Алекс Салмонд помер, як і надії на шотландську незалежність

На днях помер Алекс Салмонд, напевно найбільш сильний лідер шотландських націоналістів з часів Вільяма Воллеса. Коли Салмонд очолив Шотландську національну партію, вона мала лише 4 депутати і була в цілому маргінальною силою.

Шлях Салмонда не був простий і йому двічі доводилось очолювати партію, щоб досягти найбільших успіхів в історії сучасного шотландського незалежного руху.

Але Салмонд переоцінив свої сили, вважаючи, що своїм напором і нахабністю він "протисне" шотландську незалежність, поставивши усе на референдум про незалежність і програв, змушений у 2014 році піти у відставку.

Салмонд не покинув "питання свого життя", але то все була лебедина пісня. Він розсварився зі своїми однопартійцями і створив нову "незалежницьку" партію "Альба", але вона не мала успіхів. Сам Салмонд займався переважно війною зі своєю колишньою протеже Ніколою Стеджен і звинувачував усіх у "змові". Та погруз в сексуальних скандалах, звинувачений 13 жінками у домаганнях і сексуальному насиллі. Втім поступово зав'яв не тільки сам Салмонд, але і його колишня партія, що перетворюється на бліду тінь самих себе, та й сама ідея шотландської незалежності.

Іронія долі, що Салмонд помер за кордоном - в Північній Македонії, де виступав з лекцією. Він програв свою битву і помер за межами Шотландії, а Об'єднане королівство продовжує існувати і Шотландія, як частина його.

100 днів Кіра: медовий місяць швидко закінчився

Як помітили у Washington Post, за перші сто днів прем'єрства Кіра Стармера від відчуття повного тріумфу на виборах не лишається і сліду: Стармер грузне у скандалах, а публіка швидко розчаровується, повертаючись до звичної апатії.

Кір Стармер не харизматичний політик, на відміну від якихось Тоні Блера чи Бориса Джонсона, а кабінет № 10 він займав під лозунгом повернення до стабільності та "нормальності" після 13 років хаосу, постійних скандалів і "великих подій" (від Брексіту до епідемії Ковіда).

Втім за перші сто днів Кір також опинився в епіцентрі декількох скандалів: барон Вахід Аллі, один з головних "політичних казначеєв Стармера", купував йому дорогі речі, такі як костюми та окуляри, він отримував сумнівні подарунки, як то білети на концерт Тейлор Свіфт, заробітна плата його колишньої голови адміністрації Сью Грей була невиправдано високою (особливо на фоні її незначних корисних дій).

Політична турбулентність також нікуди не зникла. Він масових бунтів на вулицях до незрозумілих геополітичних рішень, як то передачі архіпелагу Чагос Маврикію. Останнє рішення винирнуло як "чорт з табакерки" і ніхто не вів з цього приводу жодних публічних дискусій, і це вже скидалося не стільки на і так притаманний Стармеру занадто відчужений "технократичний стиль", а на якісь приховані домовленності з елементом снобізму і духом "європейської бюрократії", проти чого роками воювали прихильники Брексіта.

Останні опитування показують значне розчарування в Стармері від населення. Опитування More in Common показує, що Лейбористи випереджають Торі лише на 1% - від відчуття трімфу не лишилось і сліду.

Безумовно ховати Стармера не слід, в нього достатньо ресурсу для продовження свого прем'єрства, а підтримка населення хоч і не значна, але не критично низька. Просто медовий місяць швидко закінчився і політичний капітал, який можна було витратити на впровадження непопулярних рішень вичерпано. А попереду ще багато "непопулярних рішень", в тому числі прийняття бюджету на наступний рік.

"Ера Стармера" не стане "Ерою Блера" з її оптимізмом і драйвом. І не могла стати, про що я писав вже. Просто констатуємо факт.

Тактичне голосування породило хаос на виборах лідера Консервативної партії

The Telegraph аналізує ймовірні причини несподіваного програшу здавалось би фаворита Джеймса Клеверлі в черговому раунді голосування.

В тій чі іншій мірі виною всьому тактичне голосування.

Так одна з гіпотез в тому, що самі прихильники Клеверлі переграли самі себе, коли спробували провести у фінал Роберта Дженріка, проти якого, як вважалося, в нього більше шансів. Однак не порахували як слід.

Ще однією версією може бути тактичне голосування прихильників Баденок в попередньому турі, в якому він переміг, і тому накрутили Джеймсу фейкової підтримки, однак вже в останньому турі вони злякались, що Баденок може пролетіти, якщо вони продовжуть голосувати тактично і повернули голоси Кемі. Те саме могли спробувати провернути і прихильники Дженріка.

Або ще варіант в тому, що "праве крило" увійшло у змову і розподілило підтримку між Дженріком та Баденок, боячись, що Клеверлі пройде у фінал, таким чином лишаючи шанси на те, що лідером стане хтось з "поміркованого крила партії".

Як би там не було, але саме той чи інший варіант тактичного голосування породжував хаос майже на кожному етапі голосування, перетворюючи його в "американські гірки". Але ця сама хаотичність давно вже ілюструє Консервативну партію і схоже найближчим часом нічого не зміниться.

Перший міністр Вельса Вон Гетінг йде у відставку

Майже рівно місяць тому я написав про Першого міністра Вельсу Вона Гетінга: "траєкторія руху якого дуже нагадує траєкторію руху колишнього першого міністра Шотландії Хамзи Юсафа".

І ось передбачена мною траєкторія руху досягла свого логічного кінця: Вон Гетінг пішов у відставку після декількох місяців скандалів, що переслідували його коротке урядування. І це було очікувано.

Telegram

Трафальгарська площа

Ще одне регіональне розлучення Лідер партії вельських націоналістів "Plaid Cymru" Рун ап Йорверт оголосив, що припиняє дію угоди про співпарцію з вельськими лейбористами. Угода між Лейбористською партією та "Plaid Cymru" була укладена у 2021 році, коли…