Олег Шахраюк - спортсмен, дитячий тренер з Олики та колишній військовий.

На 2 день вторгнення він вже стояв під військкоматом. У грудні 2022 року Олег отримав важке поранення. І тепер знову тренує діток і наближає перемогу благодійними футбольними турнірами.

Відео - 12 канал

Поки УПЛ дивує незгірш ТСН, а ЛЧ ще не стартувала, у чемпіонаті Волині покипують пристрасті.

Після того, як у Володимирі знайшли гроші та мізки рулити футболом, місцеві вболівальники, які на обласних матчах без проблем пускають на стадіони, зарубилися з ковельчанами. В ЧВ відбулося кілька дербі, але апофеозом стали бійки на матчі крайнього туру у Ковелі.

Гості запалили вогні, це нібито не сподобалося місцевим. Слово за словом, дим за димом і там навіть футболістам трохи дісталося, якщо вірити побаченому на відео.

Сьогодні спеціально обучені люди з КДК федерації закрили стадіон у Володимирі на 3 матчі, ну це фактично до кінця цьогорічного чемпіонату.

Турнірна таблиця тут у коментарях буде.

❤️

Чєхаславацкіє друзья

Одним із найбільш яскравих спортивних видовищ мого дитинства були телевізійні репортажі про хокейні матчі між командами СССР та Чехословаччини. Ці ігри проходили у неймовірно гострій боротьбі в якій суперники не шкодували один одного. При цьому коментатор на прізвище Озєров весь час називав команду суперників «наши чєхаславацкіє друзья». Приблизно такими ж «друзьямі» були для спортсменів СССР представники всіх інших «соціалістичних країн», які насправді знаходилися під окупацією і не мали іншого способу помститися окупантам аніж обіграти їх на спортивний аренах.
Нині, коли ці країни звільнились від окупації і стали членами НАТО та Євросоюзу, тодішні спортивні перемоги згадують там як легенди, знімають про них фільми і пишуть романи. Нещодавно подивився такий фільм про польського стрибуна з жердиною Владислава Козакевича, який виграв змагання на Олімпійських Іграх 1980 року у столиці СССР, і дізнався всю правду щодо тодішньої «дружби» між атлетами СССР та Польщі. Власне, я і тоді про це здогадувався. Особливо після сенсаційної перемоги польських хокеїстів у 1976 році над збірною СССР, що була тоді чемпіоном світу. Гра проходила у Катовицях і несподівано склалася не на користь гостей. Коментатор Озєров був не на жарт збентежений і не знав що казати. Бо мало того, що поляки забивали шайби одну за одною - три із шести шайб у ворота команди СССР забив нападник на прізвище Йобчик. Упродовж всієї гри Озєров намагався не називати цього неблагозвучного для тих часів прізвища. Тож виграш полякам приніс просто «польскій хакєїст». Назвати цього Йобчика «другом» коментатор тоді якось не наважився. Також пригадую як після матчу в Празі публіка зустріла гімн СССР дружним свистом. Після цього церемонію з гімнами із наших телетрансляцій виключили. Занадто багато вже на той час було у нас «друзєй» по всьому світу.
Тепер ми по іншу сторону фронту. І кожне спортивне змагання так чи інакше стає політичним. Інакше і бути не може – чи не кожна третя спортивна новина так чи інакше відсилає нас до війни. Тому політичне позиціонування наших суперників на спортивних майданчиках набуває великого значення і робить змагання більш напруженими і цікавими. На щастя, той самий гімн вже третій рік не лунає над аренами міжнародних змагань. І я поки що не уявляю чи зможемо ми колись вийти на спортивні арени разом із колишніми «друзьямі». Сподіваюсь, до цього не дійде – нехай сидять вдома і згадують Йобчика!
@Микола Несенюк

Це так сильно, що навіть пох на 1:3.
Футбольні вболівальники з різних куточків України обʼєднались, щоб оголосити склад національної збірної на Євро-2024.
УАФ запросила футбольних вболівальників з усієї України, аби саме вони оголосили склад нашої збірної.
Чернігівські учні з рідної школи Андрія Ярмоленка підтримали свого кумира.
Колишній стюард Тихон згадав часи Євро-2012 і мирний український Донецьк.
А за полеглого героя та палкого сімферопольського фаната Олександра «Боряна» Клепікова його батьки висловили підтримку іншому кримчанину Матвієнку.
Підтримку збірній висловили Ігор Лаченков, Василь Байдак, Катерина Галушка, Тата Кеплер, Роман Бебех, Святослав Вакарчук і Сергій Жадан.

Команда пивзаводу
Цей термін знайомий мені з дитинства. Так колись в нашому футболі зневажливо позначали суперників, яких можна обіграти «однією ногою». Навіть приказка була про те, що навіть «команда пивзаводу» точно матиме хоча би один момент щоб забити фаворитові.

У наші дні термін «команда пивзаводу» перетворився із абстрактного на конкретний – це команда «Оболонь» з північної околиці Києва, яка самим своїм існуванням ламає купу усталених в нашому футболі понять та стереотипів. Судіть самі – ще восени численні «експерти» дружно передрікали «Оболоні» повернення до нижчої ліги. Основою для таких прогнозів було те, що команда пивзаводу не «підсилилася» влітку як належить численними «збитими льотчиками» та безплатними бразильцями-африканцями, які нині грають навіть у другій лізі. Проти найсильніших команд України вийшла практично та ж сама команда, що здобувала це право і з тим самим тренером. Вважалося що без «підсилення» та ще й з найнижчою (за чутками) зарплатнею в лізі, «Оболонь» заздалегідь приречена на животіння на дні таблиці. Плюс публічна відмова власника команди «працювати» з нашими непідкупними арбітрами. Які тут можуть бути шанси?

Виявилось, що «Оболонь» має інші переваги, головна з яких – власний стадіон і вірні уболівальники, що підтримують команду вже другий десяток років. Дехто посміхнеться – які ще там уболівальники? Грошей треба побільше гравцям, тренерам та агентам! А з цими глядачами лише зайвий клопіт! Саме так працюють у нас чи не всі нові «футбольні проєкти» куди на гроші щедрого хазяїна злітаються мов ті мухи численні «професіонали». Але не спрацювало – еліту залишив набитий грошима «номерний» «Металіст», а не «бідна» «Оболонь». Виявляється, що можна і так!

Слід зазначити що до нинішнього формату «Оболонь» прийшла не одразу. Під час першого підйому команди її власник страждав на ті самі хвороби, що й всі інші не бідні українці, чиї команди пробивались до еліти. Були тоді і «трансфери», і оренди, і гравці та тренери з «іменами». Все це, як і належить, пішло за вітром разом із витраченими коштами. Нова «Оболонь» цим вже не страждала. Ніхто не вимагав швидких успіхів. Скоріше навпаки – складалося враження що всім і так добре. Команда із сином власника у складі грала на власному стадіоні, збираючи дві-три тисячі людей. Тренери свої – колишні футболісти команди. Персонал теж свій. Така собі невелика футбольна родина, де не претендують на щось велике, але свою справу знають і роблять як належить.

На «Оболонь» ніщо не тисне. Команда потихеньку сама пише свою історію. Історію скромну але свою! Історію, яку навряд чи матимуть численні «проєкти» куди табунами збігаються гравці «під задачу», і звідки табунами ж і розбігаються. На оболонському стадіоні своя неповторна атмосфера – власник сидить не у ложі, а на трибуні поруч з рештою глядачів і лише з одним охоронцем. Черга за пивом під трибуною є одночасно клубом де народ обговорює футбол. Всі свої, всі разом...

Побільше би нам таких «команд пивзаводу»!
@Микола Несенюк

Німецький виробник зброї програв фінал Ліги чемпіонів.
Спонсорська угода Боруссії Дортмунд із великим торговцем зброєю викликала дебати перед великою грою в країні, де військові питання все ще можуть бути табу.

Спонсорство викликало в німців дискусію про перехід збройової промисловості в мейнстрім у країні, яка поки не вийшла з тіні спадщини Другої світової війни, де військові питання все ще можуть бути табу.

У заяві президента «Боруссії» Ханс-Йоахіма Вацке йдеться, що клуб «відкриває себе для діалогу», співпрацюючи з виробником зброї. Він ствердив, що в теперішній реальності війни в Європі , «безпека та оборона є фундаментальними каменями нашої демократії».
Частина вболівальників Дортмунда (навіть там є кончені ліваки) висловили своє занепокоєння цією заявою, зазначивши, що етичний кодекс клубу містить зобов’язання створити суспільство без насильства. Публікація в фан-блозі Дортмунда Schwatzgelb.de розкритикувала клуб за відсутність прозорості та вважають, що «зміцнення національної безпеки є роботою політики, а не футбольного клубу» .

У коментарях Welt речник Лівої партії землі Північний Рейн-Вестфалія зазначив, що «спорт має об’єднувати людей і нації» та таку компанію, як Rheinmetall, яка «частково відповідає за... страждання та смерть, спричинені зброєю». виробництво» не могла служити взірцем у спорті.

А от для Rheinmetall дортмундська угода є лише першим кроком до зняття табу з продажу зброї.

Підтримуваний рекордним попитом західних союзників на зброю, яку вони можуть надіслати в Україну і щоб поповнити національні запаси, що скорочуються, — виробник зброї в Дюссельдорфі прагне цього року стати найбільшим у світі виробником артилерійських боєприпасів.

Вартість спонсорської угоди в мільйони євро становить незначну частину 40 мільярдів євро, які, за оцінками представників компанії, Rheinmetall збирає зі спеціального фонду уряду Німеччини в розмірі 100 мільярдів євро для модернізації Бундесверу після повної російської війни.

Витрачання частини цих доходів на спонсорські угоди для команди, яка грає матчі на стадіоні всього за 45 хвилин їзди від корпоративної штаб-квартири Rheinmetall, потенційно допоможе перетворити виробника бронетехніки та снарядів на прийнятну відому назву.

Розміщення блакитного логотипу Rheinmetall на стінах стадіону, де проводяться ігри найвищого рівня з найпопулярнішого у світі спорту, спрямоване на те, щоб зробити Rheinmetall «більш відомою на міжнародному рівні», сказав генеральний директор компанії Армін Паппергер, додавши, що його фірма повинна бути відома як оборонна компанія.
Угода є частиною кампанію із встановлення довіри, оскільки керівники шукають новий доступ до комерційних фінансових ринків і намагаються залучити більше державного фінансування для розширення дослідницьких установ і заводських виробничих потужностей.

Це не перша контроверсійна спонсорська угода в новітній історії німецького футболу. Найбільшого місцевого конкурента Дортмунда, Шальке 04, спонсорував понад десять років кацапський енергетичний гігант «Газпром», поки рф не вдерлася в Україну.

*? База СК «Дніпро-1» зазнала пошкоджень внаслідок нічної повітряної атаки рашистів на Дніпропетровську область*

На щастя обійшлося без жертв. Як повідомили у клубі, суттєво ушкоджено критий манеж, майданчики зі штучним покриттям, офісні та технічні приміщення.

#russiaisaterroriststate *?*