Третю добу триває челендж «Рецепт печеного багата».

Про толерантність ще трохи.

А чи знаєте ви, що оті «невоспитані» неуправляємі діти, які погано поводять себе в публічному просторі, і заважають вам в транспорті, кафе та скрізь, дратують і викликають несприйняття - ці діти в 90% мають СДУГ?
Що ви знаєте про СДУГ у дітей і про те пекло, крізь яке проходять їхні батьки і самі діти?
Я вас запевняю - нічого.
Суспільство залюбки доєднається до флеш-мобу в підтримку дітей-аутистів, «яких не взяли в увлікатєльне путєшествіє з класом», як вже не раз було, але дратуватиметься, коли дитина з розладом порушуватиме їхній власний комфорт. Я спостерігаю за цим повсякчас.
Ні, я не звинувачую. Я повертаю лицем те, чого ви не бачите. І не хочете знати.
Просто, щоб знали. Можливо вам це допоможе не дратуватися.
І ні - не треба сюди дорослих із нібито СДУГ - це інша проблема.

А ви знаєте, що люди з великими депресивними розладами, генералізованими тривожними розладами, ПТСР-ом ніколи про це публічно не розповідають? Не діляться, а якщо й діляться, то лише з близькими, та й то не завжди і не з усіма? Бо вважають це слабкістю, з якою намагаються боротися самі, бо знають і відчувають, що їх не зрозуміють.
Тому ви їх і не бачите. У тому сенсі, що ви можете бачити людину, навіть вважати її цілком психологічно сильною. Але ви не бачите зворотню сторону, не бачите справжній стан її душі, не бачите її в ті моменти, коли їй геть погано, бо вона тоді просто ховається від усіх, і ви цього теж можете не помітити в потоці своїх справ, проблем, новин.
І ви можете навіть не здогадуватися, що ось ця конкретна людина має серйозну проблему.
І більшість людей не зрозуміють про що мова, якщо не були самі у цих станах. Бо їх не видно, повторюю. Суспільство їх не бачить. Воно бачить зовсім інше.
Ви зараз у цьому зможете пересвідчитися.

А ще мені прислали отаке фото з фронту.
Це так круто, що у мене аж плечі розправилися!
Нехай також буде тут.
З цієї світлини можна робити оберіги.
А можна просто прикладатися)

І навздогін до попереднього допису.

Все то хуйня, і мать би його йоб - нехай радять що хочуть, якщо споживач це хаває.
Але ж створюють людям ще більшу тривожність і фобії:
«Я не так пітаюсь - мені щось загрожує».
«Я пʼю зранку каву натще - мені пиздець»
«Я їм на ніч - що тепер буде з моєю підшлунковою».

І навіть якщо ви кажете, що ви те не слухаєте і вам пофіг - ви те чуєте і все одно свідомо чи підсвідомо напружуєтеся, я знаю.

Запамʼятайте:
Найкраще продаються страх, брехня і невігластво.
На правді практично нічого не можна заробити, тому вона не продається.

Ахтунг!
Для всіх, кому учора відправили чайники.
Ми здається (точніше я) комусь відправили не той колір, а комусь не додали чайника. Бо сьогодні відправляємо залишки другої партії, і виявили нестиковку дебіта с кредитом у два чайники.
Хто виявить у себе недостачу - пишіть на пошту сайта, замінимо і довідправимо за наш рахунок.
Прошу понять і простіть.
Картинку - тиць!

Ситуація буде складна на найближчий період.
Це очевидно і так. Особливо в психоемоційному плані. Але це шлях, який ми маємо пройти, а криза - випробовування нашої сили. Духу передусім. Перевірка на емоційну зрілість суспільства.
І до кінця року ми маємо цю Силу отримати, пройшовши крізь втрати і випробовування. Психологічний стан подекуди може нагадувати кошмарний сон, але слід усвідомлювати, що кошмари породжує наш розум. Тобто, ситуація поглибилася ще більше від минулих розкладів, бо ми так і не зняли повʼязку тоді з очей, щоб подивитися нашим страхам в обличчя. Але ми маємо це пройти, щоб отримати Силу.
Це шлях до виходу, коли має впасти все, що має впасти, і здаватиметься катастрофою. Але це не катастрофа. До кінця року має стати легше. На фронті також. Поки - отаке як є. Не дуже втішне. Є якийсь, поки невідомий момент, який допоможе стабілізації і внутрішній мобілізації суспільства.

Порада Всесвіту: тримати голову холодною, і розуміти, що це все Шлях, який ми маємо пройти для змін. Чим більше ми чинимо спротив до змін - тим гірше і болючіше нам буде проходити цей іспит.
Вихід незмінний: старе має померти.
Шлях до перемоги тільки такий - через руйнування і зміни. І суспільства, і кожного окремо.
Будете це усвідомлювати - буде легше все сприймати. Нас ведуть до дорослішання і усвідомлення своєї власної Сили.
Відчуття, що ми пройобуємо постійно якісь моменти через наші страхи і невпевненість у собі. І покладання на «більш дорослих». Але ми і є дорослі в цьому світі. Так вийшло: коли озираєшся в пошуках дорослих, бо тобі страшно, і усвідомлюєш, що найдоросліший тут ти. І ти маєш взяти відповідальність за самого себе. І це дійсно може лякати з незвички.
Розумійте як хочете. Або не розумійте.
Це для тих, хто відчуває, що їм це зараз треба.