А хто зна, бо я щось я не дуже зрозумів. То реформа прокуратури вдалася чи ні? Бо так багато людей на цьому попіарилися в різний час.
Хто знає, яка була мета того реформування? Чи її досягли, чи буде ще цікавіше?

Компанія Steko, разом з генеральним директором (ну, тим що бикував на військових), просять у військових допомоги.
Мабуть щось викопати треба.

Одна з самих величезних проблем у тих, хто готує якісно людей до війни це час. Його завжди не вистачає. На БЗВП не вистачає бо люди не встигають втягнутися та засвоювати дуже багато нової інформації. Не вистачає на відпрацювання та набуття хоч якихось бозосознаних навичок. На фізичне відновлення після незвичних навантажень на часто атрофовані м’язи.
Для підрозділів які зайшли на підготовку /допідготовку/ відновлення не вистачає часу відновлювати втомлені фізично тіла. Не вистачає часу просто відтаяти від пекла і знову відчути себе людиною. Хоч трохи комфорту, хоч трохи тепла. І максимум людяного відношення.
Для всіх інструкторів та викладачів, час це дамоклів меч. Кожен інструктор прийшов до нас з піхоти. Кожен знає якою ціною цей час вигризається зараз у смерті на фронті. Це зобов'язує і завжди сидить на підсвідомості.
Час це те чого не вистачає завжди при навчанні людей.
Я це до чого. Терміни БЗВП збільшили на пів місяця. З одного боку це ніщо, з іншого це прірва часу, який можна якісно використати.
Особливо тим, хто працював по 30, 16, 14 і навіть 10 денній програмі.
Буде дуже погано, якщо ті хто не вчили не покращать рівень підготовки. В полі. В реальному житті. А не в відомостях та начитках уставу і балачках про пусте лідерство без фахової підготовки. Це реально буде злочин. Мало хто знає і розуміє до кінця, наскільки важкий зараз стан справ на фронті.
Ці 15 додаткових днів на підготовку, будуть вигризатися піхотою на межі і за межею можливостей. Це не просто два тижні. Це час, який хтось знову і знову дає нам ціною свого життя.
151 НЦ. Ми і є стандарти НАТО,

Вибачте, а хтось мені може пояснити шкалу цінності в координатній сітці - що важливіше - "люди чи території"?
Бо якраз зараз масово боти і почекуни почали цю тему масово педалювати. Особливо в твітері/Х.
Чиє життя важливіше чим яка територія? Від чого залежить цінність території і хто визначає?
Чи київський чиновник важливіше ніж територія Харкова?
Чи територія Києва менш важлива ніж митник з ЧОПа?
А пенсіонер переселенець з Рубіжного, важливіше ніж територія умовної Буковини?
Чи на Печерський пагорбах то одна територія, а Ізюм, або Запоріжжя то інша?
Просто поясніть мені, як міряти? Яку територію брати з еталонну міру і яких людей?
І звідки така впевненість, що залишені території врятують життя? Чи маються на увазі території аж до кордону західного?
Війна це дуже хєрова штука. Це математика де складові несумісні речі.
Чому з 14 року по 24 такого питання не стояло? Чи тоді інші життя були? Чи території які захищали і гинули при цьому, були цінніші?
А то щось я геть заплутався.

Мені, як і всім, дуже не подобається, як за два з половиною роки заколихане переможними колисковими від спікерів влади суспільство, повністю трансформувало свій страх перших тижнів війни не у ненависть до ворога, а у геть інше проти своїх же співгромадян. Але це вже сталося. І вже і росіяни заюзали цю тему і потужно розігрівають внутрішній розкол. Що вже не зрозуміло, де наші «істерички», а де російські боти,
І так, багато до цього приклали "два-три тижневики", "мийщики ніг у чорному морі" і таке інше.
Але... Але зараз це вже не важливо.
Зовсім не важливо. Як би ви не пручалися, як би ви не боялися, як би ви були проти, а війна буде продовжуватися. Або поки ми, або поки нас.
І тут дуже страшна річ, бо держава на межі свого існування стає злобною і егоїстичною сутністю, яка бореться за своє виживання і існування. Де прав людини нема.
І в таких випадках нема демократії. Нема свобод. І відверто кажучи, на цей момент не важливо хто при владі. Так було в усіх державах, які воювали.
Якщо не капітулювали/лягли під ворога зразу, будуть вимушено чи добровільно бути стійкими бійцями та боротися за існування держави. Якими б не популярними методами це не прийшлось робити.
Розумієте, якщо чесно, вже неможливо змінити у суспільства відношення до служби. Все. Вже всі зробили свій вибір. Але крім нашого вибору, свій вибір зробила і держава. Та її союзники. Так, які воюють нашими руками. І користуються нашою безвихіддю. Але вже пізно думати про те, що це просто можна зупинити. Будуть ще жорсткі рішення які не сподобаються втомленим від війни і тим хто чекає що якось воно розсмокчеться.
І подобається чи ні, будуть воювати бусифіковані. Вони і зараз воюють. І гарно воюють після якісного навчання. Були і ті що за хлібом вийшли, і ті що на рибалку їхали.
І буде їх ще більше. Це вже не залежить від нас. Взагалі. Йде війна на виживання. На виживання держави. На виживання нації.
Це я пишу не для того щоб когось налякати або мотивувати. Вже все зроблено. Всі вже визначились. Не на словах, не в соцмережах, а наодинці з собою, вже кожен зробив свій вибір. І це в принципі майже неможливо змінити.
Просто події розвиваються таким чином, що майже нічого не залежить від когось персонально. І бронювання будуть різати, і скоріше за все вік мобілізації будуть робити менше. І багато чого буде такого, що нікому з нас не подобається. Але це завжди було під час таких війн. І наша країна не виключення. І подобається, чи ні, є зараз кілька речей, які ще можна змінити в середині процесів на які ми не впливаємо. Це підготовка людей.
Це якість БЗВП. Так, вже запускається пілотна програма на 45 діб БЗВП. Але я знаю наперед - там де готували погано, будуть готувати погано. Може ще гірше. Там де гарно готували - будуть готувати краще. Оце те, на що зараз ми всі можемо впливати і можемо змінювати. Я ні до чого не закликаю.
Просто подумайте над цим. Ще є час.

Биконути при перевірці документів на військового з ТЦК і похвалитися що в тебе 1700 робітників. Скільки там з них чоловіків 25-50 років? Не заброньованих, бо вікна то чисто бізнес який зараз прости знімає вершки на вирослому попиті. Думаю в таку сприятливу для віконного бізнесу годину, знайдуться ті, хто "підхватить прапор". І сам здоровий, прямо гора і повістка на 1.11. Прямо жнива для ТЦК та правоохоронців.
Откати? Кришування губернатором?
Та через суспільний резонанс треба буди дятлом щоб захищати цього дядю. Експрес курс - як проїбати...
Трудовий колектив мабуть зараз пише слова подяки))

Кон'юнктура.
Приймемо на БЗВП громадян сполучених штатів. Вогнева підготовка, планування (TLP), тактична медицина (CLS+). Якісно, фахово, швидко (відносно інших). Безкоштовно, за умов підписання контракту з Інтернаціональним легіоном ЗСУ. Фахові інструктори, відсутність мовного бар'єру. Після закінчення/розторгнення контракту, робіть що хочете. Але зможете робить це фахово.
151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Частина 3. Заключна)) Чи дає щось держава? Так дає. Але знову упираємося в інтенсивність підготовки. Якщо десь відстрілюють за місяць 30 набоїв, а у нас 450-600, то в кого підрозділу буде більша витрата гонгів? Для розуміння, три дні тому замовили за спонсорські гроші на 320 тис гонгів. Бо ми по чесному готуємо людей. Ми ж бля, і є стандарти НАТО.
В нас частина тактичних дій відпрацьовується під скидами крейдових гранат. Під "учбовими атаками" FPV. Інтенсивність така, що плавляться мотори та аккуми. Бо ми по чесноку "стандарти НАТО".
Ті ж крейдові гранати, на кожного бійця на штурми, на засідки та патрулі. На розтяжки. І таких питань море.
Вже не кажучи про протидію старших начальників з високих кабінетів, які ніколи не були і не будуть в окопах, які просто не розуміють - нахуй так заморочуваться, якщо можна зробити все згідно-відповідно і прикрити свою сраку папірцями.
Проблема не в генералах. Я про кожного з них можу казати і погане і дуже багато гарного. Бо якщо центр існує і йому не заважають а допомагають у розвитку, то це не примарні слухи. Це дії. Які відображаються на ЛДЗ. А коли просунуті "молоді, прогресивні бойові" офіцери, забивають хуй і грають в одну хвіртку, то потім буде такий же совок, який зараз вони клянуть.
Ну, а ми дали будемо лупати сю скелю, боротися з системою і в'йобувати на полігонах по 8-10 годин на +42.
Бо ми 151НЦ. Ми і є стандарти НАТО.

Частина 2 (продовження) В армії США, Британії та інших арміях "першого світу", коли з лінійного підрозділу солдат виявляє бажання стати сержантом, проходить певну процедуру, та стає сержантом, а потім скоріше за все покидає підрозділ, це велика честь для сержантів та командирів які його підготували та навчили. Якщо з підрозділу хтось з солдатів заходить в результаті служби на навчання в якийсь крутий навчальний центр, це «ВАУ як круто» і це привід для гордості. Імена цих інструкторів знає кожен солдат в підрозділі. Це вклад підрозділу в розбудову армії та покращення її. Це державницька позиція, яка працює на всю армію. Це величезна честь. Це визнання підрозділу.
Спробуйте в нас (за винятком буквально кількох підрозділів в масштабах ЗС) вмовити командира роти або комбата відправити на навчання на пару тижнів кращого солдата, або молодшого сержанта, який чисто на інтуїції гарно все робить, але не має потрібних знань, з гарантованим поверненням назад. Вам розкажуть що саме на ньому тримається весь фронт, або сховають його по медицині, або відправлять кудись на якісь збори, або випишуть БРку, яку вигадають за 10 секунд. Його сховають. Його будуть ховати від навчання до тих пір, поки через брак елементарних знань він не загине або не отримає поранення.
Коли приходить розпорядження відправити на навчання кращих та вмотивованих, зливають весь непотріб і аватарів, які заважають. Маючи надію, що їх не повернуть в підрозділ. І дійсно. Деякі проходять навчання і потім не повертаються. А починають навчати поповнення для цього підрозділу в НЦ. Бо деяким НЦ начхати на якість, головне щоб % укомплектування інструкторами був високий. А потім цей же ротний, який вже став комбатом, нєгодує що в учєбці ХХ інструктори уєбани. Канєшно уєбани. Кого відправив того і зробили. А класних та мотивованих ти ховав, поки не стер по посадкам.
Коли приходить розпорядження з конкретним прізвищем бійця на відрядження, дуже дуже часто, це або ігнорують, або виписують БР і заводять людей на позиції. Але не відпускають.
Коли НЦ просить відпустити у відрядження стрільця, щоб його навчити на молодшого командира, а потім 80/20, або якісно навченим молодшим командиром повернути в підрозділ (якщо не дотягує до інструктора і не має потенціалу, бо це важка робота), або потім просити його віддати, то людину починають ховати.
Окреме вітання комбатам і комбригам, які ховають і не доводять до підлеглих розпорядження на відрядження. Тупо роблять вигляд що нічого не було. «Не приходило, ой загубили». По суті вони показують підлеглим, як можна забити хуй на розпорядження старшого командувача або НГШ.
А потім вони хочуть щоб бійці, які знають що він не виконує розпорядження, виконували його розпорядження з високою долею ризика. Ніде нічого не здається дивним? Тут я тебе найобую і ігнорую наказ НГШ, а тут я від тебе вимагаю довіри і виконання мого наказу. Це так не працює, хлопці.
Де взяти якісних мотивованих інструкторів з бойовим досвідом, якщо бригади не дають стрільця або молодшого командира на навчання? Відправляти у відрядження "для набуття бойового досвіду"? Це зазвичай цирк і наєбалово. в 99,9% це десь був, щось чув. Реального досвіду боїв зазвичай не отримують.
Обмежено придатні після поранення? Є в нас і такі хлопці. Але тут нюанс. 8-10 годин на полігоні в постійному русі на +40 спеки. Або на морозі. Є посади де можна брати людей з обмеженнями і ми з задоволенням це робимо. А є де просто цього категорично робити не можна. Бо доб'ємо людей. То де брати людей, якщо комбати і ротні не відпускають людей?
Кожен стрілець/сержант, який може стати інструктором в перспективі, може підготувати для свого підрозділу сотні людей. Якісно. Чесно. З повною віддачою. То чому не працює ця арифметика? Бо то гра в довгу? А треба задачу зараз? Якою ціною?
Наш ворог грає в довгу. Якщо ми не змінимо підхід, ми програємо. Нам не можна тільки в коротку перспективу. Загинемо всі.
Окрема біль то матбаза.
Якось соромно просити допомогу для навчальних підрозділів.

На жаль, не буває все дуже гарно і постійно в великому колективі. Людський фактор річ примхлива і нестабільна. І "мідні труби" як губили людей, так і гублять.
Ми вимушені попрощатися з чотирма сержантами та двома офіцерами, які дозволили собі умовно "неуставні відносини" з навчаємими та колегами. Вони вирішили що вони круті досвідчені воєваки, які мають право виходити за рамки програми та відносин інструктори-рекрути.
Нам дуже шкода витраченого часу та ресурсів. Маємо надію в нових підрозділах, вони зможуть використати всі отримані навички і реалізувати себе таким чином, яким хотіли здаватися новоприбулим рекрутам під час перших занять. Підготовлені сержанти та піхотні офіцери на вагу золота зараз в бригадах.
Психологічне подавлення волі рекрута, психологічний та фізичний вплив задля приниження гідності і підвищення свого особистого "статусу" в очах новобранців неприпустимо. Ніякі "круті" інструкторські штучки не повинні практикуватися поки військовослужбовець не готовий до цього морально та психологічно. Ми не маємо права ламати психіку людей. Ми не маємо права знущатися з людей. Ми не маємо права демотивувати людей тільки задля того щоб показати їм свою ілюзорну "крутість".
На жаль ми не вчимо людей які прийшли на контракт і «рекси» в душі. Ми вчимо людей яких ми повинні загартувати та мотивувати. Ми повинні навчити їх. Ми психологічно повинні підготувати їх до усвідомлення, що вони можуть все. Що вони вже "рекси", просто ще не знають цього. Якісне навчання можливе тільки тоді, коли людина усвідомлено хоче отримати навички і знання.
Люди які через місяць підуть на війну заслуговують повагу. Люди які вже прийшли в зсу, це вже побратими. І тільки перший-другій бій покаже який людина має стержень. Наша задача підготувати людину до першого та до сотого бою. Наша задача щоб кожне заняття закінчувати так, щоб людина отримувала позитив та стимул і бачила свій прогрес та розвиток.
Навчати людей перед відправкою на фронт, це велика відповідальність. Працювати в навчальному центрі з найкращими фахівцями, це велика честь. І це треба підтверджувати та заслуговувати кожного дня.
151 НЦ. Ми і є стандарти НАТО.
PS. Ні криміналу, ні чогось страшного немає. Центр не відповідає крутості заявленій цими панами
Ми не можемо щоб такі таланти пропадали без реалізації.
Просто є речі які треба випалювати розпеченим залізом, інакше вони принесуть знищення і розтління всьому колективу і всій справі.