
витворила
виварила

не вино
лила
не воно
не я
а чого
вороно
а кого вороно
а як

так так вороно
твоя корона
твоя крона
вона чорна
як горня тло

говорила ти вороно
лаврового латаття
виткала
в черево кита гнала
не вчинила того
як я

не лини в рота
не глина в горло
на око отче
крило е наклала
та в човна
виловила

СОНЯЧНИЙ ПАКЕТИК

в абрикосову гілочку
пакетик білий зубами вчепився
молочними
і гойдається собі
забавку знайшов
у вікна заглядає підскакує
хитається
в феба грається
сина свого виглядає мабуть
на кухонних столах

а під кущиком форзиції далі
хвостик проріс пухнастий
певно зайчик сонячний
загубив
як за зубами молочними
пакетиковими підстрибнув

ПОШУК НОТАТКИ №2

сон сне сей
слизняк під листком фуксії
третя ранку
немає додаткового тексту
згубив
учора губи крихти світла
за останній тиждень

інший поет художник лежав
на асфальті неділя
буквально субота
біла полоса пальта піднялася
в четвер за пивом
склянки заковтує
середа і ти думаєш
ти в пальті
от що значить поетка
навіть бздить архетипами
магістр філософії

за останній місяць
сметана кефір
поетичні місячні синхронізуються
неохайний епатаж
підмет присудок дорівнює
великий як стакан
та ні це здоровий глузд
у нас з тобою в мене теж

я бачу сенс життя
в пизду його обходим
це вже третій випадок за тиждень
місяць не один їх два
сальве текіла
сальве нефільтроване
стовпів тепер не два
недопитий швед
пустка поміж грудей
інструкція з написання вірша
білка скакає з дерева на дерево
лютий вчасно зупинитись
головна аптека твого міста
пошук нотатки №1
завершено

ВЧАСНО ЗУПИНИТИСЯ

не піти на зустріч
не піти на свято
не піти на
стромилася пальцем на око
стомилася
спілкуванням а радісними обличчями ні
коте коте котину
а дай мені таку картину
у сні
хай я повернусь до свого саду
і в смородинових кущах
ховатимусь гратимусь
один два три десять
не шукай мене дорослість
не шукай мене ні перший секс ні перший смуток перший відчай і страх вже знайшли
посиджу тут з ними лишуся
зупинюся вчасно
коте
в шерсті твоїй смородиновій
вчасно зупиню
вірш

ПОШУК НОТАТКИ

за останній місяць
гречка туалетний папір
арахнофобія
чорні цятки вилазять на білі поверхні
пошук
ми шукаємо
завжди чомусь
січень
від серця до тцк
святковий стіл
бухло
всі бояться полтави
немає додаткового тексту
відсутність живота
молочні вʼязкі струмені
прочитані книги
уродини
залежність від речей
коли бог прокидається засинає
втрачений живіт
жовтий пакет білий пакет
хижа коса лінія
немає додаткового тексту
морозне ранкове повітря за зуба вкусило
і ясна пісню завели
твоя втома не знає що ти є
а ти її маєш
а що якщо я сама це зробила
готово
вибрати все скопіювати
вставити
повернутись назад

молочні вʼязкі струмені
стікають тілом
переплітаються утворюючи сітку кривих квадратиків і прямокутничків
подеколи кругляхів
вовтузяться застряють у тонкому пухові волосків борються з ними пригладжують і течуть собі
молочні потічки
струмені життєдайної сили
та куди ж ви потрапите
як не в пустку

як згадати те
що налякало мене в дитинстві
що я хотіла розбачити
гублячи діоптрії відсотки дійсности
з ким говорила
хто приходив до мене вночі
кого чула на задньому подвір'ї
яке являлось у найтривожніших дитячих снах
сад город і поле через дорогу —поле бою цивілізації з марою
темрявою що з кожним подихом
ближчає

розіп'яте полум'я ночі
не лякай мене більше

планети все ближчі і важчі
спілими сливами падають
у долоні
синьою хмарою застелене небо
от-от і прибуде звір
що обернеться левом чи сфінксом
сам відповість
сам забере мене
в неба глибінь
хоч і пручатимусь

через кілька років
вернеться духом зітканим із синього світла
як реальність кришитиметься хлібом черствим
з неба летітимуть стріли води
навскіс:
цей світ лиш чернетка в лінію косу в якій так і не навчилась писати
як плавитиметься яблуня білого наливу як видовжуватимуться витягуватимуться пласкими ставатимуть люди
безмовно стоятиму:
не встигла забрати
за ким поверталась
прокинусь у ще однім сні:
бігтиму наввипередки з тим самим левом лиш би знайти себе першою
побачу — лежатиму згорнувшись у клубок спатиму на одному з теракотових кілець
кар'єру посеред лісу
райдужки ока святого
зрадію але будити не стану

далі піду: втікатиму в відчаї
тільки не він не вона
мовить хтось мовою першою
прокинусь від жару холодного
чи від знання
але чого саме й досі не згадала

а полумʼя ночі нагадувати про себе не втомлюється
лякає сильніш

10.03.2022