Атеїст звертається до віруючого проповідника:

— Це ви опублікували оголошення в газеті, що доведете будь-якому безбожнику, що він божевільний?

— Так, я. А хто ви такий?

— Я двадцять років присвятив вивченню християнства і можу сміливо стверджувати, що там нічого немає.

— Послухайте, а хіба це не божевілля: двадцять років витратити на те, де нічого немає?

Записна книжка християнина

Онук повернувся додому з магазину і радісно повідомив своєму дідусеві: — Я заплатив продавчині за 10 зошитів, а вона помилково дала мені 15. Правда, класно?

Дідусь насупився: — Виходить, ти взяв те, за що не заплатив? Онук здивувався: — Подумаєш! Невелика для неї втрата. Дідусь суворо подивився: — Справа не в ній. Ходімо, повернемо зайве.

Коли вони повернулися до магазину, хлопчик повідомив продавчині, що вона нещодавно помилилася, і попросив забрати зайві зошити назад. Жінка спершу здивувалася, а потім щиро подякувала і похвалила хлопця, сказавши, що він чудовий і дуже порядний, і побажала йому здоров'я та успіхів.

Виходячи з магазину, онук сяяв від задоволення. Дідусь запитав: — Ну, як, мій дорогий? Задоволений? Ти відчув, що порядність — це справжнє багатство? Його потрібно здобувати, а не марнувати заради кількох зошитів.

Записна книжка християнина

Парафіянин запитав у священника: – Що є найлегшим у служінні Богові? – Давати поради іншим людям. Це, як пір’їнка, – відповів священник. – А що тоді найважче? – Самому дотримуватися того, що ми радимо. Це, як камінь.

Записна книжка християнина

Єпископа в Південній Африці запитали:

— Чому ви молитеся?

Він відповів:

— Якщо я почну день неправильно, день буде втрачено. Я вже давно зрозумів: мені корисно вставати раніше, щоб провести годину в тиші, у присутності Бога, розмірковуючи над Писанням. Ця година підтримує мене протягом дня. Я намагаюся ще знайти годину чи дві такого часу протягом доби.

— Як же вам вдається знаходити час?

— Дивне питання, адже інакше я не зміг би робити те, що роблю.

Записна книжка християнина

Якось у поїзді мені довелося спостерігати, як один пасажир поводився дивно. При наближенні до кожної станції він уважно вдивлявся в її назву і помітно зітхав. Так повторювалося кілька разів. Я запитав, що його турбує, і у відповідь почув: «Я щоразу, дивлячись на назву станції, переконуюсь, що сів не в той поїзд».

Хіба ця ситуація не нагадує стан багатьох людей, які живуть у таємних гріхах, що, немов кайдани, утримують їх у цьому «поїзді смерті», який мчить у неправильному напрямку, прямо до пекла? Відчай таких людей і їхні жалкування не врятують їх від неминучої загибелі. Потрібно вийти з цього поїзда і пересісти на інший — поїзд спасіння.

Записна книжка християнина

Справедливість без любові робить людину жорстокою.
Відповідальність без любові робить людину безцеремонною.
Правда без любові робить людину критиканом.
Розум без любові робить людину хитрою.
Привітність без любові робить людину лицемірною.
Компетентність без любові робить людину непоступливою.
Влада без любові робить людину тираном.
Честь без любові робить людину пихатою.
Обов’язковість без любові робить людину дратівливою.
Багатство без любові робить людину жадібною.
Віра без любові робить людину фанатиком.

Записна книжка християнина

Одного вечора в одному з будинків спалахнула пожежа. Вся сім'я — батько, мати та діти — приголомшені тим, що відбувається, вибігли на вулицю й дивилися на полум'я. І раптом усі зрозуміли, що серед них немає наймолодшого члена сім'ї — п'ятирічного синочка. Скоріше за все, він, злякавшись полум’я та диму, замість того, щоб спуститися вниз, піднявся сходами на самий верх. Уже й мріяти не можна було знайти його. Раптом відкрилося вікно, і в ньому з’явилося обличчя дитини. Батько у відчаї закричав: «Стрибай!» Хлопчик, бачачи перед собою лише клуби диму і язики полум'я, закричав:

— Тату, я тебе не бачу!

— Зате я тебе бачу, не бійся, стрибай зараз же!

Хлопчик, набравшись мужності, стрибнув — і опинився прямо в обіймах батька.

Саме такої віри чекає від нас Бог.

Записна книжка християнина

Юнак, проходя по зеленому лузі, побачив, що на деякій відстані від нього щось яскраве світіло в траві. Він захотів дізнатися, що це було. Підійшов ближче і побачив, що сяє так яскраво простий осколок скла. Коли він підняв це скло, весь блиск зник. Він поклав скло на те саме місце, і воно знову почало світитися. Чому це було так? Коли осколок лежав у траві, промені сонця падали на нього під певним кутом, і виходив яскравий блиск.

Так і людина. Сам по собі вона нічого інше, як шматок розбитого скла. Але коли Бог починає освітлювати її променями благодаті, тоді вона починає світитися в темряві світського життя.

Записна книжка християнина

Лист невідомого місіонера, який був убитий в ніч після написання цих слів. Частина 4.

Я — один з тих, хто твердо вирішив іти до кінця. Я — учень Ісуса Христа. До Його приходу я маю продовжувати йти вперед. Я маю віддавати, поки маю, проповідувати, поки всі не пізнають Його, і трудитися, поки Він не зупинить. І, коли Він прийде забрати Своїх, Йому не буде важко впізнати мене, адже я присвятив своє життя тому, щоб бути одним з тих, хто твердо вирішив іти до кінця!

Записна книжка християнина

Наше життя на землі дуже коротке! Тому не відкладайте на завтра справу спасіння своєї душі, не відкладайте покаяння! Але багато хто не думає про це, не думає, що попереду вічність, що треба примиритися з Богом, увірувати в Ісуса Христа як у свого Спасителя!

Записна книжка християнина