u: куда вы пропали?

me: всем добрый вечер. отвечаю на вопрос, который приходит мне уже не первый раз.

моя жизнь разделилась на до и после два месяца назад, в самом худшем своём смысле и я пока не в силах справиться с этим всем.

мне жаль такое говорить, но канал закрыт. может, не навсегда, но сейчас — точно.

всех люблю безумно и целую в обе щечки.
спасибо, маячки, спасибо, мари.
мы еще увидимся.

will you still love me,
when I'm no longer young and beautiful?

http://t.me/anonaskbot?start=5670110366

відновлюю анонімні повідомлення?

восстанавливаю анонимные сообщения

тиша дзвеніла у вухах, до тих пір, поки чиїсь кроки не почулися в коридорі. цей звук віддавав в груди, тиснучи на серце. крізь дзеркало у відображенні марі придивлялася до темного силуету, де через миті, змогла впізнати людину позаду її.

дарклінг стояв в дверному отворі і не насмілювався увійти, але помітивши хижий оскал святої, з'явився поруч цієї ж миті. акуратно взявши долоню, він поцілував її тильну сторону.

— моя заклинателько сонця.. — почав олександр, але погляд його зустрівся з поглядом старкової, від чого повітря генералу зовсім не вистачало: він задихався. смарагдові очі дивилися в саму душу, в саме серце, що було розбито в цю мить. їх блиск привертав увагу, а вони самі — вбивали.

тому дарклінг любив ці очі.
тому дарклінг любив її.

?