Почему «я люблю тех, кто меня отвергает и не люблю тех, кто тянется ко мне?»

Для того чтобы разобраться в этом, на первый взгляд, простом вопросе, нам важно немного прояснить суть здоровой и нездоровой любви.

К сожалению, большое число людей понимают любовь так: «если мне без этого человека плохо, значит я его люблю», хотя каждый из вас наверняка видел такое определение: «мне хорошо без тебя, но с тобой еще лучше» — это хорошее пояснение здоровой любви.

Так любит ли человек, если его отвергают? Что же вынуждает помнить объект «любви» долгие месяцы и даже годы?

Дело тут не только в поверхностном заблуждении о том «что такое любовь». В первую очередь это проблема самооценки — человек чувствует что он ценен лишь тогда, когда он чем-то заслужил выбор его как партнера. Если же любят просто так, то это непривычно и странно, дискомфортно и вызывает тревогу. Человеку может казаться, что если к нему относятся хорошо просто так, то обязательно что-то хотят получить, обмануть или чего хуже…

Объясняется это тем, что человек в прошлом имел мало опыта принятия и любви без каких-то серьезных условий (например, любят и ценят за то, какой ты уже есть на данный момент, а не за красивую фигуру, великолепные знания или поступки).
Поэтому когда «мною пользуются» и «я заслуживаю внимание изо всех сил» — это понятно и привычно, а когда кто-то просто так любезен со мной — страшно, мало ли этот псих что-то задумал 😁 В таком случае человека посещают навязчивые фантазии о том, что люди вокруг лгут, претворяются, из жалости дарят внимание и заботу; тяжело поверить, что тебе дают хорошее просто потому что ты интересен.

Что ж, теперь перейдем к развязке, ответу на главный вопрос — «почему же я люблю того, кто меня отверг?»

К сожалению, это не любовь, это тревога лишения подтверждения своей ценности. Этот механизм легко можно сравнить с наркотической зависимостью: принял наркотик — хорошо, не принял — плохо, поэтому человеку важно добыть этот наркотик, мозг будет думать о нем постоянно, пока новая доза не поступит в организм.

Человек бросил меня —> значит, со мной что-то не так, я ненужный и никчемный (чувство пустоты) —> я должен вернуть человека во что бы то ни стало и доказать ему, что я хороший!

👆 это чувство тревоги, которая вызвана сомнениями в себе (эго-тревога) и чувство пустоты, вызванное большим количеством не закрытых потребностей, ложно воспринимается человеком как огромная любовь и привязанность.

Мы же не будем утверждать, что если человек с зависимым поведением бегает за наркотиками, то он любит наркотики. Он не любит, он без них просто напросто не может функционировать. Точно так же и при любовной зависимости: человек НЕ УМЕЕТ функционировать без объекта, с помощью которого он подтверждает свою ценность. Человек не научился сам себе давать все то, в чем он нуждается (принятие, ласка, забота, внимание и т.д.).

Но мало того, что он не умеет давать это себе сам, он еще и не умеет принимать это от тех людей, которые действительно готовы искренне его любить, так как ему это непонятно и непривычно 🤷‍♀️

Ой сісечку видно…. Ну шо ж поробиш тіки такі фото…

Всім, хто не одружився з однокласником…..

Дуже вайблю з піснею nasty girl але не тому шо я несті а з оцим рядком
If you do it too good
I'm gonna get attached
Бляяяяя мої друзі мене забали розмовами про те які вони самотні, як вони хочуть sex love.
Я хочу написати це для тут для всіх.
Перше що я помітила по популярності в трендах це
🔥*🔥1⏪️⏪️ брати одну людину з якою у вас КОНЕКШОН (конекшн) і очікувати від неї що вона буде поводити себе так як ви очікуєте щоб вона себе поводила. Якщо вона цього не робить, то ви страждаєте. Можливо, ви починаєте question yourself: а що ви не так зробили!? А шо ви не так сказали? А шо з вами не так!???? Якого хя вона не живе по сценарію в вашій голові? (Ви ж пуп землі і все що відбувається з людьми навкруги повʼязано безпосередньо з тим шо ви сказали, як себе повели і тим який ви просто є, а ні в якому разі не з тим що вони окремі люди з окремим мозком)
Ребят, конекшн це не ultimate річ. Це супер круто, прикольно, вау але це ще не джекпот….. З одного connection каши не звариш…
👉🏻2nd ✌🏻*😎👈🏻зліпити всі свої потреби і сказать що це потреба у відносинах. Я тут дуже згодна, появився б якийсь красавчик на горизонті, можна взагалі про все забути, дофамін, ендорфін, окситоцин (+конекшон) я шо ж не знаю як це відчувається…
Але по суті, let’s face it… тут не те що відносин для повного щастя не вистачає а в принципі життя неоч і ви вирішили це все взяти перекрити відносинами. Дуже зручно. Тепер є лише одна проблема….і то не від вас залежить…..
Шо я маю на увазі, потреби які закривають відносини можна задовольнити не тільки в відносинах. хочеться безпеки? Я не знаю, зробіть заощадження.
Хочеться близького спілкування? Можете згадати що у вас є друзі або спробувати завести друзів і побудувати з ними близькі стосунки.
Ну і так далі. Секс я взагалі мовчу. Якщо хтось скаже що класний секс буває тіки з довгостроковим партнером, це ви тіки не мені, комусь розкажіть, не мені….
⏩️⏩️3⏪️⏪️ загальний песимізм
Ребят, ви маєте вірити, що Бог готовіт для вас чтото особенноє… це як 2+2. По-перше, це дійсно так. По-друге, звідки ви знаєте шо ні? По-третє, якщо ви будете в це вірити, ви будете більш приємною людиною, а людям таке подобається. Да, ви сходили на 5 побачень і не зустріли свого чоловіка. Ну по перше йопта попереписуйтесь 10 хвилин в чаті, зрозумійте чи є у вас !конекшон!! зафоловіть інстаграм подивіться як виглядає людина, потім вже ідіть щоб без сюрпрізов. ну а взагалі шо таке 10 побачень? Може із 30 буде 1 хто вам сподобається. Також непогана конверсія! Ну ладно, погана…)) ну може воно дійсно так. у мене точно так….
Просто допустіть шо ваша фантазія це дно порівняно з тим шо існує в житті. Ви думаєте що самих класних людей ви вже зустріли (ваш бивший абьюзер лох який вас нахй послав о да дійсно) але чому не допустити що в світі як мінімум стільки ж класних людей яких ви ще не зустріли, може вони ще прикольніші ніж ті кого ви знаєте вже!! 🤩
Bonus 🆒*🆙🆗🆕
«чого він мені не пише?» яка блдь різниця чого він не пише, вообще пох. (Наср*ть) Візьми сама напиши. Не хочеш писати а хочеш щоб він хотів тобі писати- див. пункт 1.
«Ппц ми б могли бути такою класною парой але вона конечно крінж такий устроїла/ він долбоб» ребят… ви апріорі не можете бути класною парою з людиною яка не хоче бути з вами парою. Або з людиною у якої якісь папайки. Радуйтесь, що вона вам це продемонструвала на перших парах, а не коли у вас з нею дитина і ще там шось. Якщо б ви були класною парою з людиною якби вона була не цією людиною, а трохи іншою людиною - див. Пункт 1.

Лайк якщо хочете ще 😋😍🥵

WHY I CANNOT SHUT UP ABOUT…антидепресанти:)))

Частина 2
До речі, сама назва “антидепресанти” не означає, що у вас має бути депресія, щоб benefit від них. Мені призначали напр. при тривожному розладі. Їх тому і пропонували перейменувати в “нейромодулятори” та й не перейменували.
Поширена думка, що антидепресанти допомагають, бо підвищують серотонін. Типу пʼєш - кайф (бо багато серотоніну), перестаєш - все повертається назад, а то й гірше…… це не правда
Перші зміни, дійсно, починаються через вплив на нейромедіатори: кращий сон, кращий настрій, менше тривоги, більше сил. Ну ви можете порівняти це з тим як ви наприклад випили чашечку кави або знюхали доріжку кокаїну.
Але в чому якраз відмінність а/д від інших речовин, у тому що оцей ефект «відкату» не наступає, бо ми їх приймаємо постійно і наші нейромедіатори +- на одному рівні. Одразу скажу, що це не стан овоча!! Дехто каже, що а/д робили їх numb, що все якби дуже рівно, скучно і тд. Імхо це неправильно підібрана доза, у мене такого не було, я могла і плакати і радіти, в залежності які події зі мною траплялись. Тут ідеться про загальний стан, про baseline - у вас усе ок.
І для багатьох цей стан «все ок» стає новим досвідом! Ну тобто, можливо, у людини колись і було все ок, але так давно що вона і забула. І тут починаються зміни! (Не забуваєм, що а/д підвищують нейропластичність мозку - здатність формувати нові нейронні звʼязки)

Людина в такому гарному настрої починає жити своє звичне життя. А як ми поводимось коли у нас все ок, і немає тривожності? Ми спілкуємось, ми чимось захоплено займаємось, ми допитливі, ми з впевненістю й оптимізмом дивимося на проблеми, ми себе не сваримо, ми думаємо про майбутнє як про безліч гарних можливостей.
Не стверджую що саме у всіх так, але це начеб то норма. Тому а/д доречно поєднувати з терапією, де вам на цю благодатну нейропластичну почву будуть сіяти нові більш конструктивні ідеї.
От без а/д (я пробувала і так, і так) ну іноді прям важко. От говорить тобі терапевт, а ти в такому розпачі, тобі так страшно і самотньо, для тебе ці слова як пустий звук. У такому стані не терапія, а полежати у когось на колінках (… я правда не знаю такого підходу)

Тому я дійсно cannot shut up about… для мене це був настільки навчальний досвід як можна не переживати через фігню (і взагалі я вперше начебто побачила що фігня, а що ні), як бути спокійним та життєрадісним попри все, що це стало моєю звичкою, моїм лайфстайлом. І тепер це вже як замкнуте коли: мої позитивні думки та дії створюють гарний настрій, а гарний настрій породжує позитивні думки та дії.
І це дійсно не скам фармацевтичних корпорацій 😇

Я нещодавно напараноїлась що у мене ВІЛ. ну як напараноїлась, не треба було їбтись без гндона з людиною яку зустрів 3 хвилини назад. взагалі не треба було з нею їбтись, але it is what it is...
Я подумала, бліііін і все це раді чого? раді нічого?
Я почала усвідомлювати як мало цінувала своє 100% здоровʼя. ми любимо знайти в себе якісь болячки, гастріт, пердіт.. і жалуватись. але задумайтесь, насправді, наскільки ви здорові...🤯*
Я подумала ех як же я не цінувала.... от якби тільки лікар подзвонив завтра і сказав що все ок...що я здорова. я б цілувала землю, стрибала від щастя. і знаєте що? він написав смс, сказав що все ок.. але я не цілувала землю, і не стрибала від щастя...втф

але рано розслаблятись, я ще через 3, 6, 9, 12 місяців зроблю тест🥲 і більше ніякіх без г*ндонів... це має бути залізне правило
Сподіваюсь, всі почули

Що обрати: антидепресанти чи с*їцид?
Частина 1

Розповідаю з власного досвіду
1,5 роки тому (після розставання з хлопцем) у мене поїхала кукуха. Мені було некомфортно знаходитись взагалі будь-де, я постійно плакала, мені було сумно і хуйого. Мені не подобалось моє життя і здавалось, що далі буде тільки гірше. Найбільше мене лякало те, як з життєрадісної веселої Аліни, якою я себе знала, я перетворювалась на депресивну, песимістичну людину з суїцидальними ідеяціями. А ще мене дуже лякало застрягнути в цьому стані. Я розуміла, що такі настрої “хочу здохнуть” неконструктивні й я пройобую свій час.
Я ходила до психолога, та кожен сеанс закінчувався тим, що мені ставало тільки гірше: через обговорення своїх проблем у мене починалася істерика. Я дійсно весь час тоді плакала..😢

А потім я пішла до іншого психолога, і тут в моєму житті сталося щось по-справжньому прекрасне. Як ранковий секс з крашем, як зняти тугі штани після довгого дня - мені прописали антидепресанти.
Через те, що у мене був тривожний розлад, я боялася всього. Звісно, я боялась і пити а/д. Я боялась, що вони мені не допоможуть, я боялась, що вони змінять мою персоналіті. Шо я стану овочем...
Але буквально через пару тижнів, я відчула ефект. Я почала краще спати. Мені стало комфортніше в тілі: подушка стала зручніше, звуки не такі голосні. Мені вперше за довгий час прийшла в голову ідея (щось кроме “хочу здохнуть”) я подумала що хочу приготувати жульен….
Цей курячий жульєн, я вважаю, став turning point в цій історії. Я почала багато готувати. Напевно, це стало моїм гобі…. (взагалі вперше по-справжньому відчула в чому прикол готування 🤔)

Я стала спокійнішою, до мене повернувся оптимізм. Насправді, я почувала себе краще, ніж коли-небудь до цього. Бо я завжди була досить тривожною людиною, а тут я стала нетривожною. У мене начеб-то зʼявилась земля під ногами, якийсь стержень, якась броня...

Здавалося б, ось він хепі енд. я почуваюсь добре - перемога!! Але на цьому історія мого healing тільки починалась…..

спартак субота вмер а значить я буду писать як нам всім жить...
Помітила, останнім часом я не так сильно second guess.. Можливо, бо побувала на місці протилежної сторони! Знаєте, коли пишеш повідомлення, а людина не відповідає: 5 хвилин не відповідає, 30 хвилин не відповідає, годину, 3, 6, 10. І в тебе вже на перших секундах думки "омг оце я дебіл жоский, вже людина обідилась, пішла всім розказала якого я йому крінжа навалила..." і хочеться це повідомлення відредагувати, видалити його нах, заблочить людину, стерти переписку, переїхати жить в ліс.
Звісно перебільшую, але в серцевині цього — бажання контролювати ситуацію і сумніви в тому, що ми класні.

І от останні тижні, я ріал замахалась відповідати на повідомлення, у мене передоз від комунікацій. разборки з інстаграм-магазином, служби/міністерства, босс, сантехнік, дейти, подружки, парикмахер, фотограф, агент. ну йоооооооб
зрозуміло, якимось тюбікам я відповідаю в останню чергу...

Був один тіп з тіндера, ну мені з ним було просто нецікаво. simple as that. Мені подобаються люди смішні, з ебанцой, цікавим стилем в одязі. а він ну тупо норміз + не заплатив за мене (🙄)
короче, шо ви думаєте, начинає мені писать.. "аліна ти мені не відповідаєш я видаляю твій номер до побачення всього тобі найкращого" думаю ок супер до свіданія. Пише мені через місяць "Якщо тобі буде потрібна якась допомога пиши"...ще через тиждень "ой я тут згадав я себе так черство повів у кафе, сподіваюсь ти не образилась" я йому тут уже відповідаю кажу божее омг розслабся все ок мені просто на тебе поооо.

Але я в жодному разі зараз не стверджую що він не мав цього писати!! я була на його місці! Ти оце собі там сидиш фантазуєш, перебираєш міліард причин, але чомусь одна найпростіша - ну людині просто нецікаво, їй не хочеться, або не до цього зараз - у це чомусь так тяжко повірити... І якщо написати пару повідомлень - добитись реакції людини (навіть якщо це ігнор) допоможе побачити ситуацію як вона є — треба писати!:)

А потім все, крутимо педалі далі! у світі 8 міліардів людей, ми не можемо сидіть і мріять шо якийсь там чмоня нас дуже любить, просто в нього немає часу нам написати. розумієте, навіть якщо й любить, ми не можем змінити його пріорітети.

от і зараз я розумію, що якщо чел не пише/ не відпвідає це не тому шо я крінж, не тому, шо я шось не так сказала.
реально пох, я знаю, що зі мною люди хочуть спілкуватись. я в шоці з того яка я цікава, весела, смішна! якщо хтось один не веде себе по відношенню до мене так як я хочу, це не означає що я перестала бути класною або що мені потрібно перекроїти себе і весь час посвятити думкам як його завоювати....🥴

Як НЕ потрібно романтизувати життяПрипустимо, причиною страждань є незадоволена потреба. Їх там 5 рівнів, за Маслоу. але як можна самостійно ці страждання посилити?

Наприклад, нам трохи самотньо і хочеться простого дружнього спілкування. Проте хоумофіс, наявність у наших друзів свого життя або відсутність друзів (так, таке буває) - наша потреба одразу не задовольняється і стан фрустрації затягується. Ми починамо страждати й фантазувати про свої високі ідеали: близькі глибокі наповнені романтичні стосунки, справжня міцна дружба, така, як показують у кіно, або ж одразу группа друзів-соулмейтів, із якими ви тусуєтесь 24/7. Я не стверджую, що ці ідеали погані або що вони недосяжні в реальному житті. (Хоча “ідеальне” і “реальне” можуть виступати антонімами) тут про те, що це бажання - не єдина річ, яка може задовільнити потребу і make you happy.

Згадайте, коли хочете пити, у голову лізуть картинки, ви думаєте “хочу кока-колу”. Потім заходите на кухню, бачите недопиту чашку холодного чаю, випиваєте і так добре. Більше не хочеться кока-коли, ну, можливо, але не так сильно, щоб ви про це багато думали. Так і з іншими потребами. Мозок починає показувати картинки того, що він думає їх задовільнить.
Я хоч і адепт інтуїтивного харчування (якщо хочеться оселедця, то потрібно йти купувати оселедець), ставлюся до цього скептично. уявіть як складно прийшлося б такій людині буквально 30-50 років назад? Коли ні хоумофіса, ні доставки, ні нормального супермаркета під домом.
Хтось може, провівши паралель, сказати Аліна...уж лучше одному, чем вместе с кем попало🤨 (…лучше голодай, чем что попало есть) ну от хз, наприклад, дослідження показують, що small talks із рандомними людьми посилюють feelings of connection і відчуття благополуччя.

Можливо, ми ще до того ж впевнені, що те, чого нам хочеться це така база й має бути просто by default? А те, що у нас цього немає, значить те, що ми дебіли? Чесно.... я вважаю, ніт. Скоріш за все в більшості людей не та робота, яка їм подобається, не ті ідеальні стосунки, яких ми хочемо (можна продовжувати…). І що основне, а воно й не має так бути. Природа попіклувалася, щоб більм менш працював злагоджено один механізм - репродукції. А оте все, що ви там собі напридумували, ну то ходіть й шукайте лол.

"Не можна сподіватися на побудову кращого світу без удосконалення окремих індивідів. Для цього кожен із нас має працювати над удосконаленням самого себе і в той же час розділяти загальну відповідальність за все людство, тому що наш особистий обов'язок допомагати тим, кому, на нашу думку, ми можемо бути найбільш корисними."

Марія Кюрі