в моїх фантазіях якось виникла ідея художнього фільму.

який вийде років через десять-пʼятнадцять. про молоду дівчину, яка ще дитиною втратила ногу через агресію росії. ось. і вона живе далі, їй десь 18-19, все навколо рожеве, а вона — сумна, бо вона підліток. і з вайбом софії копполи, але в стрічці буде більше повітря. любов, розвиті серця, не знаю, ким буду і нова стрижка. здається, наче це найгірший період життя, але він дуже смачний своєю романтичністю і відчуттям ностальгії. щось метафоричне буде.

привіт, підписники. я ж вам книжки пощу, але ніколи не питала, які вам книжки подобаються. напишіть свої любимі теми, а я вам щось знайду 👩‍🌾